Лекція 13. Західноукраїнські землі між двома Світовими війнами

Мета: вияснити, чому 6,6 млн. західних українців опинились на становищі національних меншин у країнах, що поділили між собою етнічні західноукраїнські землі.

Завдання:

– розглянути рішення Паризької конференції по відношенню до Східної Галичини, Закарпаття, Північної Буковини та Бессарабії, як склалась їх подальша доля ;

– охарактеризувати розгортання громадського і політичного рухів на західноукраїнських землях в 20–30-ті роки ХХ ст., в тому числі виникнення і діяльність ОУН.

План лекції:

1. Статус західноукраїнських земель у 20–30-ті рр.. ХХ ст.

2. Партії і політична боротьба в Західній Україні.

Ключові терміни і поняття: інтегральний націоналізм, Карпатська Україна, пацифікація, «федераціоністи», «Карпатська Січ», греко-католицька церква, Провід українських націоналістів (ПУН).

У листопаді 1918р. була відновлена Польська держава. В цей же час утворилася і ЗУНР. У квітні 1920р. Польща і УНР уклали Варшавський пакт, за яким Петлюра відмовився від Західної України. Під польською окупацією опинились землі Східної Галичини та Західної Волині, де проживало 5 млн. осіб. На Паризькій мирній конференції в червні 1919р. Польща зобов’язалась перед державами Антанти гарантувати українському населенню автономію. Але польський уряд ігнорував інтереси українців. Він хотів шляхом примусової асиміляції поневолених народів створити однонаціональну польську державу і перетворити українські землі в аграрно-сировинний придаток польських земель.

Відбувалося штучне стримування промислового розвитку Західної України. Поляки намагалися витравити саме поняття «Україна». Особливо погіршилося становище українців в роки світової економічної кризи 1929-1933рр. Почали лунати заклики чинити опір польській владі. Влітку 1930р. в села були направлені польські війська і поліція для розправи над бунтівниками. Політика пацифікації привела до посилення боротьби українців проти польського режиму.

У 1929р. у Відні була створена Організація українських націоналістів на чолі з Є. Коновальцем. Її метою було створення незалежної української держави. Боротьба проти колонізаторської політики польської влади, об’єднання всіх українських земель. Після вбивства в 1938р. керівника ОУН Є. Коновальця в організації почалася міжфракційна боротьба. Фракцію ветеранів очолив А.Мельник. Радикальних бойовиків, які вели підпільну боротьбу з поляками на Західній Україні, очолив С.Бандера. Фракція Мельника орієнтувалася на нацистську Німеччину, оскільки західні держави не бажали займатися українським питанням. С.Бандера вимагав, щоб ОУН створила підпільну армію і боролася з будь-якою країною, яка стане на шляху створення Української держави. У лютому 1940р. у Кракові було скликано конференцію, після якої ОУН офіційно розкололася на дві організації – ОУН(б) і ОУН(м).

У 1919-1920рр. під румунською окупацією опинилася Північна Буковина, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії. Тут проживало 800 тис. українців. Румунська окупація призвела до глибокого економічного та політичного занепаду українських земель.

У червні 1920р. територія Закарпаття була приєднана до Чехословаччини під назвою «Підкарпатська Русь». У жовтні 1938р. Прага погодилася надати автономію Закарпаттю. Була проголошена автономна Карпатська Україна, створено перший автономний уряд.

2 листопада 1938р. Німеччина та Італія провели у Відні арбітраж, який розділив Закарпаття. Гітлер, щоб заручитися підтримкою Угорщини у майбутній війні, передав їй частину Закарпаття. Українське населення виступило на захист автономії. Були створені збройні сили – «Карпатська Січ». 15 березня 1939р. Сейм проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Було прийнято Конституцію. Але угорські війська за підтримки Німеччини швидко захопили Закарпаття.

У 1925р. у Польщі було зареєстровано 92 партії, з яких 12 були українськими. Програми і погляди у членів цих партій були різні. Найчисленнішою та найвпливовішою серед українських партій було Українське народно-демократичне об’єднання. Воно виступало за конституційну демократію та незалежність України. У 1919р. була створена Комуністична партія Східної Галичини, з 1923р. – Комуністична партія Західної України.

Найбільш впливовою силою на Західній Україні була греко-католицька церква, яка налічувала 4 млн. віруючих. Вона мала свої молодіжні і жіночі організації, свою партію – Українську католицьку національну партію. Великою популярністю і авторитетом користувався митрополит А.Шептицький.

Література

1. Бегеш М. М. Карпатська Україна в 1938-1939 роках: аспекти соціально-економічного та політичного розвитку / М. М. Бегеш, В. Е. Задорожний // Український історичний журнал – 1995. – № 2. – С. 42-51.

2. Горєлов М. Е. Дмитро Донцов / М. Е. Горєлов // Український історичний журнал. – 1994. – № 6. – С. 80-97.

3. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії / Т. Гунчак. – К., 1991. – С. 318-334.

4. Історія України / М. В. Дєдков, Ю. В. Іващенко, Г. Л. Кладова та інш. – Запоріжжя, 2002. – С. 318-334.

5. Кульчицький С. Карпатоукраїнська держава 1938-1939 років / С. Кульчицький // Історія України. – 1999. – № 14. – С. 1-2.

6. Лебедєва Ю. Західноукраїнські землі у 1920-1939 рр. / Ю. Лебедєва // Історія України. – 2001. – № 16. – С. 9-11; № 17.– С. 4-6.

7. Нартов В. В. Історія України з давніх-давен до сьогодення / В. В. Нартов. – Харків, 2006. – С. 252-259.

8. Новий довідник: Історія України. – К., 2006. С. 558-578.

9. Савчук Б. Українське націоналістичне підпілля і легальні громадські організації в Галичині у 20-30-х рр. ХХ ст. / Б. Савчук // Історія України. - 2001. - № 35.- С. 4-6.

10. Семененко В. І. Історія України з найдавніших часів до наших днів / В. І. Семененко, Л. А. Радченко. – Харків, 1999. – С. 374-384.

11. Субтельний О. Україна. Історія / О. Субтельний. – К., 1991. – С. 369-383.

12. Сторінки історії України ХХ століття. – К., 1992. – С. 318-334.

13. ОУН: Минуле і майбутнє. – К., 1993.

14. Чоповський В. Пацифікація / В. Чоповський // Дзвін. – 1991. – № 10. – С. 50-63.