ЛЕКЦІЯ №6

Тема: ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ

План:

1. Державний кредит

2. Державний борг

1.Державний кредит – це сукупність економічних відносин, що виникають між державою як позичальником ( або позикодавцем ) коштів і фізичними та юридичними особами, іноземними урядами в процесі формування і використання загальнодержавного фонду грошових ресурсів.

Державні кредити безпосередньо пов’язані з бюджетним дефіцитом.

Державний кредит має дві форми :

1. ощадна справа,

2. бюджетні позики.

Ощадна справа належить до державного кредиту, лише в тому випадку, якщо залучені кошти зараховуються в доходи бюджету.

Бюджетні позики є основною формою державного кредиту.

Розрізняють такі види позик :

1. За правом оформування :

- позики оформлені у вигляді угод або договорів. Такі позики надаються як правило урядами інших країн, або міжнародними фінансовими організаціями та інститутами,

- позики оформлені у вигляді цінних паперів – це облігації і казначейські зобов’язання.

Облігація – це вид боргового зобов’язання держави, за яким у встановлений строк повертається борг і виплачуються доходи у вигляді відсотків або виграшу.

Облігації можуть бути цільовими – це кошти направлені на фінансування конкретних проектів або програм , і знеособлені– це кошти, які направляються на покриття бюджетного дефіциту.

Облігації мають дві вартості :

- номінальна – це загальна вартість боргу, яка зазначена на самій облігації,

- курсова або ринкова – це вартість за якою облігація купується або продається на фондовому ринку.

Казначейські зобов’язання – це вид боргового зобов’язання держави, при якому залучені кошти направлені лише на погашення бюджетного дефіциту.

2. Залежно від місця розміщення запозичень:

- внутрішні відносини – на внутрішньому фінансовому ринку (надаються юридичними і фізичними особами даної країни),

- зовнішні відносини – це відносини над урядами інших країни, міжнародними організаціями та фінансовими інститутами.

3. За правом емісії (випуску) :

- державні позики – випускаються центральними органами управління і залучені кошти спрямовані в загальнодержавний бюджет.

- місцеві позики – випускаються місцевими органами управління і залучені кошти спрямовані у відповідні місцеві бюджети.

4. В залежності від забезпечення держави майном, позики можуть бути:

- заставні – це позики, повернення яких забезпечується фінансовим доходом,

- без заставні ( бланкові ) – не мають конкретного матеріального забезпечення. Їх надійність визначається авторитетом держави.

5. В залежності від терміну погашення заборгованості-позики бувають :

- короткострокові ( із терміном погашення до 1 року ),

- середньострокові ( із терміном погашення від 1- 5 років ),

- довгострокові ( із терміном погашення від 5 і вище ).

6. За характером виплати доходів державні позики поділяються на :

- відсоткові – це позики, які передбачають виплату фіксованого відсотку за користування коштами.

- виплачені – передбачають купівлю цінних паперів з повною знижкою, а при погашенні видається повна сума.

7. За характером погашення заборгованості :

- позики з одноразовою виплатою, при яких здійснюється погашення загальної суми боргу з відсотками на повну дату.

- виплати частинами.

Як фінансова категорія, державний кредит виконує дві функції :

1. фіскальну,

2. регулюючу.

За допомогою фіскальної функції державного кредиту здійснюється формування централізованих фондів фінансових ресурсів держави. Виступаючи в якості позичальника, держава забезпечує додаткові кошти для фінансування своїх витрат.

Регулююча функція державного кредиту. Вступаючи в кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень ставок на ринку кредитів і капіталів, на виробництво і зайнятість.

Держава регулює грошовий обіг, розміщуючи позики серед різних груп інвесторів. Шляхом мобілізації фінансових коштів фізичних осіб, держава зменшує їх платоспроможний попит.

2.Державний борг – це неоплачена сума офіційно визнаних прямих зобов’язань органів державного управління перед іншими секторами економіки та іншими країнами світу, що утворилася в результаті їх операцій у минулому і має бути погашена за допомогою операцій цих органів у майбутньому або переоформлена у безстроковий борг.

В Україні величина державного боргу регулюється законодавчо з 1992 р. Законом „Про державний внутрішній борг України”.

Державний борг буває :

1. внутрішній,

2. зовнішній.

Внутрішній державний борг виникає перед населенням країни у випадку добровільного або примусового вилучення в нього коштів.

Добровільне вилучення виражається в придбанні населенням на добровільній основі облігацій державної позики. Примусове вилучення відбивається в наявності прихованого дефіциту бюджету.

Зовнішній державний боргявляє собою борг держави іноземним кредиторам, у число яких входять Всесвітній банк ( термін боргу від 10 до 17 років ), Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд ( позику надає на строк до 3,5 років ).

Загальна сума внутрішнього державного боргу поділяється на дві частини:

1. Монетизований борг, складається із боргів держави комерційним банкам як основним утримувачам державних цінних паперів. Він фіксується у балансах банків, і тому аналіз його динаміки перебуває під пильним контролем.

2. Немотизований борг, який складається:

а)з невиконаних державою фінансових зобов’язань перед населенням за соціальними виплатами, передбаченими чинним законодавством (заборгованість з виплати пенсій, стипендій, допомог, заробітної плати та ін.);

б)заборгованість з господарських відносин із реальним сектором економіки (заборгованість за державним замовленнм, з надання послуг державними установами та ін.);

Розрізняють такі форми боргу :

1. Поточний борг – це сума заборгованості, що підлягає сплаті в поточному році, а також сума належних до сплати в цей період відсотків з цих випущених на даний момент позик,

2. Капітальний борг – це загальна сума заборгованості і відсотків, що мають бути погашені за всіма залученими позиками.

Існують такі способи управління кредитами держави :

1. Конверсія– це заміна доходності позик. Відбувається в тому випадку, якщо змінюється ситуація на фінансовому ринку або погіршується фінансовий стан держави і вона не може виплачувати передбачений дохід,

2. Консолідація – це передача зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову, з метою продовження строки позики. Консолідація проводиться у формі обміну облігації попередньої позики на нові.

3. Уніфікація– представляє собою об’єднання декількох позик в одну.

4. Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх на нові – проводиться з метою скорочення державного боргу. Представляє собою часткову відмову держави від своїх зобов’язань.

5. Відстрочка погашення – це перенесення строків виплати заборгованості.

6. Анулювання боргу – це повна відмова держави від своєї заборгованості.