Економічна сутність інвестиції. Основні поняття та суб’єкти інвестиційної діяльності


У сучасних умовах розвитку економічних процесів Україні інвестиції являють собою категорію, яка найбільш часто використовується в економіці як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях. У сучасній літературі існує безліч визначень цього поняття, однак часто пропоноване в них трактування характеризує інвестиції недостатньо чітко або надмірно вузько, акцентуючи увагу лише на окремих сутнісних сторонах поняття. Тому доцільно буде уточнити економічну сутність категорії «інвестиція».

Термін «інвестиція» походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати». Існують різні визначення цього поняття. Так, у монографії «Інвестиції», підготовленою нобелевським лауреатом з економіки У. Шарпом разом з іншими американськими вченими, визначається, що «інвестувати» означає «розстатися із грішми сьогодні для того, щоб отримати більшу їхню суму в майбутньому». Аналогічне визначення терміну подано в монографії «Основи інвестування», підготовленою Л. Гітманом і М. Джонком [1997]: «Інвестиція – це спосіб розміщення капіталу, який повинен забезпечити заощадження або зростання капіталу». За цими визначеннями, інвестиції являють собою всі форми забезпечення розвитку підприємства, пов’язані зі збільшення вкладеного капіталу.

Деякі автори розглядають інвестиції як довгострокові вкладення капіталу в різні галузі й сфери економіки, інфраструктуру, соціальні програми, охорону навколишнього середовища як усередині країни, так і за її межами з метою розвитку виробництва, соціальної сфери, підприємництва, одержання прибутку.

В умовах командно-адміністративної системи термін «інвестиція» ототожнювався з терміном «капітальні вкладення» тобто сукупність витрат, які реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в галузі народного господарства (виробничі фонди). Однак капітальні вкладення – поняття більш вузьке, що є однією з форм з інвестицій, вкладення у відтворення основних фондів. На відміну від капіталовкладень, інвестиції можуть здійснюватися і в оборотні кошти, і в нематеріальні фонди, і у фінансові активи.

Доволі часто інвестиції представляються як довгострокові вкладення капіталу. Безумовно, окремі форми інвестицій мають довгостроковий характер, однак інвестиції можуть бути і короткостроковими (короткострокові вкладення в акції, сертифікати та інше).

В окремих визначеннях інвестицій представляються вкладення коштів, але, крім грошової форми, інвестиції можуть здійснюватись у формі вкладень нерухомого майна, нематеріальних активів, фінансових інструментів.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991р. № 1560 визначає інвестиції як «усі види майнових та інтелектуальних цінностей, вкладених в об’єкти підприємницького й іншого видів діяльності, у результаті якої утворюється прибуток або досягається соціальний ефект».

Найбільше відповідає сучасним умовам розвитку економічних процесів наступне визначення даного терміна.

Інвестиції – це капітал у всіх його формах, що вкладається в об’єкти виробничого й невиробничого призначення з метою забезпечення його збільшення в майбутньому, а також досягнення позаекономічних ефектів соціального й екологічного характеру.

Інновації – це вкладання коштів у нематеріальні активи, пов’язані з науково-технічним прогресом, інакше – інноваційні інвестиції.

Збільшення капіталу має бути достатнім для компенсації інвесторові відмови від використання цих коштів на споживання в поточному періоді, винагороди його за ризик, а також відшкодування витрат від інфляції в майбутньому періоді.

Інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій її суб’єктів (інвесторів та учасників) для реалізації інвестицій.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», суб’єктами останньої можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави в особі урядів.

Інвестор – це суб’єкт інвестиційної діяльності, що ухвалює рішення щодо вкладання власних, позикових і притягнутих інвестиційних ресурсів у об’єкти інвестування.

Інвестори можуть бути кредиторами, вкладниками, покупцями і виконувати функції будь-якого іншого учасника інвестиційної діяльності, тобто вкладати капітал, купувати цінні папери, бути товаровиробниками, проектувальниками, підрядниками, замовниками і забудовниками.

Розрізняють індивідуальних та інституціональних інвесторів. Індивідуальний інвестор – конкретна юридична або фізична особа, що здійснює інвестиції для розвитку своєї основної господарської діяльності. Інституціональний інвестор – це фінансовий посередник, що акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює спеціалізовану інвестиційну діяльність (інвестиційні фонди і компанії). Інвестори: стратегічні, портфельні, консервативні, агресивні.

Забудовник – суб’єкт інвестиційної діяльності, юридична особа, що забезпечує фінансування капіталовкладень та їхнє освоєння підрядним або господарським способом.

Замовник – це суб’єкт інвестиційної діяльності, юридична особа, що видає замовлення на виконання робіт на будівництво об’єктів, укладає підрядний договір (контракт), контролює вартість, строки, якість робіт і здійснює їхню оплату.

Реципієнт інвестицій – це суб’єкт інвестиційної діяльності, що приймає інвестиції. Якщо підприємство фінансує свої інвестиційні потреби за рахунок власних інвестиційних ресурсів, то воно є одночасно інвестором і реципієнтом інвестицій.

До об’єктів інвестиційної діяльності належать такі цінності:

- грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери;

- рухоме і нерухоме майно;

- інтелектуальні права, авторські права, інші види інтелектуальних цінностей;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних знань у вигляді технічної документації, навичок, досвіду, але незапатентованих;

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням та інші майнові права.