Умови формування товщин відкладів

Фактори, що визначають утворення шаруватих товщ

Основну роль в утворенні шаруватих товщ відіграють: вертикальні тектонічні рухи, які викликають зміщення берегових ліній і фаціальних зон накопичення. Крім того, великий вплив на формування шаруватості мають фізико-географічна обстановка і фізико-хімічні процеси як в областях зносу, так і в областях накопичення осадків. Це сезонні і більш тривалі кліматичні зміни, в результаті яких відбуваються зміни в складі осадків, що відкладаються на дні басейну, а також динамічний і хімічний режим водного або повітряного середовища в яких формується осад (рН, Еh, вологість, температура тощо), рельєф зони зносу, характер уламкового матеріалу та хімічних сполук , що зносяться у басейн осадконакопичення.

Основне значення у формуванні товщин осадових порід мають вертикальні рухи. Якщо загальна амплітуда вертикальних рухів від’ємна, на поверхні земної кори створюються западини, сприятливі для накопичення товщ осадових порід. Якщо швидкість опускання велика, а кількість осадків, що випадає на дні западин відносно невелика, створюються відкриті глибокі водойми (некомпенсовані прогини). Якщо амплітуда прогинання компенсується товщиною накопичення осадків, їх формування буде відбуватися в умовах мілководдя або прибережних зон (компенсовані прогини). При позитивних вертикальних рухах утворюються підняття, які є областями зносу уламкового матеріалу.

Таким чином, вертикальні рухи земної кори зумовлюють розподіл у просторі областей зносу і осадконакопичення, а також фацій осадових утворень і їх товщини.

Умови формування осадку відбиваються на породі у вигляді різних літологічних, палеонтологічних та інших ознак. Сукупність даних про гірську породу, які відображають ці умови, отримала назву “фації”. За певними фізико-географічними умовами утворені фації діляться на три групи: морські, континентальні, лагунні.

Серед морських фацій виділяють прибережні (галечники, конгломерати, брили, брекчії, черепашки), мілководні або шельфові (піски, пісковики, рифові утворення, залізисті і марганцеві утворення), зон перехідних від мілководних (теригенні намули) до глибоководних (карбонатні намули і глинисті осади).

Для континентальних фацій типові непостійні умови утворення, склад і палеонтологічні характеристики; серед них виділяють прісноводні і наземні фації. Із прісноводних найбільш типові озерні, болотні і річкові, із наземних – підніжжя гір, обвалів, осипів, зсувів, льодовиків тощо.

Лагунні фації характеризують зони, перехідні між сушею і морем. Серед них виділяють фації опріснених басейнів і засолонених лагун.