Стратиграфічна колонка

Умовні позначення

Зарамкове оформлення карти

Позначення нестратиграфічних підрозділів

Нестратиграфічні підрозділи позначаються на карті кольором, індексами, крапом.

Склад інтрузивних порід позначається кольором та індексом (буква грецького алфавіту), може використовуватися і відповідний крап (таблиця 2). Для вказування віку магматичних порід праворуч ставиться символ, який вказує на вік. Наприклад: gК₁ – ранньокрейдові граніти.

Таблиця 2 - Основні умовні позначення для магматичних утворень

До обов’язкових елементів геологічної карти належать системи умовних позначень, геологічні розрізи, стратиграфічні колонки. Ці додатки розташовуються на полях карти і складають зарамкове оформлення. Ліворуч від карти знаходиться стратиграфічна колонка, праворуч – умовні позначення, внизу під картою – геологічні розрізи. В разі необхідності додатки можуть виноситись на окремі листи.

В розташуванні умовних знаків дотримуються певного порядку. Першими у вертикальній колонці ідуть умовні позначення, що характеризують стратифіковані утворення (осадові, вулканогенні, вулканогенно-осадові і метаморфічні), які розташовуються зверху донизу від найбільш молодих до найдавніших; потім – умовні позначення інтрузивних і нестратифікованих вулканогенних утворень (також від наймолодших до давніх). В другій колонці, яка розташована праворуч від першої наводяться характеристики, що пояснюють спеціальні знаки (крап), які застосовуються при складанні геологічної карти.

Нижче від них наводяться позначення геологічних границь, розривних порушень і їх морфологічних різновидів. Далі ідуть умовні позначення елементів залягання шарів, місць знахідок викопної фауни і флори, гірських виробок і бурових свердловин, геофізичних кривих (які супроводжують геологічні розрізи) та пунктів визначення абсолютного віку гірських порід.

Стратиграфічна колонка відображає вікову послідовність, товщини і літологічний (петрографічний) склад гірських порід (крім інтрузивних і нестратифікованих вулканогенних порід), які відслонюються на поверхні чи вскриті гірськими виробками на досліджуваній території.

Для колонок прийнята стандартна форма, згідно якої в центрі у вигляді вузького стовпчика зображена геологічна (літологічна) колонка із вказаними в ній спеціальними графічними знаками породами, ліворуч від колонки, вказуються стратиграфічні підрозділи єдиної шкали від системи до ярусу (і більш дрібних підрозділів) включно. Праворуч, в окремій графі, наводяться індекси цих підрозділів.

Праворуч від геологічної колонки розташовується графа “товщина, м”, в якій вказується товщина кожного найдрібнішого підрозділу в метрах. За нею йде графа “характеристика порід”, призначена для літологічного і петрографічного опису порід. В ній зазначаються також корисні копалини, викопна флора і фауна, а також наводяться назви місцевих, регіональних і допоміжних підрозділів. Четвертинні відклади в колонці не вказуються.

Колонка виконується в певному масштабі, як правило, більш крупному, ніж масштаб карти, але з таким розрахунком, щоб її висота приблизно співпадала з довжиною вертикальної рамки карти. Масштаб колонки не вказується. При коливанні товщин шарів, цифрами наводяться їх значення (наприклад 50-520 м), а в колонці відкладається максимальна товщина.

Незалежно від умов залягання порід(горизонтальне, нахилене, складчасте) в колонці шар показують тільки горизонтально лежачим; геологічні границі при узгодженому заляганні показують в літологічній колонці прямими лініями, а при неузгодженому – хвилястими, зубчастими і більш складними, але також горизонтальними. Нижня частина колонки обмежується суцільною лінією.