Програмне забезпечення ІС
Система класифікації і кодуванні (СКК)використовується для класифікації всіх об’єктів предметної області, що приймають участь в побудові інформаційної бази даних ІС, і присвоєнні ним кодів для машинної обробки. Введення класифікації і кодування є одним з важливіших етапів проектування ІС.
Система класифікації і кодування
Система класифікації– сукупність правил розбиття множини об’єктів, що вивчаються, і отриманих при їх використанні результатів на підмножини за значеннями тих чи інших характеристик і ознак. Класифікація завжди пов’язана зпереліком класифікаційних ознак або класифікаційних перетинів. Чим складніший об’єкт, тим складніша система класифікації.
В якості класифікаційних використовуються два типи ознак:
- фізичні (вага, колір, розміри та ін.);
- логічні (група матеріалів, система рахунків та ін.).
Розробка СККповинна виконуватися у відповідності знаступними основними вимогами:
- забезпечення повноти охоплення об’єктів, що описуються;
- не перетинання виділених груп об’єктів (матеріал не повинен бути в одній групі);
- можливість розширення системи за рахунок включення нових груп об’єктів;
- логічність, чіткість і ясність класифікаційних ознак;
- незмінність прийнятої класифікаційної ознаки на всіх рівнях;
- вкладеність класифікованих об’єктів даної множини в систему класів, підкласів груп, підгруп, видів, підвидів, родів і сімейств;
- вибір і використання потрібної глибини класифікації.
Класифікації належать технологічні операції, основне і допоміжне обладнання, всі види виробів, матеріали, що використовуються, постачальники, споживачі тощо.
В ІС використовуються наступні системи класифікації:
- ієрархічна;
- фасетна;
- багатоаспектна;
- дескрипторна та ін.
Ієрархічна класифікація забезпечує послідовний поділ множини об’єктів на підпорядковані класифікаційні групи. Такий поділ описується структурою типу дерева.
Перевагою цього способу класифікації є його простота, логічність побудови і велика інформаційна ємність. До недоліків відноситься відсутність гнучкості системи через жорсткість її структури.
При фасетній класифікації виділяється група деяких ознак (фасетів), і кожній з цих ознак ставиться у відповідність набір конкретних значень. Внаслідок цього утворюються паралельні, незалежні класифікаційні групи об’єктів. Фасетна класифікація має велику гнучкість, можливість практично необмеженого додавання числа фасетів і розбиття множини за будь-яким сполученням і числом фасетів.
Наприклад, множину "Підприємства" можна класифікувати з використанням наступних фасетів:
- інженерно-технічні робітники – службовці – робітники;
- чоловіки – жінки;
- робітники, що мають вищу освіту – незакінчену вищу – середню – початкову;
– члени профспілки – не члени профспілки і т.д.
Багатоаспектна система класифікації передбачає для кожної групи об’єктів декілька класифікаційних перетинів. Наприклад, інформаційне забезпечення складається з складових РІБДЗ, РПІБ, СКК, кожна з яких в свою чергу може бути орієнтована (класифікована) за одним з базисів С, F або S (рис. 3.11).
Рис. 3.11. Приклад багатоаспектної класифікації
Дескрипторна система класифікації використовує асоціативний метод індексування інформації. В якості прикладу можна привести універсальний десятирічний класифікатор (УДК) в системі науково-технічної інформації, де налічується ІЗ розділів (0-9), ІЗ підрозділів (0-9) і т.д.
Крім перерахованих існують й інші системи класифікації.
Система кодування – це сукупність методів і правил кодування об’єктів класифікованої множини. Кодування зводиться до присвоєння певного коду класифікаційній групі або об’єкту класифікації.
Класифікація і кодування в ІС є необхідною умовою автоматизованої обробки інформації. При цьому користувач має справу з систематизованими іменами об’єктів і кодами в звичній десятирічній системі, а комп’ютер – з кодами цих же об’єктів, але в двійковій системі числення. Це значно спрощує роботу користувача і зменшує можливість помилок, а також збільшує швидкість процесорної обробки і знижує вимоги до ресурсів ІС. Застосування систем кодування в ІС забезпечує:
- спрощення записів інформації;
- підвищення надійності процесу обробки інформації;
- організацію захисту інформації;
- організацію санкціонованого доступу;
- підвищення стійкості роботи ІС до перешкод.
В ІС найчастіше використовуються наступні методи кодування:
- послідовний (код створюється складанням кодів послідовно розташованих підпорядкованих груп, наприклад, код 05003 включає 05 – код групи матеріалу + 003 – код матеріалу в групі);
- паралельний (код створюється з використанням кодів незалежних класифікаційних груп, отриманих в результаті застосування фасетної системи класифікації, наприклад, ідентифікаційний код платника податків);
- порядковий (код створюється з використанням чисел порядкового ряду, наприклад, 01,02,03,.. .– коди одиниць виміру);
- серійно-порядковий (код створюється з використанням чисел порядкового ряду, але об’єктам класифікації присвоюється певний діапазон цих чисел, наприклад, 00-09 – підгрупи кабельної продукції, 10-19 – підгрупи сільськогосподарських добрив, 20-29 – підгрупи лікеро–горілчаної продукції і т.д.).
На базі методів і спеціальних алгоритмів кодування формуються системи кодування. В ІС найбільш поширеними системами є:
- порядкова;
- серійно–порядкова;
- позиційна;
- кодування з повторенням;
- комбінована та ін.
Порядкова система кодування забезпечує послідовну нумерацію об’єктів числами натурального ряду. Базується на порядковому і послідовному методах кодування. Використовується при невеликій чисельності об’єктів. Перевага системи – простота і малозначність, недолік – порушення стійкості кодування при необхідності включення нових об’єктів.
Серійно-порядкова система кодування передбачає поділ об’єктів на класи і серії. Всередині серії – порядкова система. Застосовується при невеликій кількості груп, наприклад, 1.1,1.2... 2.1, 2.2 ... Перевага системи – можливість передбачити резерв серії та підвести підсумок по серії, недолік – необхідність точно передбачити правильний резерв.
Позиційна (порозрядна) система орієнтована на кодування складних номенклатур, об’єкти яких формуються за різними ознаками. Наприклад, код К–4–2 розшифровується: К – позиція для інституту, 4 – позиція курсу, 2 – позиція групи. Перевага – чітке виділення класифікаційних ознак і логічність побудови кодів.
Система кодування з повторенням використовує буквені або цифрові позначення, що безпосередньо характеризують об’єкт. Наприклад, план рахунків містить рахунок 10 – сировина і матеріали. Всередині рахунку можна організувати декілька субрахунків, що розкривають зміст рахунку.
Комбінована система застосовується для кодування великих і складних номенклатур, які необхідно групувати за декількома підпорядкованими або незалежними ознаками.
Внутрімашинна обробка виконується на рівні кодів двійкової системи кодування.
В ІС велику роль відіграють довідники.
Довідник – це класифікатор умовно-постійної інформації з присвоєними кодами об’єктам, що класифікуються. Довідники представляються у вигляді таблиці (№, КОД, НАЙМЕНУВАННЯ ПОВНЕ, НАЙМЕНУВАННЯ СКОРОЧЕНЕ). Наприклад, довідники матеріалів, робітників, бухгалтерських рахунків, виробів, що виготовляються, і багато інших широко використовуються в ІС.
Вся інформація в ІС підлягає класифікації і кодуванню у відповідності з діючими галузевими та державними стандартами.
Програмне забезпечення (ПЗ; IS software) – сукупність програмних засобів і відповідних документів за їх описом, що забезпечують нормальне виконання штатних функцій і задач користувачів.
ПЗ являє собою інтегроване програмне середовище, що включає програмні засоби різних функціональних груп і різної складності, зокрема:
- загальносистемне програмне забезпечення (ЗПЗ– операційні системи);
- інструментальне програмне забезпечення (ІПЗ –редактори, електронні таблиці);
- прикладне програмне забезпечення (ППЗ– програми рішення конкретних професійних задач).
Слід зазначити, що існують і інші системи класифікації програмного забезпечення.
Програмні засоби ЗПЗ, ІПЗ і ППЗ як продукт суспільного виробництва мають усі властивості товару. Однією з головних їх властивостей є якість. Для оцінки якості використовуються наступні узагальнені характеристики програмного продукту:
- мобільність (можливість використання програми на ЕОМ інших типів);
- надійність (безперебійне виконання програмою планованих функцій);
- ефективність (виконання планованих функцій при мінімальних ресурсах);
- урахування людського фактору (виконання планованих функцій без додаткових витрат користувача);
- оцінюваність (можливість оцінити якість функціонування програми);
- зрозумілість (можливість користувачу зрозуміти призначення програмного продукту);
- модифікованість (можливість внесення в програму необхідних змін).
Кожна з цих характеристик у свою чергу може бути розкрита за допомогою більш дрібних показників.