Алгоритми функціонування складної структури


Алгоритми функціонування використовуються для опису узагальнених процедур верхнього рівня системи у вигляді послідовності етапів по досягненню цілей, виконанню функцій, розкриттю складних комплексів задач стосовно до одного зі структурних компонентів ІС. Подальше зниження порядку алгоритмічної складності ІС відбувається за допомогою деталізації алгоритму окремо взятого узагальненого етапу до необхідного рівня складності.

Уточнений опис алгоритмів функціонування складних процесів виконується за ітераційною схемою "зверху униз" і "знизу до верху".

Алгоритмізація за схемою "зверху униз" провадиться в наступній послідовності:

- узагальнений алгоритм проблеми;

- узагальнені алгоритми цілей, що забезпечують вирішення проблеми;

- узагальнені алгоритми функцій, що реалізують задані цілі;

– алгоритми задач по кожній з функцій;

– алгоритми процедур, що забезпечують вирішення конкретних задач.

Детальному опису в процесі аналізу підлягають алгоритми системи, усіх підсистем і системних модулів. Алгоритми функціонування окремих елементів конкретизуються до рівня задач.

Після декомпозиції складних алгоритмів на множину простих провадиться їх аналіз і конкретизація. Крім того, описуються їх взаємозв’язки по управлінню і за даними. Уся сукупність отриманих алгоритмів потім розбивається в залежності від обраного базису С–F–S на групи, на підставі яких формуються ціле-, функціонально- і(або) структурно-орієнтовані пакети алгоритмів ФЗ.

Після цього виконується зворотний хід алгоритмізації "знизу до верху". Метою останнього є об’єднання конкретних алгоритмів у єдину синтезовану систему по одному з параметрів С–F–S. При цьому для елементів, модулів, окремих підсистем і системи в цілому виконується згортка:

- алгоритмів процедур до рівня конкретних задач;

- алгоритмів задач до рівня функцій;

- алгоритмів функцій до рівня цілей;

- алгоритмів цілей до рівня проблеми.

У результаті згортки конкретизуються алгоритми задач елементів, системних модулів, підсистем, системи в цілому. Після цього описується узагальнений алгоритм розв’язуваної проблеми, наприклад, алгоритм функціонування ІАСУ.

Система уточнених алгоритмів функціонування використовується надалі для формування компонентів програмних систем і розробки відповідно:

- програмних модулів;

- програм окремих задач;

- програм комплексів задач;

- пакетів прикладних програм (ППП);

- програмних систем.

Для опису алгоритмів складової програмної системи використовуються (ГОСТ 19.701-90) :

- схема даних (опис потоків даних);

- схема програм;

- схема роботи системи;

- схема ресурсів системи (опис усіх ресурсів програмної системи – ємність пам’яті оперативної, дискової, накопичувача і т.д.);

- схема взаємодії програм (опис взаємозв’язків програм за даними і по управлінню).