Розвиток комп’ютерних інформаційних технологій

Комп’ютерні інформаційні технології у своєму розвитку пройшли чотири етапи.

Перший етап (1950-1960 pp.), що характеризується використанням великих (для того часу) ЕОМ, у своїй основі був зорієнтований на економію машинних ресурсів. Концепція інформаційної технології полягала в тому, що все, що можуть робити люди, вони і мали виконувати; центральні процесори виконували лише ту частину роботи з оброблення інформації, яку люди об’єктивно не спроможні були виконати, наприклад, численні розрахунки. Головне завдання інформаційних технологій на цьому етапі можна сформулювати як підвищення ефективності оброблення даних завдяки використанню формалізованих алгоритмів.

Для другого етапу (1960-1970 pp.) визначальним став широкий випуск малих машин (міні-ЕОМ). Оскільки вартість апаратних засобів та машинних ресурсів суттєво знизилася, то метою інформаційної технології стала економія затрат праці програмістів, тобто необхідно було підвищити ефективність програмування, зокрема, за рахунок автоматизації розроблення програм. Докорінно змінилась концептуальна орієнтація: все, що можна запрограмувати, мали виконувати ЕОМ; люди мусили робити лише те, що не може бути запрограмовано.

Третій етап розвиту інформаційних технологій (1970-1990 pp.), який у літературі відомий під назвою нової (сучасної, безпаперової) інформаційної технології, характеризується масовим випуском персональних електронно-обчислювальних машин (ПЕОМ). Визначальною метою стала економія праці користувачів. Основу нової інформаційної технології складають розподілена комп’ютерна техніка, "дружнє" програмне забезпечення, розвинуті комунікації.

Концепція третього етапу: автоматизувати можна все, що люди спроможні описати (програмування без програмістів). Тому центральним завданням технології програмування стало розроблення інструментальних засобів, які полегшують професіоналам-програмістам процес самостійної формалізації їхніх індивідуальних знань.

За умов застосування нової інформаційної технології користувачу, який не є фахівцем у галузі програмування, надається можливість безпосереднього спілкування з ЕОМ шляхом роботи в діалоговому режимі (рис. 1.1). При цьому потужні програмно-апаратні засоби (БД і СУБД, експертні системи, СППР тощо) створюють комфортність у роботі, дають змогу автоматизувати не лише процес змін форми і місцезнаходження інформації, але також і змін її змісту. Комп’ютери не стимулюють зростання інформаційної насиченості, а дають людині можливість підвищити продуктивність праці та ефективність рішень за рахунок збільшення обсягу індивідуально виконуваної роботи.

Рис. 1.1. Схема нової інформаційної технології (з погляду кінцевого користувача)

Для нової інформаційної технології характерні такі ознаки:

– робота користувача в режимі маніпуляції (а не програмування) даними. Користувач має можливість "бачити" за допомогою засобів виводу (екрана, принтера) і "діяти" через засоби вводу (клавіатуру, сканер, джойстик), а не тільки "знати" і "пам’ятати";

– цілковита інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованої БД, яка передбачає єдину уніфіковану форму подання, зберігання, пошуку, відображення, відновлення та захисту даних;

– безпаперовий процес відпрацювання документа, коли на папері фіксується лише остаточний його варіант, а проміжні версії та необхідні дані, записані на машинних носіях, надаються для користування та редагування за допомогою екрана дисплея;

– інтерактивний (діалоговий) режим розв’язання задач з великими можливостями для користувачів впливати на цей процес;

– можливість колективної співпраці над підготовленням рішень і створенням документів на базі кількох персональних комп’ютерів, об’єднаних засобами комунікації;

– можливість гнучкої й адаптивної перебудови форм і способів подання інформації в процесі розв’язання задачі.

Поняття "нова інформаційна технологія" має подвійне тлумачення: з практичного і теоретичного поглядів. Нова інформаційна технологія з практичного погляду – це сукупність автоматизованих процесів циркуляції і перероблення інформації, описування цих процесів, пов’язаних з конкретною предметною галуззю і реалізованих за допомогою сучасних техніко-економічних засобів, що виконують заданий перелік функцій. Із теоретичного погляду нова інформаційна технологія – це науково-технічна дисципліна, у рамках якої досліджуються проблеми розроблення та застосування автоматизованих процесів циркуляції й перероблення інформації.

Концепція нової інформаційної технології базується на широкому застосуванні комп’ютерної техніки, а також на трьох засадних принципах: інтегрованості, гнучкості та інформативності.

Четвертий етап розвитку інформаційних технологій (1990 р. – до теперішнього часу) є подальшим просуванням цілей третього етапу і характеризується масовим застосуванням обчислювальної техніки, зокрема, персональної, інтернет- (інтранет-, екстранет-) технологіями та Web-орієнтованим обробленням інформації, засобами мультимедіа, гіпертекстовими системами, появою віртуального інформаційного простору (віртуальних офісів, організацій, підприємств, електронної комерції тощо). Наприклад, у США, безсумнівному лідері інформаційної революції, кількість персональних комп’ютерів, що припадає на одну тисячу жителів, зросла з 1990 до 2000 року в 2,5 рази і становила приблизно 500 у 2000 році, а частка американських родин, що користуються Інтернетом, збільшилася з 6 % у 1995 році до 50 % - на початку 2000 року. У 2000 році чисельність працівників за віддаленими робочими місцями вдома за допомогою ПК та модему досягла 16 мільйонів.

Ринок інформаційних технологій постійно поповнюється новими програмними та апаратними продуктами. Широке застосування набувають технологічні засоби, в основу яких покладені концепції штучного інтелекту (генетичні алгоритми, штучні нейронні мережі та нейрокомп’ютери, методи візуалізації даних тощо). Критерієм розвитку інформаційних технологій стало підвищення якості інформаційного обслуговування всього населення планети, а не лише працівників організаційного управління.