Розробка номенклатури калькуляційних статей. Визначення методів обліку витрат та собівартості продукції, робіт та послуг.

Перелік і склад статей виробничих витрат встановлюється підприємством самостійно. Склад статей повинен бути затверджений наказом про облікову політику підприємства.

Примірний перелік статей витрат наведено в Методичних рекомендаціях з планування, обліку й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. № 132 (табл. 12.1). Залежно від технології, організації, характеру й обсягу конкретного виробництва можуть застосовуватися простий (прямий), попередільний, позамовний та нормативний методи обліку витрат.

Витрати на виробництво обліковуються наступними методами:

1. При простому (прямому) методі обліку усі витрати на виробництво прямо відносять на окремі об’єкти обліку витрат, застосовується у виробництві, де технологічний процес не поділяється на стадії. Для цього відкривають аналітичні рахунки за видами виробництв, на яких відображають усі витрати і весь вихід продукції (робіт, послуг). Такий метод практикують на виробництвах, що випускають один вид продукції (робіт, послуг). Його застосовують у рослинництві, тваринництві, у деяких промислових і допоміжних виробництвах.

Ведуться слідуючі операції:

- облік витрат на підставі первинних документів;

- розподіл витрат за визначеними процесами, розподіл за визначеними категоріями;

- розрахунок суми загальної величини витрат;

розподіл витрат залежно від виду продукції.

2. Нормативний-застосовується для щоденного виявлення відхилень від діючих норм на виробництво з метою запобігання понаднормативних витрат.

Він базується на реальному врахуванні витрат за нормами та відхилень від них. Нормативний метод обліку витрат застосовують на птахофабриках, у свинокомплексах тощо.

При цьому витрати поділяються на :

- витрати в межах норм (плану, кошторису, тощо);

- зменшення (економія)або збільшення (перевитрати)витрат порівняно з нормою внаслідок зміни норм під впливом технічного прогресу;

- відхилення витрат порівняно з нормою у бік зменшення (економія) або збільшення (перевитрати).

3. Попередільний (багатопередільний)- застосовується в тому випадку, якщо сировина та матеріали проходять декілька циклів, закінчених стадій обробки. Витрати обліковуються в розрізі технологічних переділів, видів продукції на виробництвах, де готову продукцію одержують внаслідок послідовної обробки вихідного матеріалу (сировини) на окремих стадіях, фазах або переділах виробничого процесу. При цьому методі аналітичні рахунки відкривають для роздільного обліку витрат з кожного переділу (стадії виробництва). У сільському господарстві цей метод обліку витрат застосовують у цегельному, консервному, виноробному виробництві, при добуванні торфу, переробці льону тощо. Наприклад,

- у цегельному виробництві облік витрат проводять за трьома переділами: видобуток глини і піску; виготовлення цегли-сирцю; випалювання цегли;

- у консервному виробництві — обробка сировини; закладання в банки і пастеризація; пакування.

4. Позамовний-застосовується в індивідуальних виробництвах. Об’єкт обліку є окреме замовлення, між виробником та замовником. Витрати на виробництво групуються за окремим цехом, сумуються вцілому по підприємству, відкривають окремий аналітичний рахунок на кожне замовлення або для кожної партії сировини, що підлягає переробці. Потім обліковується собівартість одиниці продукції.

При цьому давальницьку сировину не включають у витрати виробництва, а її вартість обліковують на позабалансовому рахунку. Такий метод практикують в обліку роботи ремонтних майстерень, пилорам, млинів та ін.

Таблиця 18.1

Приблизний, перелік статей витрат

Заключним етапом обліку виробничих витрат є калькулювання собівартості продукції (робіт,послуг).

Калькулювання - це обчислення собівартості одиниці продукції за встановленою номенклатурою витрат.

Послідовність визначення собівартості продукції:

4. Розподіляють витрати на утримання основних засобів на об’єкти планування та обліку.

5. Обчислюють собівартість продукції допоміжних та підсобних промислових виробництв, які надають послуги основному виробництву.

6. Розподіляють витрати на зрошення, осушення земель, списують послуги бджільництва по запилюванню сільгоспкультур.

7. Розподіляють загальновиробничі витрати.

8. Визначають загальну суму виробничих витрат по об’єктах планування та обліку.

9. Обчислюють собівартість продукції рослинництва.

10. Розподіляють витрати на утримання кормоцехів.

11. Визначають собівартість продукції тваринництва.

12. Визначають собівартість живої маси тварин на вирощуванні і відгодівлі.

13. Визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв по переробці сільськогосподарської продукції.

За журнально-ордерною формою обліку для відображення кредитових оборотів за рахунками 23, 24,39, 91,92, 93 призначено Журнал-ордер № 10.3 с.-г.

Аналітичний облік витрат ведеться у виробничих звітах. Для обліку основних виробництв (рахунок 23 «Виробництво») передбачено ведення виробничого звіту ф. № 10.3-а с.-г.; допоміжних виробництв, витрат на утримання та експлуатацію машин та обладнання (рахунки 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати»), витрат на збут (рахунок 93 «Витрати на збут») та інших виробництв — виробничий звіт ф. № 10.3-6. с.-г.; загальновиробничих витрат — виробничий звіт ф. № 10.3-в с.-г.; адміністративних витрат — виробничий звіт ф. № 10.3-г с.-г.

Виробничі звіти складають за місяць і наростаючим підсумком з початку року в розрізі об’єктів аналітичного обліку за відповідними статтями витрат. Дані виробничих звітів за кредитом аналітичних рахунків виробництв у межах структурних підрозділів та галузей виробництв переносять до Зведеної відомості № 10.3-д с.-г. до Журнал-ордера № 10.3 с.-г. Підсумки Зведеної відомості з деталізацією сум за синтетичними рахунками (субрахунками) записують до Журнал-орде­ра № 10.3 с.-г., а обіги з кредиту із Журнал-ордера — до Головної книги.

На підставі даних виробничих звітів складають також оборотну відомість ф. № 10.з с.-г. Ця оборотна відомість передбачає відображення початкового залишку, обороту за дебетом і кредитом, залишок на кінець (початок) звітного періоду для кожного об’єкта аналітичного обліку.