Інтерв'ю для друкованих органів
Манера поведінки під час інтерв'ю для друкованих органів у цілому та ж сама, що і під час інтерв'ю для радіо і телебачення. Тому в розмові з репортером газети, журналу або бюлетеня можна користуватися усіма порадами, наведеними в попередньому розділі, де йшлося про інтерв'ю для радіо і телебачення. Додамо лише кілька порад, які стосуються виключно особливостей друкованих засобів масової інформації і які допоможуть максимально використати зв'язки з громадськістю на користь організації:
1. Запропонувати додаткову інформацію. Після того, як репортер одержав короткі відповіді на всі поставлені запитання, можна запропонувати йому вихідну додаткову інформацію, якщо вона у вас є. Це підтвердить відповіді на запитання.
Навіть незважаючи на те, що газети мають обмежений обсяг, вони, як правило, використовують більше деталей на своїх сторінках порівняно з радіо- або теленовинами. Тому треба скористатися можливістю передати авторитетну інформацію, яка зробить інтерв'ю більш вагомим.
2. «Для друку», «не для друку», «на підставі». Найкращим правилом під час будь-якого інтерв'ю залишається правило «для друку». Це означає, що все сказане репортеру може бути процитовано або ж перефразовано і пов'язано у статті з прізвищем того, хто дає інтерв'ю. Не треба ніколи розмовляти з репортером на будь-яких інших підставах, крім «для друку», або можна робити це дуже рідко, за надзвичайних обставин. Якщо небажано, щоб ім'я того, хто дав інтерв'ю, та інформація від його організації потрапили на шпальти газети, краще взагалі не давати інтерв'ю. Відомо, що більшість репортерів беруть інтерв'ю лише «для друку». Але все ж таки існують два інших імовірних рівні діалогу з репортерами.
«На підставі» - це означає, що заяви можуть бути процитовані або перефразовані, однак ім'я їх автора не буде згадано як джерело інформації. Наприклад, репортер може приписати цитату «відповідальному працівникові міськради, який попрохав не називати його імені».
«Не для друку» - це значить, що заява ніяким чином не може бути використана. Усе, що сказано «не для друку», не може бути процитовано, перефразовано, а ім'я автора заяви не повинно бути пов'язано з цією інформацією. Проте репортер може використати інформацію у своїй статті, якщо йому пощастить отримати її з іншого джерела.
Наведені вище визначення є загальновживаними, однак значення понять «на підставі» і «не для друку» кожний репортер може розуміти по-своєму. Зважаючи на це, перш ніж давати інтерв'ю, необхідно домовитися з репортером про спосіб використання виголошених заяв. Не треба говорити репортеру вже після того, як він одержав відповіді на всі запитання, що це «не для друку». Уже пізно, і репортер може це за бажанням відверто процитувати.
Ораторське мистецтво
Однією з найважливіших складових комунікації з громадськістю є усне слово, уміння виступати з промовами перед аудиторією, спілкуватися з масами. Напевно, мало хто заперечуватиме, що більша частина часу керівника будь-якої організації витрачається на підготовку та виголошення різноманітних доповідей і промов. Зрозуміло, справа ця не проста і, щоб зробити її ефективною, потрібна велика майстерність. Томас Манн був абсолютно правий, наголошуючи, що лише одна «мова сама по собі вже є особливою цивілізацією». Нею потрібно вміти користуватися, щоб якомога краще і зрозуміліше донести до громадськості ідеї й думки організації, привернути людей на свій бік і заручитися їхньою підтримкою.
Далі розглянемо в деталях деякі аспекти проблеми, як зробити публічний виступ максимально ефективним.