Підхід до працівників засобів інформації

Проаналізувавши коло засобів інформації та їх можливості, пере­ходять до розробки стратегії ефективного підходу до них. Вона зале­жить від особливостей політичної ситуації, завдань кандидата й опо­нентів, їх особистостей. Головне: не боятися працівників засобів ін­формації, але ставитися до них з повагою.

Нанести перший візит. Кандидат має особисто познайомитися з клю­човими працівниками місцевих засобів інформації. Перший візит - це візит ввічливості, під час якого кандидат інформує працівників ЗМІ про свій намір балотуватися на виборну посаду та передає кожному з них добре підготовлений пакет для преси. Кандидата може супроводжувати прес-секретар. Ця довірена особа може нанести пізніше й окремий візит.

Підтримувати контакти. Кандидат повинен зустрічатися з керів­никами засобів інформації і репортерами регулярно, а не лише тоді, коли в нього є що «продати». Він організовує щотижневі сніданки з ними сам на сам, візити і зустрічі типу «забіг на хвилинку».

Бути джерелом інформації. Робота репортерів - постійно шукати новини та інформацію. Сенсації, події, повідомлення тощо - усе це їх­ній хліб, особливо в ринкових умовах. Якщо кандидат надає репорте­рам відповідну інформацію, він стає необхідним і важливим для них. Кандидат і його прес-секретар мають стати постійним і надійним джерелом інформації для преси. Використовувати телефон. Прес-релізи, безперечно, відіграють роль документів, що містять новини. Але новини можна повідомляти і телефоном. Кандидат телефонує репортерам, коли в нього є про що розповісти. Телефонне повідомлення кандидата вони можуть проци­тувати значно швидше. Прес-реліз, надісланий факсом, можна також швидко використати для поширення в засобах інформації.

Думати, перш ніж говорити. Кандидат може вважати якого-не-будь репортера своїм добрим «товаришем», а потім бути шокованим небажаним або нищівним для його виборчої кампанії матеріалом, на­писаним цим «товаришем». Слід пам'ятати: завдання репортера по­відомляти новини (хороші вони чи погані), незважаючи на особисті стосунки. Кандидату і членам його команди треба остерігатися, адже все, про що вони говорять репортерові, може бути опублікованим.

Контролювати ситуацію. Перш ніж розмовляти з репортером, кан­дидат або його прес-секретар повинні твердо знати, що вони хочуть по­відомити. Вони не дають репортерові збивати себе з пантелику або вкладати їм в уста чужі слова, володіють усіма тонкощами повідомлен­ня або проблеми, не дозволяють відволікати себе від теми інтерв'ю.

Бути професійним і співчутливим. Повідомляючи новини про хід кампанії, варто поступати так, щоб задовольняти запити і режим ро­боти засобів інформації, відповідати на всі телефонні дзвінки з боку преси. Слід не надсилати погано складеної інформації та уникати друкарських помилок.

Бути чесним. Ніколи не треба брехати репортеру. Зробивши це раз, можна втратити довіру назавжди. Якщо ж він поцікавиться чи­мось занадто делікатним, можна сказати, що це необхідно перевіри­ти, перш ніж давати відповідь. Однак кандидат і його команда нічого не доб'ються, відмовляючи подавати інформацію, яка і без них стане відомою громадськості. Крім того, не треба блефувати, відповідаючи на делікатні питання.

Не затівати бійки з тим, хто закуповує чорнила бочками, а папір тоннами. За пресою завжди залишається останнє слово. У ситуації, ко­ли штаб кампанії відчуває, що преса ставиться до кандидата несправед­ливо, спочатку необхідно переконатися, чи припустився репортер ми­мовільної помилки, чи справді хотів зашкодити йому. Якщо в інформа­ції виявлені серйозні перекручення, слід поставитися до ситуації так:

1. Зв'язатися з репортером і спокійно обговорити статтю. Запропо­нувати свої пояснення думки чи факту, але не встрявати в гостру суперечку.

2. Попросити про поправку, а не про спростування.

3. Попросити написати або поширити через ефір матеріал, що відоб­ражає точку зору кандидата.

Якщо репортер не погоджується, можна звернутися по допомогу до його керівника. Але слід мати на увазі, що так можна нажити собі ворога в особі репортера. У будь-якому випадку не треба зви­нувачувати його в тому, що він навмисне упереджений.