Процесуальні витрати: поняття та види, порядок відшкодування

При цьому, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК України.

Для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого КПК України, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого КПК України, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Слід зазначити, що підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. Прокурор вищого рівня зобов’язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов’язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.

Доктриною кримінального процесу сформовано різні підходи щодо класифікації процесуальних строків.

Залежно від рівня правового регулювання строків слід розмежовувати строки, встановлені міжнародними правовими документами, що ратифіковані Україною, передбачені Конституцією держави, законами, підзаконними нормативно-правовими актами або рішенням уповноваженої посадової особи.

За ступенем правової визначеності строки бувають: абсолютно визначені (їх мінімальна та максимальна межі жорстко встановлені та не можуть бути продовжені, наприклад, 24-х годинний строк вручення затриманій особі письмового повідомлення про підозру) та відносно визначені (можуть бути продовжені, наприклад, строк досудового слідства).

Обчислення процесуальних строків диференціюється залежно від часових величин, за допомогою вони обраховуються. Кримінально-процесуальний закон передбачає можливість обчислення строків годинами, днями і місяцями, а також можливістю вказівки на подію, на відміну від КПК 1961 року, який допускав обчислення строків також добами та роками.

При обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години. Так, наприклад, якщо затримання підозрюваного, яке обчислюється годинами, відбулося 4 березня о 9 годині 20 хвилин, то 72-х годинний строк затримання буде обчислюватися з 10 години та закінчиться о 10-й годині 7 березня. .

При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.

При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.

Якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.

При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

У передбачених законом випадках строки можуть бути продовжені (наприклад, строки досудового слідства, тримання під вартою) або поновлені за клопотанням заінтересованої особи постановою уповноваженої посадової особи (коли з поважних причин його було пропущено, наприклад, у випадку стихійного лиха, несвоєчасного повідомлення про оскаржене рішення тощо).

Реалізація завдання боротьби зі злочинністю та притягнення винних до відповідальності обумовлює функціонування широкого кола правоохоронних органів та судів, утримання яких є окремою та досить вагомою статтею матеріальних видатків у державному бюджеті. Принципи соціальної справедливості та ефективності в діяльності державного апарату вимагають, щоб хоча б частина цих витрат була відшкодована особами, які є винними у спричиненні шкоди та на боротьбу з наслідками злочинної діяльності яких витрачалися обмежені ресурси держави. Цьому безпосередньо сприяє встановлена КПК України процедура стягнення кримінально-процесуальних витрат.

Процесуальні витрати – це передбачені законодавством витрати, що виникають в процесі кримінального провадження та відшкодовуються визначеним категоріям суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності державою або підлягають стягненню із засудженого (іншої особи, зобов’язаної відповідати за його дії).

До процесуальних витрат не належить заробітна плата слідчого (судді) чи кошти, що виділяються на канцелярські прилади, при цьому перелік (склад) процесуальних витрат визначений ст. 118 КПК України, зокрема, це:

1. Витрати на правову допомогу. Витрати, пов’язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків залучення захисника для здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених законодавством, що регулює надання безоплатної правової допомоги, яка надається за рахунок коштів Державного бюджету України і є безоплатною для підозрюваного, обвинуваченого. Оплату правової допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача згідно відповідного договору здійснює відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

2. Витрати, пов’язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження. До цих видатків належать витрати обвинуваченого, підозрюваного, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, його захисника, представника потерпілого, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток чи витрати у зв’язку із відривом від звичайних занять.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Підозрюваний, обвинувачений несе витрати, пов’язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження себе особисто та свого захисника.

Витрати, пов’язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження представника, несе особа, яку він представляє.

3. Витрати, пов’язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів. За загальним правилом, витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених КПК України.

Витрати, пов’язані із участю потерпілих у кримінальному провадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Потерпілим, цивільним позивачам, свідкам оплачуються проїзд, наймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Експертам, спеціалістам, перекладачам оплачуються проїзд та добові в разі переїзду до іншого населеного пункту, а також їм повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов’язком.

4. Витрати, пов’язані із зберіганням і пересиланням речей і документів. Дані витрати здійснюються за рахунок Державного бюджету України, граничний розмір яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, на утримання до тваринної ферми може бути передано велику рогату худобу, що була об’єктом злочинного посягання. Вибухонебезпечні речовини і отрути направляються до складів боєприпасів Міністерства оборони (інших спеціалізованих підприємств) та аптечних складів відповідно, де наявні умови для їх зберігання тощо.

Постановою Кабінету Міністрів Українивід 1 липня 1996 р. N 710 затвердженаІнструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, яка деталізує види і порядок стягнення процесуальних витрат.

Розмір процесуальних витрат належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст. 91 КПК України), при цьому обов’язок доказування цих даних покладається на сторону, що їх подає (ч.2 ст. 92 КПК України).

Суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

Якщо оплату процесуальних витрат відстрочено або розстрочено до ухвалення судового рішення, витрати розподіляються відповідно до судового рішення. У разі зменшення розміру належних до оплати процесуальних витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково відповідні витрати компенсуються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України в порядку, передбаченому законодавством. При ухваленні обвинувального вироку суд також стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, Верховний Суд України, не приймаючи рішення про новий судовий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл процесуальних витрат.

Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Джерельна база: