Операція в управлінні - це частина процесу, яка представляє собою діяльність виконавця над певним видом інформації (зібрати дані, провести розрахунки, підготувати звіт, передати документ на підпис тощо).

Інформаційно-пошукові, письмові (графічні), розрахункові, логічні й аналітичні операції - це складові управлінської діяльності, пов’язані з розробкою, прийняттям та реалізацією рішень.

Сукупність взаємозв’язаних операцій становить більш складне структурне утворення - управлінські процедури, виконанням яких досягають певної локальної цілі. Процедури - це плани у тому відношенні, що вони встановлюють рутинний метод підходу до майбутньої діяльності, певний регламент, функціонування апарату управління. Вони є орієнтирами для дії і в хронологічній послідовності детально вказують на порядок виконування необхідних дій.

Технологія управління - це сукупність практичних прийомів, методик і засобів впливу на керований об’єкт, які здійснюються на основі пізнання закономірностей управлінських процесів і використання відповідних правил і процедур. На відміну від технології процесів виробництва, що являє собою науку про фізичні, хімічні, біологічні та інші способи впливу на сировину і матеріали (предмети праці) для одержання відповідної продукції, технологія управління - це, перш за все, процес збирання, обробки і передачі інформації з метою підготовки, прийняття і реалізації рішень. Суть технології управління полягає у встановленні організаційного порядку в системі і визначення раціональної послідовності виконання управлінських робіт.

Для прийняття рішення потрібна планова, нормативна, інструктивна, правова, статистична, облікова та інша інформація. Незалежно від виду вона має бути своєчасною, актуальною, точною, повною, вірогідною, надійною, зручною для сприйняття та оцінки. Носіями інформації для прийняття рішення є документи, креслення, схеми, графіки, газети, журнали, книги тощо. Важливими джерелами інформації є результати особистих спостережень, бесіди зі спеціалістами і працівниками, опитування експертів. Крім того, для вивчення питання, створюють комісії або творчі групи, проводять анкетні опитування, інтерв’ювання тощо.

Процес прийняття рішень складний і багатосторонній. Він вміщує цілий ряд стадій і операцій. Питання, скільки і які стадії повинен пройти процес прийняття рішень, який конкретний зміст кожного з них, суперечливі і неоднаково вирішуються керівниками, що обумовлено кваліфікацією керівника, ситуацією, стилем керівництва і культурою організації. Важливо, щоб кожен управлінець розумів сильні сторони й обмеження кожного підходу та процедуру прийняття рішення і вмів вибирати кращий варіант з урахуванням ситуації і власного стилю управління.

Прийняття управлінського рішення - це вибір однієї з кількох можливих альтернатив. Тобто, це модель, у якій фігурує певне число варіантів та можливість обрання кращого з них. Відсутність вибору ускладнює процес прийняття рішення.

Результатом обраного рішення повинна бути певна дія. Можна дійти висновку, що прийняття рішень означає процес, завдяки якому обирається лінія поведінки, як вирішення певної проблеми. Тут ключовими поняттями є процес, лінія поведінки, вибір, вирішення і проблема. Звідси, дві умови прийняття рішення - визначення проблеми і вибір рішення.

Прийняття рішень охоплює створення вибору для зміни певного існуючого стану, вибір однієї лінії поведінки з кількох можливих, мобілізацію певних організаційних та індивідуальних ресурсів на виконання рішення і діяльність, спрямовану на досягнення бажаного результату.

Процес прийняття рішень передбачає визначену мету діяльності - розв’язання проблеми, створення нового рівня виконання чи запобігання певній ситуації.

Організаційна процедура приймання і виконання найважливіших повторюваних рішень вимагає вирішення таких питань:

1. На якому рівні і хто приймає рішення (одноосібне чи колегіальне)?

2. Хто готує інформацію, проект рішення та його обгрунтування?

3. З ким погоджується рішення (на підприємстві та за його межами)?

4. Яка періодичність і форма контролю за ходом виконання рішення?

5. Хто контролює і відповідає за правильність виконання рішення?

6. Хто наділяється правом вносити зміни у зміст рішення і строки його виконання?

7. Яка форма звітності про виконання рішень?

8. Хто дає висновок про виконання рішень і ступінь досягнення поставленої цілі (цілей)?