Метод встановлення ціни на підставі торгів
Метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару
Метод ціноутворення на основі рівня поточних цін
Аукціон
Цей своєрідний метод ринкового ціноутворення базується на попиті, тобто належить до другої цінової моделі.
Споживачі змагаються між собою за право купівлі якогось унікального товару (найчастіше це предмети антикваріату, твори мистецтва тощо). Ціну визначає попит на товар, сила бажання придбати його.
Аукціон можна проводити у двох формах:
1.Звичайний аукціон, коли виграє той покупець, який у відкритому змаганні
запропонував найвищу ціну.
2.Так званий «Veiling» (зворотний аукціон), який проходить ніби згори вниз.
Призначену максимальну ціну поступово знижують через рівні проміжки часу.
Товар отримує той, хто озветься першим. Цей метод пов'язаний з великою не
визначеністю і напруженням, оскільки жоден із покупців не знає, при якому
рівні ціни зголоситься інший і придбає товар.
Цей метод належить до конкурентної моделі ціноутворення. Його широко застосовують на олігопольних ринках металу, паперу, мінеральних добрив тощо, де коливання цін на однорідні товари незначні. У такій ситуації фірми орієнтуються передусім не на власні витрати чи попит, а на ціни конкурентів.
Поведінка фірм адекватна їх становищу на ринку. Дрібні фірми «прямують за лідером», змінюючи власні ціни лише в разі відповідних дій ринкового лідера. Іноді вони дозволяють собі маленькі знижки чи надбавки, як, приміром, власники невеликих автозаправних станцій.
Цей метод ціноутворення має популярність. У тих випадках, коли еластичність попиту складно виміряти, фірмам здається, що рівень поточних цін ніби втілює колективну мудрість галузі, є запорукою справедливої норми прибутку і дає змогу зберігати ринкову рівновагу.
Цей метод також належить до конкурентної моделі ціноутворення. Якщо фірма розробила новий товар із певними технічними та економічними параметрами, кращими чи гіршими за аналогічні параметри то вару свого основного ринкового конкурента, то вона може встановлювати ціну з урахуванням інтегрального показника конкурентоспроможності:
Ц=Цб* k
де Ц6 — ціна базового виробу конкурента;
k — інтегральний показник конкурентоспроможності товару.
k= Iт.п./Iе.п.
де Ітп — індекс технічних параметрів (індекс якості);
ІЕП — індекс економічних параметрів (індекс ціни споживання).
Визначену за цим методом ціну доцільно проаналізувати з огляду витрат на виробництво і збут товару, а також ринковий попит.
це ще один своєрідний метод конкурентного ціноутворення, покупець (замовник) оголошує конкурс на виробництво складного товару із заздалегідь визначеними параметрами, масштабну науково-дослідну розробку, будівництво певного об'єкта тощо.
Одержавши і порівнявши пропозиції, замовник підписує контракт із виробником (продавцем), який пропонує найвигідніші умови.
Для організації торгів замовник створює тендерний комітет, який готує документацію, проводить торги, аналізує і оцінює пропозиції — оферти, надані учасниками торгів.
Торги можуть бути відкриті або закриті. Відкриті торги проводять, як звичайно, для порівняно нескладних проектів, у здійсненні яких захоче взяти участь багато фірм. Умови проведення конкурсів публікують у пресі.
До участі в закритих торгах залучають обмежену кількість фірм із високою репутацією. Оголошення про проведення таких торгів не публікують, запрошення надсилають індивідуально.
У ході торгів кожна фірма-конкурсант призначає свою ціну пропозиції.Чим вища ціна, тим менша ймовірність отримання замовлення і навпаки. Множачи прибуток, закладений у тому чи іншому варіанті ціни, на ймовірність отримання за такою ціною замовлення, можна одержати так звану оцінку очікування прибутку.
Згідно з теорією рішень треба запропонувати ту ціну, яка веде до найбільшого очікуваного прибутку.
Після визначення вихідної ціни на товар на основі обраного методу ціноутворення фірмі доцільно провести аналіз беззбиткової роботи при даному рівні ціни. Такий аналіз пов'язує будь-який застосований метод із витратною моделлю ціноутворення.
У реальних ринкових умовах обсяг збуту є дуже динамічним показником і внаслідок впливу різних факторів (зміна економічної ситуації, дії конкурентів тощо) може падати. Аналіз дасть змогу визначити критичний обсяг збуту (N ), при якому фірма ще не матиме збитків (при даному рівні вихідної ціни). Графічна інтерпретація аналізу беззбитковості наведена на рис. 6.8.
 |
Рис. 6.8. Графік беззбитковості (при даному рівні вихідної ціни).
Якщо обсяг збуту буде менший, ніж N, то фірма матиме збитки, а якщо більше — прибутки. Точку самоокупності можна визначити й аналітичне за формулою:
N F *" Ц-V
де F— постійні витрати фірми за певний період часу;
Ц— вихідна ціна на товар;
V— змінні витрати на одиницю продукції.
Якщо ціну підвищити (при тих же самих витратах), точка самоокупності зміститься на графіку ліворуч, оскільки лінія валового доходу від реалізації підніметься під більшим кутом. Аналогічно при зниженні ціни break-even зміститься праворуч.