Аналіз структури основних виробничих фондів. Аналіз показників використання основних фондів. Аналіз показників використання оборотних засобів .


Основні фонди (автомобілі, тягачі, причепи, обладнання, будівлі, споруди, інвентар та інші) і ступінь їх використання здійснюють великий вплив на виконання виробничої програми.

Найбільш повне використання основних фондів і в першу чергу рухомого складу, обладнання майстерень і зон технічного обслуговування, а також виробничих площ сприяє збільшенню обсягів перевезень без додаткових капітальних вкладень. Краще використання основних фондів приводить до зниження собівартості перевезень за рахунок зменшення долі постійних витрат, які приходиться на одиницю транспортної роботи.

Послідовність аналізу:

1. Характеристика структури і технічного стану основних фондів підприємства;

2. Розраховують показники використання основних фондів;

3. Аналізують використання основних фондів по часу їх роботи;

4. Аналізують продуктивність окремих ведучих груп основних фондів;

5. Висновки із аналізу і вплив використання основних фондів на обсяги перевезень.

Відношення окремих видів основних фондів до їх загальної суми визначає структуру основних фондів на початок і кінець року. На автомобільному транспорті рухомий склад, робочі машини і обладнання складають більше 70% від загальної вартості основних виробничих фондів. Ріст вартості основних засобів по групах будівель і споруд говорить про створення більш благополучних (сприятливих) умов для зберігання і ТО автомобілів.

Ефективність використання основних фондів залежить від їх технічного стану, який характеризується коефіцієнтом зносу основних фондів і коефіцієнтом обновлення їх. Коефіцієнт зносу визначають відношення суми зносу основних фондів до їх повної початкової вартості. Високий коефіцієнт зносу говорить про те, що фонди давно не обновлювались і що капітальний ремонт їх не відновив повністю їх знос.

Особливу увагу при аналізі необхідно приділити питанням модернізаціїобладнання. Модернізація дозволяє підвищити більш короткі строки технічний стан діючих основних фондів до сучасного рівня при менших витратах, ніж при створенні нових. Модернізація визначається коефіцієнтом, який представляє собою відношення модернізованих основних фондів до яких загальної кількості. Він може бути вирахуваний через вартість величини і через натуральні (для отримання даних по окремим машинах і станках і т.д.).

Розрізняють слідуючі фонди роботи виробничих фондів:

- календарний, номінальний (режимний), ефективний і фактичний час.

Режимний час - це кількість годин на протязі яких обладнання повинно працювати згідно передбаченому плану режиму роботи. Наприклад: при роботі в три зміни режимний час буде співпадати з календарним.

Поза режимний час - це різниця між повним календарним фондом часом і режимним фондом, яка утворюється за рахунок зупинок обладнання в вихідні дні і між змінний час.

Плановий фонд часу менший режимного так як в плані передбачається зупинки обладнання для проведення ремонту і на випадок непередбачуваних поломок і окремих видів основних фондів.

Фактично використаний фонд часу менший планового на кількість станкогодин непланових простоїв або більше при скороченні простою, передбачених планом.

Ступінь використання календарного фонду часу залежить від встановленого на підприємстві режиму роботи.

Важливим показником використання основних фондів являється процент використання режимного часу, вияснення причин простою.

Резерв покращення використання обладнання заключається в ліквідації непродуктивних витрат часу на брак, на відхилення від нормальної технології.

В результаті аналізу розробляють організаційно-технічні заходи для ліквідації втрат часу і пристроїв.

Для покращення заходів по догляду за автомобілями і обладнанням вивчають данні про причини їх простою, витрати на утримання, витрати на капітальний ремонт і поточний.

Аналіз використання виробничих запасів (матеріалів, запасних частин). Від виконання плану забезпечення матеріалами для ТО і ремонту рухомого складу залежить своєчасне і якісне виконання технічних дій, що впливає безпосередньо на коефіцієнт технічної готовності автопарку. А від виконання плану забезпечення експлуатаційними матеріалами випуск технічно-справних автомобілів на лінію. Виконання плану матеріально-технічного забезпечення аналізують по наступних показниках:

- загальному виконанню плану матеріально-технічного забезпечення (в гаражах);

- виконання плану забезпечення по асортименту, строках, якості поставлених матеріалів.

Вихідними даними для аналізу являються показники трансфінплану, статистичної звітності, бухгалтерського обліку і звітності, оперативний облік і звітність відділу МТЗ.

Об'єктами матеріально-технічного забезпечення АТП являються: рухомий склад, гаражне обладнання, інструменти, автомобільне паливо, мастильні і експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, запасні частини і т.п.

Аналіз плану МТЗ починається з перевірки планової потреби, розрахованої на виконання плану перевезень.

Потім планова потреба матеріалів зпівставляються з виділеними фондами. Забезпечення АТП запчастинами здійснюється через спеціальні магазини. На ПММ, шинно-технічні матеріали, метали, прості та інші АТП виділяють фонди. Якщо цих фондів у підприємства недостатньо, то при аналізі необхідно встановити за рахунок яких джерел буде поповнюватись недостаток в матеріалах.

Планова потреба запасних частин і матеріалів для ремонту визначається, виходячи із натуральних або вартісних нормативних показників втрат по видам ТО і ремонту автомобілів.

Показники виконання плану МТЗ за рік можуть бути задовільними, але не дивлячись на це слід проаналізувати ритмічність виконання його по окремим кварталам. При цьому необхідно зробити аналіз причин простоїв рухомого складу, встановити чи не було простою через відсутність шин або пального, запасних частин і агрегатів.

На заключення аналізу розробляється організаційно-технічні заходи по економії витрачених матеріалів використання різних замінників і більш дешевих матеріалів, що дозволить задовольнити виробничі потреби в матеріалах і знизити собівартість автомобільних перевезень.