Дія законів ринку на автомобільному транспорті. Ознаки ринку.

Структура ринку.

Ринкова економіка характеризується тим, що вона проникає у всі сфери народного господарства і у всі регіони держави. Цю властивість можна назвати типовою для ринкових відносин.

Вся економіка стає сукупністю ринків, які відрізняються мірою, глибиною проникнення ринкових відносин в окремі частини господарчої системи. Ринок у вигляді ринкових відносин проникає у всі клітини економічного механізму.

ВИДИ РИНКІВ:

1. По територіальному аспекту: місцевий ринок; національний ( внутрішній ) ринок; світовий (зовнішній ) ринок.

2. По збільшеним позиціям: ринок факторів виробництва; ринок товарів та послуг.

3. Подетальна структура ринку: ринок споживчих товарів, послуг, приміщень, будинків, житла, споруд невиробничого призначення; ринок засобів виробництва, виробничих видів діяльності; ринок грошей, валюти, цінних паперів; ринок праці, робочої сили, робітничих місць; ринок інформації, інтелектуального продукту, інновацій, "ноу-хау", сучасних технологій.

4. В залежності від ринкового середовища: ринок чистої конкуренції; олігополістичний ринок; монополістичний ринок.

Ринок чистої конкуренції складається з великої кількості продавців і покупців одного і того ж продукту, продавець не може підвищити ціну вище ринкової. Проблема встановлення ціни тут фактично для виробника не стоїть.

Ринок монополістичної конкуренціїскладається з великої кількості покупців і продавців, які заключають угоди не по одній ціні, а в широкому діапазоні цін. Це пояснюється тим, що продавці пропонують покупцям різні варіанти товарів.

Олігополістичний ринокскладається з невеликої кількості продавців, які дуже чуйні до цін своїх конкурентів. Олігополіст ніколи не може бути впевнений, що доб'ється певного результату за рахунок зниження ціни, оскільки конкуренти зразу ж наслідують його дії. Розгортається боротьба за лідерство по якості товарів і послуг, боротьба за престиж.

В любому випадку - максимальний рівень цін товару визначається попитом на нього. Мінімальна ціна визначає видатки на його виробництво.

Одним із законів ринкового господарства являється закон вартості (стоимости), який з'явився за 7 - 10 тисячоліття до н. є., коли з'явився обмін товарів і товарне виробництво.

Суть закону вартості полягає в тому, що обмін товарів здійснюється на основі їх суспільної вартості, у відповідності з суспільно - необхідними витратами праці на їх виробництво. В умовах розвинутого грошового господарства закон вартості діє як закон цін.

Ціна це прояв закону вартості.

Вартість товару являється серединою, навколо якої коливається ціна. Якщо наприклад, товарів винесено на ринок більше, чим їх потрібно покупцям, ціни падають нижче вартості. Коли товарів не вистачає, їх ціни ростуть і перевищують вартість. При цьому товаровласники, яким вдається виробляти продукцію з більш низькою собівартістю, ніж суспільна, будуть знаходитись в кращому положенні порівняно з тими, чиї витрати праці перевищують суспільно - необхідні.

Це заставляє товаровиробників піклуватися про зростання продуктивності праці. В іншому випадку неминуче банкрутство.