Під терміном “водні ресурси” розуміють всі води даної території (поверхневі і підземні), придатні для господарського використання.


Рельєф – відображає особливості будови самої верхньої частини твердої оболонки планети (літосфери), у межах якої розгортається життя і основна частина господарської діяльності людини.

Геоморфологічне районування України:

1. Полігенна рівнина України: (південний захід Східно-Європейської платформи) Поліська низовина, Подільська височина, Азово-Придніпровська височина, Придніпровська низовина, середньо руська височина, Донецька височина, Причорноморська низовина.

2. Гірські споруди (Кримсько-Карпатська зона) Українські Карпати та Кримські гори.

Фактори кліматотворення: сонячна радіація, близькість до морів та океанів та пов'язаний з ними характер циркуляції атмосфери, вплив морських течій, висота місцевості над рівнем моря, особливості підстилаючої поверхні тощо.

Основні елементи клімату: температурний режим, атмосферні опади, вітровий режим.

Клімат України помірно континентальний. Для країни в цілому характерне збільшення континентальності клімату із заходу на схід.

Кліматичне районування України:

1. Північна кліматична область. Територіально охоплює Полісся і лісостеп. Тут найбільш виразно проявляється вплив вологих мас атлантичного повітря, західних та північно-західних циклонів ( у середньому за рік їх 45). Просуваючись на схід це повітря помітно трансформується, зокрема висушується, чим і зумовлюється загальне зменшення кількості опадів від 650-700 мм на заході до 450-500 мм на сході. Середні температури січня знижуються у цьому ж напряму від -6,5 С до -8 С, а середні липневі температури повітря, навпаки, зростають від 16-18 С до 20-21 С. Кліматична під область Лісостепу характеризується дещо більшою континентальністю клімату.

2. Південна кліматична область. Охоплює більшу частину центральної та всю південну частину України, територіально співпадаючи з степовою зоною (за винятком Донецького кряжу). Тут переважає антициклональний тип погоди (до 36 антициклонів за рік), ще більше зростає континентальність клімату. Середні температури січня коливаються від -2 С до -7 С, липня – у межах 21-30 С. Річна кількість опадів змінюється від 300-405 мм. Область, особливо її східна частина, характеризується поширенням несприятливих для ведення господарства мете реологічних явищ (суховії, відлиги, тумани, ожеледь тощо).

3. Середземноморська кліматична область. Охоплює вузьку смугу Південного берега Криму. Вона формувалася при вирішальній бар’єрній ролі Кримських гір, які захищають узбережну смугу від впливу холодних повітряних мас з півночі. Клімат має всі ознаки сухих субтропіків: сухе жарке літо, що триває до 6 місяців на рік, волога тепла зима, тривала тепла весна і тепла, ясна осінь. Середні річні температури підіймаються до 12,5-14 С, у січні – до 1-4 С (лише в окремі роки вона мають від’ємне значення) , у липні – до 23-24 С. Середньорічна сума опадів 540-690 мм.

4. Гірська кліматична область. Має розірваний ареал, охоплюючи Карпати і Гірський Крим. Характерною ознакою є вертикальна поясність, що проявляється через загальне зниження температур, зростання кількості опадів, а відтак відображається й через зміну ландшафтів (лісостепова рослинність у Карпатах та степова у Кримських горах з висотою поступаються місцем широколистяним та хвойним лісам, у вище переходить у луки – полонини та яйли).

Україна належить до малозабезпечених місцевими водними ресурсами країн Європи. Україна за забезпеченістю прісною водою (кількість води на одного мешканця) посідає одне з останніх місць в Європі. Таким чином, водні ресурси є значним лімітуючим фактором сталого розвитку України. На жаль, в Україні ефективність використання водних ресурсів досить низька, а водоємність валового внутрішнього продукту надто висока.

За багаторічними спостереженнями, потенційні ресурси річкових вод країни становлять 209,8 куб. кілометра, з яких лише 25% формується в межах України, решта надходить з Російської Федерації, Білорусі, Румунії. Прогнозні ресурси підземних вод становлять 21 куб. кілометр. У живленні річок України беруть участь талі снігові води (частка їх пересічно складає на рівнинах 50-80%), дощові (особливо у гірських районах) та підземні води (10-20% річного стоку).

По території України водні ресурси розподілені дуже нерівномірно. Ураховуючи природнокліматичні умови водозабезпечення таких регіонів, як Донбас, Харків, Кривбас, Херсон, АРК, проблема подачі води вирішується за рахунок міжбосейнового перерозподілу водних ресурсів.

В Україні налічується 63 119 річок, у т.ч. великих – 9, середніх - 81.

Найбільшою річкою є Дніпро, що тече з півночі на південь. Потім іде Дністер, верхів’я, частина середньої течії та гирлова ділянка якого знаходяться в межах України, а середні і нижня частини – в Молдові.

До категорії великих річок належать, наприклад, Сіверський Донець, Південний Буг.

Річки Західний Буг, Тиса, Прут, Прип’ять, Десна та Псел відносять до середніх.

Найбільша кількість річок припадає на басейн Дніпра – 27,7%, Дунаю – 26,3%, Дністра – 23,7%, Південного Бугу – 9,3%.

Виділяють також:

· озерні групи: Шацька, Артемівсько-Слов’янська, Перекопсько-Присиваська, Придунайська;

· канали: Дніпро-Донбас, Красногвардійський, Дніпро-Інгулець тощо;

· окремі озера та лимани.