Тема 2: Методичні прийоми економічного аналізу. Методика факторного аналізу

2.1 Загальна характеристика методу економічного аналізу

2.2 Способи та прийоми економічного аналізу

2.3 Методика факторного аналізу

2.1 Відштовхуючись від філософського визначення методу як сукупності способів (теоретичного) дослідження предмета навчальної дисципліни, під методом економічного аналізу слід розуміти сукупність способів і прийомів для дослідження системи показників роботи підприємства з метою встановлення резервів виробництва, підвищення його ефективності, економічного обґрунтування управлінських рішень; це науково обґрунтована система теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання. Особливості діалектичного методу полягають у тому, що всі явища, котрі досліджуються, розглядаються в їх взаємозв’язку та русі, зміні та розвитку, при цьому розвиток розуміють як боротьбу протилежностей на засаді об’єктивних законів реальної дійсності.

Категорії економічного аналізу — це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. До таких належать, наприклад: фактори, резерви, модель, результативний показник, відсоток, дисконт, фінансовий результат, капітал, зобов’язання, активи, грошовий потік, леверидж і т. ін.

Принципи економічного аналізу регулюють процедурну сторону його методології та методики. До них відносять: системність та комплексність, періодичність, зрозумілість та адекватність тлумачення, достовірність та об’єктивність, доречність та своєчасність.

Системний підхід до вивчення явищ виявляється в комплексному взаємозв’язаному вивченні багатосторонніх зв’язків і взаємозумовленості дії факторів організації, техніки і технології виробництва.

Принцип періодичності (або регулярності) передбачає необхідність систематичного проведення аналізу за відповідні звітні періоди (та протягом таких) з метою створення цілісного уявлення про динаміку господарських і фінансових процесів на підприємстві.

Зрозумілість та адекватність тлумачення досягається через обов’язкове пояснення отриманих результатів дослідження (розрахунків) у вигляді відповідних висновків, коментарів, складання пояснювальних записок. Наявність аналітичних висновків є обов’язковим елементом методики економічного аналізу.

Достовірність та об’єктивність аналітичних досліджень передбачають використання вірогідної інформації, брак арифметичних помилок у розрахунках, правильне застосування методики розрахунку окремих показників та впливу окремих факторів.

Доречність та своєчасність аналітичної інформації визначають її вплив на прийняття управлінських рішень користувачами. Дані аналізу мають не просто констатувати факти минулих подій та давати їм оцінку, а насамперед служити інформацією для прогнозування господарських подій, майбутнього фінансового стану підприємства, його фінансових результатів. Принцип доречності передбачає також брак зайвої інформації, яка непотрібна для прийняття управлінських рішень.

Основним елементом методу економічного аналізу є його науковий інструментарій (апарат), тобто сукупність загальнонаукових та специфічних способів і прийомів дослідження фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання. В економічному аналізі застосовуються різні прийоми, які були спочатку розроблені в межах тієї чи іншої економічної науки (статистики, математики, програмування). Водночас економічний аналіз має і специфічні прийоми дослідження.

Метод аналізу має певні специфічні особливості. До них належать:

¾ використання системи показників, що характеризують діяльність підприємства;

¾ вивчення причин зміни показників;

¾ визначення та вимірювання взаємозв’язків та взаємозалежностей між ними з допомогою спеціальних прийомів.

Розглянуті особливості методу економічного аналізу розкривається через сукупність технічних прийомів, які використовуються для проведення аналітичних розрахунків по різних напрямах діяльності підприємств, економічних явищ і процесів.

Усі методичні прийоми економічного аналізу можна поділити на три групи: логічні, математичні та евристичні.

Логічні прийоми включають основні та спеціальні прийоми. Основні є базовими й обов'язковими для будь-яких аналітичних досліджень, оскільки дають характеристику зміни чи розвитку економічних явищ і процесів (порівняння, деталізація, абстрагування, синтез та ін.). Спеціальні прийоми використовуються для визначення ступеня залежності та впливу окремих факторів при дослідженні причинно-наслідкових зв'язків (елімінування, групування, балансове узагальнення та ін.

Математичні прийоми. Посилення впливу ринкових факторів, збільшення ризику прийняття неоптимального рішення вимагають від керівника використання в аналізі більш витончених способів і прийомів, сучасного математичного апарату. Для їх кваліфікованого застосування необхідно представити господарський об'єкт у вигляді математичної моделі, імітувати його поведінку при зміні ситуації. Математичні прийоми найбільше використовуються при дослідженнях стохастичного зв'язку.

До математичних відносять прийоми: 1) елементарної, математики; 2) математичного аналізу, включаючи варіаційне обчислення; 3) прикладної математичної статистики й економетрії; 4) дослідження операцій, включаючи математичне програмування та теорії ігор, управління запасами, масового обслуговування, навчання.

Евристичні прийоми пов'язані з експертними оцінками господарських ситуацій на підставі творчого мислення, набутого досвіду тощо. В практиці економічного аналізу використовують наступні прийоми: аналогія, інверсія, "мозковий штурм", синектика, контрольні питання, колективний блокнот тощо.

Використання методу економічного аналізу проявляється через ряд конкретних методик аналітичного дослідження. Методикою прийнято називати сукупність прийомів, способів, засобів, що застосовуються в процесі проведення економічного аналізу в раніше визначеній послідовності для досягнення поставленої мети.

Схема методики економічного аналізу

1) визначення мети дослідження;

2) збір і попередня обробка інформації;

3) аналітичні розрахунки по виявленню впливу факторів на зміни результативних показників з метою виявлення можливих резервів підвищення економічного рівня;

4) висновки та пропозиції.

2.2 Порівняння є найбільш універсальним методом пізнання економічних явищ і процесів, дослідження їх зміни та розвитку, початковий етап реалізації аналізом своєї цільової функції. Порівняння як спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника (невідомого) з іншими (відомими) з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними.

В економічному аналізі порівняння використовують як основний або додатковий спосіб розв’язання багатьох його завдань. Основними базами порівняння є: нормативні показники; дані попередніх періодів; середні галузеві показники; планові показники; показники передових підприємств або міжнародні стандарти.

Порівняння може дати позитивні наслідки тільки тоді, коли явища, що порівнюються, можна зіставити.

Для того щоб показники, які аналізуються, були порівнюваль­ними, слід провести ряд допоміжних розрахунків (інколи останні називають методом перерахунку показників):

а) нейтралізувати вплив цінових чинників (перерахувати пока­зники обсягу в однакову оцінку);

б) нейтралізувати різницю обсягів виробництва;

в) проводити порівняння за однакові звітні періоди;

г) перерахувати показники, що порівнюються за однією мето­дикою;

д) виключити інші відмінності в умовах роботи підприємств, що порівнюються.

Застосовуючи прийом порівняння, можна отримати наступні кількісні аналітичні результати:

§ абсолютне відхилення значень порівнюваних параметрів;

§ відносне відхилення значені, порівнюваних параметрів;

§ еластичність зміни.

Абсолютне відхилення значень порівнюваних параметрів визначається як різниця значення порівнюваної характеристики та її базової величини.

Відносне відхилення - це відносна динаміка зміни порівнюваних параметрів, яка характеризується темпом зростання значень і темпом їх приросту.

Еластичність зміни визначається відповідними коефіцієнтами зв'язку на підставі зіставлення динаміки зміни різних за економічним змістом параметрів. Коефіцієнт еластичності показує, на скільки пунктів зміниться значення одного параметра, якщо значення еластичного до нього параметра змінити на один пункт.

Економічні явища, що вивчаються в процесі аналітичних досліджень, мають, як правило, кількісну визначеність, яка виражається в абсолютних і відносних величинах.

Абсолютні величини показують кількісні розміри явища в одиницях ваги, обсягу, довжини, площі, вартості тощо безвідносно до розміру інших явищ.

Відносні величини відображають співвідношення величини явища, що вивчається, з величиною будь-якого іншого явища або з величиною цього явища, але взятою за інший період часу або за іншим об'єктом.

За формою відносні величини поділяються на коефіцієнти, відсотки, індекси. Коефіцієнти використовують для зіставлення двох взаємозв’язаних показників, один з яких беруть за одиницю. Відсотки є необхідними для характеристики співвідношення величин, одну з яких беруть за 100. Індекси використовуються для вивчення показників у динаміці. Розрізняють базисні та ланцюгові індекси. У розрахунку базисних індексів перший (базисний) показник динамічного ряду береться за 100%, а наступні величини розраховуються у відсотковому співвідношенні до базисного. У розрахунку ланцюгових індексів кожний показник динамічного ряду зіставляється не з базисним, а з попереднім роком.

За економічною сутністю відносні показники поділяються на такі види: виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності, ефективності.

Відносна величина виконання плану — це співвідношення між фактичним та плановим рівнями показників, і зазвичай воно виражається у відсотках.

Для характеристики зміни показників за будь-який проміжок часу використовують відносні величини динаміки. Їх визначають діленням величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (місяці, кварталі, році). Називаються вони темпами зростання (приросту) і виражаються, як правило, у відсотках або коефіцієнтах. Відносні величини динаміки також можуть бутибазиснимийланцюговими. У першому випадку, як було сказано, кожний рівень динамічного ряду порівнюється з базисним роком, а в другому — з попереднім.

Показник структури — це відносна частка (питома вага) частини в цілому, яка виражається у відсотках або коефіцієнтах.

Відносні величини координації — це співвідношення частин цілого, наприклад, активної і пасивної частини основних виробничих фондів, силових і робочих машин, коефіцієнт придатності та зносу основних фондів тощо.

Відносними величинами інтенсивності називаються показники, що характеризують міру поширення, розвитку якогось явища у відповідному середовищі, наприклад рівень захворюваності населення, відсоток робітників вищої кваліфікації, питома вага активної частини основних фондів у їхній загальній вартості.

Відносні величини ефективності — це співвідношення ефекту з ресурсами або витратами, наприклад прибутковість активів, прибутковість продажу, витрати на 1 гривню товарної продукції.

В економічному аналізі поряд з абсолютними та відносними показниками часто застосовують середні величини. Середні величини - це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників.

Групування є одним з найпоширеніших прийомів економічного дослідження. Групуванням називають розподіл багатьох одиниць об’єкта спостереження на якісно однорідні групи за певними суттєвими для них ознаками. Групування уможливлює вивчення тих чи тих економічних явищ в їхньому взаємозв’язку та взаємозалежності, визначення впливу найбільш суттєвих факторів, знаходження тих чи тих закономірностей та тенденцій, які властиві цим явищам та процесам.

Розв’язуються ці задачі за допомогою типологічних, структурних та аналітичних групувань відповідно.

Типологічні групування використовуються для розчленування всієї сукупності первинних даних суцільного або вибіркового спостереження на однорідні якісні групи чи класи. Прикладом такого групування на промислових підприємствах є розподіл складу промислово-виробничого персоналу на категорії (основні робітники, допоміжні, інженерно-технічні працівники, службовці, учні, молодший обслуговуючий персонал).

Структурні групування дають змогу вивчати внутрішню будову показників, співвідношення в них окремих частин. Структурні групування, як показує сама назва, використовують в аналізі структури активів чи пасивів балансу підприємства, структури випущеної продукції, основних виробничих фондів, класифікації устаткування за терміном експлуатації.

Аналітичні (факторні) групування використовуються для визначення наявності, напрямку та форми зв’язку між показниками, що вивчаються.

Балансовий спосіб — це спеціальний прийом зіставлення взаємозв’язаних показників господарської діяльності. Використання балансового способу є доцільним, коли зв’язок між окремими показниками відображено у формі балансу, тобто рівних підсумків, отриманих у результаті низки різноманітних зіставлень цих показників.

Результати аналізу, як правило, відображаються у вигляді таб­лиць. Аналітична таблиця являє собою систему думок, суджень, які виражаються мовою чисел.

Складання аналітичних таблиць потребує знання сутності явищ, що вивчаються, методів їх аналізу, правил оформлення таблиць.

До основних математичних способів і прийомів економічного аналізу господарської діяльності відносяться кореляційно-регресійні та динамічні ряди, лінійне та динамічне програмування, теорії ігор і масового обслуговування, графічні та матричні порівняння, тощо.

Поряд із названими загальними, універсальними прийомами аналізу в ході системних досліджень використовують і евристичні прийоми, які ґрунтуються на інтуїції та досвіді дослідників.

До евристичних прийомів, або методів активізації творчості, нестандартного мислення відносять зазвичай низку методів генерації варіантів розв’язання проблеми на основі притаманної людині здатності до творчої діяльності. Їх застосовують тоді, коли звичайні рутинні методи, засновані на аналізі минулого досвіду та теперішніх умов, не дають змоги вибрати спосіб рішення. Особливо широко ці прийоми використовують у стратегічному аналізі для прогнозування розвитку економічної ситуації.

Усі евристичні методи поділяються на дві великі групи — методи ненаправленого пошуку («мозкового штурму», «експертних оцінок», «колективного блокнота», «контрольних питань», «асоціацій та аналогій», ділові ігри та ситуації, кібернетичні наради) та методи направленого пошуку (морфологічний метод, алгоритм розв’язання винахідницьких задач АРВЗ).

2.3 Під факторним аналізом розуміють методику комплексного та системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників. Детермінований факторний аналіз - методика дослідження впливу факторів, зв'язок яких з результативним показником має функціональний характер, тобто результативний показник може бути представлений у вигляді добутку або алгебраїчної суми показників, що є факторами детермінованої моделі.

В економічних дослідженнях під фактором розуміють рушійні сили розвитку процесів і явищ, які відбуваються на підприємстві. Кожний фактор може складатися із ряду причин, які деталізують вплив факторів і виступають як самостійні фактори з більшим або меншим рівнем впливу на результати діяльності підприємств. Чим більша їх деталізація, тим детальніше вони вивчаються, тим повніше виявляються наявні резерви покращання господарської діяльності підприємств.

Основні етапи проведення факторного аналізу:

§ вибір факторів, які спричиняють вплив на досліджувані результативні показники; їх класифікація та систематизація з метою забезпечення можливостей системного підходу;

§ визначення форми залежності між факторами та результативним показником на підставі набутого досвіду, за допомогою спеціальних способів і прийомів;

§ моделювання взаємозв'язків між результативними і факторними показниками.. Побудова економічно обгрунтованої (з позицій факторного аналізу) факторної моделі;

§ розрахунок впливу факторів та оцінка ролі кожного з них у зміні величини результативного показника;

§ формування висновків за результатами проведених досліджень, підготовка відповідних управлінських рішень.

Моделювання - один з методів наукового пізнання, за допомогою якого створюється модель об'єкту дослідження, тобто взаємозв'язок показника, іпо досліджується, з факторами передається у формі конкретного математичного рівняння. У детермінованому факторному аналізі використовують факторні моделі чотирьох типів: адитивні, мультиплікативні, кратні, змішані.

Якщо взаємозв’язок між результативним показником та факторами, що його визначають, має функціональний характер, в аналітичній практиці використовують прийоми елімінування.

Елімінування - термін латинського походження (еliminare — виключати, усувати). Сутність цього технічного прийому полягає у послідовному виключені дії ряду факторів та виділення одного з них для виміру його впливу на узагальнюючі показники. Цей прийом включає наступні способи: ланцюгових підстановок; абсолютних різниць; відносних різниць; перерахунок показників.

Спосіб ланцюгових підстановок передбачає послідовну заміну базової величини одних і тих же факторів фактичною з подальшим відніманням від результату кожної наступної підставки попереднього результату. При цьому різниця результатів показує величину впливу зміни окремого фактора на узагальнюючий показник. Кількість підставок рівняється кількості факторів, що впливають на результативний показник, плюс одиниця. При цьому передовсім підлягають заміні кількісні параметри, далі структурні, в останню чергу якісні.

Для ілюстрації принципового алгоритму способу ланцюгових підстановок розглянемо показник Y, який описується формулою Y = Х₁·Х₂·Х₃, причому базисний рівень цього показника (Y₀) і звітний рівень (Y₁) становлять:

Т.ч. зміна показника Y за аналізований період становить:

Далі послідовно замінюються базисні параметри, що входять у формулу, на звітні і розраховуються умовні результатив­ні показники:

§ нульова підстановка (базисний рівень показника):.

§ 1-а підстановка (1-й умовний показник): ;

§ 2-а підстановка (2-й умовний показник):;

§ 3-а підстановка (звітний рівень показника):;

Отже, вплив факторів на відхилення значення показника Y₁ від значення показника Y₀ визначатиметься так:

вплив фактора Х₁ на зміну Y: ;

вплив фактора Х₂ на зміну Y: ;

вплив фактора Х₃ на зміну Y: ;

Баланс факторів:.

Досить наочно і зручно виконувати ці аналітичні розрахунки за допомогою таблиці

Таблиця 2.1

№ підстановки	Параметри
Х1	Х2	Х3	Результативний показник	Вплив фактора
					—
				Y1

Наприклад: За даними табл. 1.4 визначити вплив окремих факторів на витрати.

Таблиця 2.2

Розв’язок:

1. Визначимо характер функціональної залежності між показниками:

З = Д · h · Ц

2. Виявимо зміну узагальнюючого показника при впливі змінних факторів, тобто зробимо підстановки:

0) З_п = Д_п · h_п · Ц_п = 548,5 [тис.грн.];

1) З_чм1 = Д_ф · h_п · Ц_п = 6000 · 0,623 ·142 = 530,8 [тис.грн.];

2) З_ум2 = Д_ф · h_ф · Ц_п = 6000 · 0,618 ·142 = 526,5 [тис.грн.];

3) З_ф = Д_ф · h_ф · Ц_ф = 6000 · 0,618 ·151,2 = 560,65 [тис.грн.].

3. Визначимо вплив окремих чинників на узагальнюючий показник за рахунок:

- зміни обсягу виробництва: ∆З_Д = З_ум1 - З_п =530,8 – 548,5= -17,7 [тис.грн.];

- зміни питомих витрат: ∆З_h = З_ум2 – З_ум1 =526,5 - 530,8= -4,3 [тис.грн.];

- зміни ціни 1 т. каталізатора: ∆З_Ц = З_ф – З_ум2 =560,65 – 526,5= +34,15[тис.грн.].

Баланс факторів: ∆З=±∆З_Д± ∆З_h ± ∆З_Ц = -17,7 -4,3 +34,15= +12,15[тис.грн.].

Висновки: На підприємстві спостерігається економія витрат за рахунок невиконання плану з обсягу виробництва ( економія складає 17,7 тис. грн.) та зменшення питомих витрат каталізатора (економія – 4,3 тис. грн.).

Спосіб абсолютних різниць також базується на прийомі
елімінування. Правило розрахунків за допомогою даного способу полягає в тому, що величина впливу факторів розраховується шляхом множення абсолютного приросту досліджуваного фактора на базисну величину факторів, що знаходяться у моделі праворуч від нього, та на фактичну величину факторів, що знаходяться ліворуч від нього.

Для ілюстрації застосування даного прийому використаємо дані табл.2.2:

∆З_Д = ∆Д · h_п · Ц_п =(-200) · 0,623 ·142 = -17,7[тис.грн.];

∆З_h = Д_ф · ∆h · Ц_п =6000 · (-0,005) ·142 = -4,3тис.грн.];

∆З_Ц = Д_ф · h_ф · ∆Ц =6000 · 0,618 ·(+9,2) = +34,15[тис.грн.].

Баланс факторів: ∆З=±∆З_Д± ∆З_h ± ∆З_Ц = -17,7-4,3 +34,15= +12,15[тис.грн.].

За допомогою способу відносних різниць необхідно зміну показника-фактора у відносних вимірах (відсотки, коефіцієнти) помножити на планове значення результативного показника. При цьому в першому розрахунку рівень показника-фактора зіставляється з 100% або одиницею. В усіх наступних розрахунках — з рівнем попереднього показника-фактора. В останньому розрахунку зіставляється рівень результативного показника з попереднім показником-фактором.

Спосіб перерахунку показників застосовується для розрахунку впливу зміни обсягу виробництва або реалізації продукції на показники, які знаходяться з ними у функціональній залежності, з метою їх виділення із загального переліку факторів, що впливають на досліджуваний показник. Сутність цього способу полягає у коригуванні планових значень досліджуваних показників на ступінь виконання плану по обсягу виробництва або реалізації з наступним відніманням від одержаного результату планового значення результативного (досліджуваного) показника.