Й крок. Визначення критичного шляху і запасу часу по роботах.
Й крок. Визначення пізніх термінів початку і завершення робіт «зворотним проходженням».
Цей крок передбачає обчислення зазначених параметрів у зворотному порядку - від останньої роботи проекту до першої.
Пізній початок (LS - Late Start) - найпізніший можливий термін початку роботи, після якого затримка вплине на строк завершення виконання усього проекту.
Пізнє закінчення (LF - Late Finish) - найпізніший можливий термін завершення роботи.
Ці терміни обчислюються за такими формулами:
LSi = LFi – ti + 1; (4.3)
LFi – 1 = LSi – 1. (4.4)
Рисунок 4.6 ілюструє обчислення даних параметрів для нашого прикладу.
Обчислюючи пізні терміни, користуються таким правилом: якщо після певної роботи йдуть дві паралельні, то пізнє завершення цієї роботи визначається з огляду на найбільш ранній з пізніх початків наступних робіт.
Проведені обчислення показують, що для одних робіт ранні й пізні терміни збігаються, а для інших - ні. Що це означає - покаже наступний крок.
Роботи, у яких ранні й пізні терміни початку і закінчення збігаються, називають критичними.
Рис. 4.6. Сітковий графік проекту з обчисленими ранніми й пізніми термінами початку і завершення робіт
Роботи, у яких ранні й пізні терміни початку і закінчення не збігаються, називають некритичними.
Критичний шлях утворюється послідовністю критичних робіт. Це найдовший з усіх існуючих у проекті шляхів, який показує найменший час, який потрібно, аби повністю виконати усі роботи за проектом.
У нашому прикладі проект має один критичний шлях (813 — 831 — 832), хоча їх може бути й декілька, проте тривалість усіх критичних шляхів завжди буде однаковою.
Якщо якусь роботу, яка стосується критичного шляху, буде відкладено, то й тривалість виконання усього проекту збільшиться на такий самий термін. Інакше кажучи, вчасне виконання критичних робіт є критичним з погляду забезпечення успіху проекту в плані своєчасності його завершення. Не можна відхилитися від визначених термінів початку і завершення критичних робіт, щоб це одразу ж не вплинуло на тривалість здійснення усього проекту. Проте такого не можна сказати про некритичні роботи, які мають так званий запас часу.
Запас часу (F —Float) — це той максимальний час, на який можна відкласти початок некритичної роботи, щоб при цьому не змінилась тривалість реалізації усього проекту. Він обчислюється за формулами:
Fі = LSі – ESі (4.5)
або
Fі = LFі – EFі. (4.6)
На рис. 4.7 видно всі запаси часу по некритичних роботах. У критичних роботах вони дорівнюють нулю.
Якщо менеджер хоче скоротити термін виконання проекту, він має прагнути до скорочення термінів виконання передусім критичного шляху.
Рис. 4.7. Сітковий графік проекту з усіма обчисленими параметрами (в тому числі запасом часу)
Таким чином, щоб визначити тривалість проекту та календарні терміни початку і завершення його робіт за допомогою сіткового планування, потрібно виконати такі кроки:
1-й крок. Визначення переліку й послідовності виконання робіт.
2-й крок. Графічна побудова сіткового графіка.
3-й крок. Означення тривалості робіт.
4-й крок. Визначення ранніх термінів початку і завершення проектних робіт «прямим проходженням».
5-й крок. Визначення пізніх термінів початку і завершення робіт «зворотним проходженням».
6-й крок. Визначення критичного шляху і запасу часу по роботах.
Ця інформація відбивається у прямокутнику роботи і використовується у подальшому плануванні й аналізі виконання проекту.
Ми розглянули сутність і порядок обчислення показників сіткового графіка вручну. Проте на практиці це роблять за допомогою сучасних програм з управління проектами (для прикладу, Microsoft Project). Менеджеру проекту для отримання аналогічного результату (причому не просто тривалості проекту і робіт, а календарних дат початку і завершення їх) треба ввести в програму по кожній роботі таку інформацію:
· персональний код або номер у єдиній для усього проекту системі кодування;
· назву або стислий опис роботи;
· логічні зв’язки з іншими роботами;
· тривалість виконання;
· календар робіт (режим роботи), цільові дати початку і завершення, коли такі є;
· ресурси, які потрібні;
· бюджет;
· до якого пакету робіт входить (якщо потрібно).
Оскільки стрілчасті графіки почали використовуватися раніше, у 50-х роках, а передування - у 60-х роках минулого століття, то природно, що свого часу перші набули більш значного поширення, особливо у нашій країні. Проте світова практика вказує на домінування сьогодні графіків передування з ряду причин:
1. Більш природним є зображення роботи у вигляді прямокутника.
2.Графіки передування легше створювати, оскільки спочатку можна зобразити всі прямокутники - роботи, а потім означити логічні зв’язки між ними. Це неможливо за використання стрілчастих графіків, де роботи позначаються вузлами початку і кінця, які зумовлюються логічними зв’язками.
3.Для графіків передування легше створювати комп’ютерні програми, які сьогодні використовують або тільки графіки передування, або обидва графіки - передування і стрілчастий з алгоритмом переходу від одного до другого.
4.Від графіків передування простіше перейти до діаграм Ганта, які є формою календарного планування.
5.Побудова графіків передування полегшується створенням WBS, оскільки спочатку визначаються всі роботи, а потім встановлюються логічні зв’язки між ними.
6.Ці графіки уможливлюють урахування частково паралельного виконання робіт.
Спинімося на цій властивості графіків передування докладніше.
У попередніх прикладах побудови сіткових графіків розглядався тільки один тип зв’язку між роботами, а саме тип «кінець - початок». Він передбачає, що наступна робота розпочинається після повного завершення попередньої. У реальному житті навіть послідовні роботи можуть виконуватися частково паралельно, що дозволяє скорочувати терміни виконання проекту. Якщо проілюструвати це на прикладі проекту організації комп’ютерного центру, то стає очевидним, що роботу з доставки і монтажу устаткування можна виконувати частково паралельно з підготовкою приміщення під це устаткування.
Залежно від сутності проектів діаграми передування дають змогу використовувати такі типи зв’язку між роботами:
1) кінець — початок (finish to start — F—S);
2) початок — початок (start to start — S—S);
3) кінець — кінець(finish to finish — F—F);
4) початок — кінець (start to finish — S—F);
5) гамак (Hammock — H).
1) кінець — початок (F—S)(рис. 4.8)
Рис. 4.8. Зв’язок «кінець — початок»
Це найпоширеніший тип зв’язку: робота В (наприклад, пробний запуск устаткування) не може розпочатися, поки не закінчиться робота А (монтаж устаткування). Якщо між роботами має бути перерва, то це вказується на графіку як лаг.
2) початок — початок (S—S)(рис. 4.9)
Рис. 4.9. Зв’язок «початок — початок»
Ця схема демонструє зв’язок між датами початку двох робіт. Такий зв’язок використовується для скорочення термінів робіт перекриттям їх у часі. Вони пов’язані у випадку відстрочки початку роботи В. Наприклад, якщо робота А полягає у пофарбуванні підлоги у всіх кімнатах, а робота В — у монтажу меблів в одній із кімнат, то між початком першої і другої робіт повинно пройти чотири дні (з урахуванням часу на висихання підлоги у першій кімнаті).
3) кінець — кінець (F—F)(рис. 4.10)
Рис. 4.10. Зв’язок «кінець — кінець»
Ця схема демонструє зв’язок між завершенням двох робіт. Робота В має завершитися через три дні після закінчення роботи А (наприклад, виготовлення і фарбування конструкції: не можна фарбувати, поки не виготовлено, а на пофарбування треба чотири дні).
4) початок — кінець (S—F)(рис. 4.11)
Рис. 4.11. Зв’язок «початок — кінець»
На цій схемі відображено зв’язок між початком А і кінцем В (щоб визначити сумарний термін виконання двох робіт). Наприклад, якщо автомобіль взяли напрокат на шість днів, то роботи з доставки у певний пункт і повернення мають бути закінчені у ці строки. Така залежність трапляється рідко.
5) гамак (Н)
Рис. 4.12. Зв’язок «гамак»
Цей тип зв’язку (рис. 4.12) використовується, аби поєднати кілька видів діяльності в одну, і застосовується для контролю по ключових точках (кінець етапу, а не окремі роботи). Наприклад, якщо в рамках виконання консультаційного проекту є етап виїзду на підприємство, який складається з робочої наради (робота А), зустрічей із фахівцями (робота В) і підсумкової для цього етапу зустрічі з керівництвом (робота С), то керівник проекту може розглядати його як одну роботу.