Схеми холодного водопроводу

Внутрішній водопровід будинку.

Призначений для безперебійної подачі води із зовнішньої мережі й розподілу її між споживачами усередині будинку.

Залежно від температури транспортує воды, що, розрізняють холодні й гарячий (t = 50...75…75 ⁰C) водопроводи.

Внутренний холодний водопровід містить у собі наступні основні елементи: уведення, водомірний вузол, установки для підвищення тиску, запасні й регулюючі ємності, водогінну мережу, трубопровідну й водорозбірну арматури. Гарячий водопровід додатково обладнаний пристроєм для нагрівання води й спорудженнями для очищення (фільтрами, реаэраторами).

Ввід-трубопровід, що з'єднує зовнішню водогінну мережу з водомірним вузлом.

Водомірний вузол призначений для виміру кількості води, що надходить у будинок, складається з водосчетчика й арматури, необхідної для його відключення й перевірки.

Установки для підвищення тиску збільшують тиск у внутрішній мережі, коли гарантійний тиск у зовнішній мережі менше, ніж необхідне для подачі води всім високо розташованим і вилученим споживачам.

Запасні й регулюючі ємності створюють запас води в системі, необхідний для безперебійного постачання споживачів у випадку аварії або невідповідності режимів подачі води.

Трубопровідні арматури використається для керування потоком води, а водорозбірна - для регулювання подачі води споживачам.

Схему уведення – водомір – мережа – арматури (проста) застосовують у тому випадку, якщо тиск у зовнішній мережі завжди більше тиску, необхідного для підйому води до самому високо розташованому й вилученому споживачеві в будинку. Ця схема найпоширеніша для будинків висотою до 5...6 поверхів.

Схему з регулюючою ємністю (малюнок) використають, коли тиск у зовнішній мережі менше необхідного протягом декількох годин у добу (звичайно в період найбільшого водоспоживання) і у випадку великої нерівномірності водоспоживання. У період підвищеного тиску в зовнішній мережі вода накопичується в ємності 4 і в годинники зменшення тиску нижче необхідного подається споживачам з ємності. Дана схема служить також для створення запасу води, необхідного для безперебійної роботи внутрішнього водопроводу, наприклад, якщо зовнішня мережа не забезпечує подачу води в заданій кількості, у протипожежних водопроводах для зберігання непорушного запасу, а також у лазнях, пралень і на підприємствах.

Зхему з установкою для підвищення тиску(малюнок) застосовують при постійному або тривалому недоліку тиску в зовнішній мережі й невеликій нерівномірності водоспоживання. Дана схема може бути використана й при періодичній недостачі тиску в зовнішній мережі. При цьому установка 3 для підвищення тиску (насоси) включається автоматично або вручну в періоди зменшення тиску в зовнішній мережі нижче необхідного.

Схему з ємністю й установкою для підвищення тиску (малюнок) застосовують при великій нерівномірності водоспоживання, необхідності мати запас води в системі при тривалому або постійному недоліку тиску в зовнішній мережі. Спільне використання установки для підвищення тиску 3 і регулююча ємності 4 дозволяє застосовувати баки мінімальних розмірів навіть при великій нерівномірності водоспоживання.

Схеми зонного водопроводу застосовують у будинках висотою більше 50 м (17 поверхів і більше), коли тиск у внутрішній мережі перевищує припустиме – 0,6 МПа. Такі схеми можуть бути паралельними (малюнок) і послідовними (малюнок). Паралельна схема більше надійна в роботі, але має більшу довжину, чим послідовна. Схему, наведену на малюнку, використають і в будинках меншої поверховості для зменшення витрат на експлуатацію насосних установок. У цьому випадку нижні поверхи забезпечуються водою під тиском зовнішньої мережі, а верхні мають свою мережу, вода в яку подається насосною установкою невеликої потужності.

Водогінні мережі – самий протяжний елемент водопроводу. Водогінні мережі (малюнок) складаються з наступних основних елементів: підводок 1, що подають воду до водорозбірних арматур на кожному поверсі; стояків 2, що розподіляють воду по поверхах будинків; магістралей 3, що подають воду до стояків.

Схему водогінних мереж можуть бути з нижнім і верхнім розведеннями, тупиковий і кільцеві (малюнок). У водогінних мережах з нижнім розведенням магістраль проходить у підвалі або технічному підпіллі; у мережах з верхнім розведенням магістраль прокладають на горищі або під стелею верхнього поверху. Кільцеві мережі влаштовують у будинках, де неприпустима перерва в подачі води.

Водогінні мережі виконують зі сталевих оцинкованих труб, а також пластмасових, дозволених до використання. Максимальний робочий тиск у мережі господарсько-питного водопроводу не повинне перевищувати 0,6 Мпа.

Уведення прокладається від колодязя зовнішньої мережі до першої капітальної стіни будинку, ЦТП. Внутрішній водопровід будинків, у яких потрібна безперебійна подача води. Приєднується двома й більше уведеннями.

Водомірний вузол (малюнок) установлюють усередині будинку на уведенні після першої капітальної стіни. У ньому монтується водосчетчик 3 і пристрою для його відключення й перевірки.

Прості водомірні вузли (малюнок) улаштовують у будинках, де можлива перерва в подачі води. У системах, що не допускають перерви в подачі води, водомірний вузол додатково обладнається обвідною лінією 6, по якій вода подається в будинок під час ремонту водосчетчика й при пожежі. На обвідній лінії монтують засувку 1, опломбовану в закритому стані. Для перевірки водосчетчика встановлений контрольно-спускний кран 4.

Для забезпечення безперебійної роботи встановлюють робочі й резервні насосні агрегати:

Регулюючі ємності являють собою водонапірні й гідропневматичні баки.