Базові поняття управління проектами

Класифікація проектів

Класифікація проектів

Таблиця 1.1

Управління проектами представляє собою методологію організації, планування, керівництва, координації трудових та матеріальних ресурсів в продовж життєвого циклу проекту, яка спрямована на ефективне досягнення цілей проекту шляхом застосування системи сучасних методів, техніки та технології управління для отримання визначених в проекті результатів за составом та обсягом робіт, вартості, часу та якості.

Управління проектами – це процес досягнення цілей проекту.

Мета проекту — це бажаний та доведений результат, досягнутий у межах певного строку при заданих умовах реалізації проекту.

Визначення мети проекту передбачає постановку задачі, що вима­гає:

— визначити результати діяльності на певний строк;

— дати цим результатам кількісну оцінку;

— довести, що ці результати можуть бути досягнуті;

визначити умови, за яких ці результати мають бути досягнуті.

Управління проектами – це синтетична дисципліна, що об’єднує як спеціальні, так і над професійні знання. Спеціальні знання відображають особливості той області діяльності, до якої відносяться проекти (будівельні, інноваційні, освітні, екологічні, дослід нецьки та ін.).

Основними принципами управління проектами є:

> ціленаправленість, що виражається в цільовій орієнтації проекту на забезпечення кінцевих цілей діяльності підприємства;

> системність, що передбачає розгляд проекту нововведень із си­стемних позицій. Це означає, з однієї сторони, те, що процес управління проектами є одним цілим зі своїми закономірностями формування й розвитку, а, з іншої, можливість розділення проекту на підсистеми і дослідження їх взаємозв'язку, оскільки кожна з них впливає як на всі інші підсистеми, так і на весь проект в ціло­му. Тим самим виникає можливість відкрити і спроектувати ра­ціональний зв'язок підсистем, їх співвідношення і субординацію, дати кількісні й якісні оцінки ходу реалізації проекту та його окремих частин. На практиці потрібна чітка структуризація про­екту й розробка комплексу взаємопов'язаних організаційно-еко­номічних, законодавчих, політичних, техніко-технологічних та ін­ших заходів, що забезпечують його реалізацію;

> комплексність передбачає розгляд явищ в їх зв'язку і залежності. Комплексний підхід в проект-менеджменті передбачає: спільне використання різних форм та методів управління при розробці й реалізації нововведень; розгляд всіх спільних цілей управління по рівнях і ланках організаційної й виробничої структури підприєм­ства; зв'язок окремих елементів проекту між собою і з головною (кінцевою) ціллю проекту; розгляд окремих проблем проекту з точки зору часових інтервалів;

> забезпеченість, яка полягає в тому, що всі заходи, що передбаче­ні проектом, повинні бути укомплектовані різними видами ресур­сів, які необхідні для його реалізації;

> пріоритетність означає, що при розробці й реалізації проекту перевага надається першочерговим завданням, виходячи з загаль­ної концепції стратегічного розвитку;

> економічна безпека заходів, що плануються. Вона повинна роз­раховуватися на основі оцінки ймовірності виникнення збитків або будь-яких втрат в результаті нездійснених запланованих про­ектом подій.

Досягнення цілей проекту можливе при застосуванні таких загально­відомих підходів до управління:

> класичний підхід, який об'єднує такі основні функції управління, як: планування, організацію, впровадження, контроль та керів­ництво. Цей підхід запропонований у 1949 році Генрі Файолем;

> управління проектом як циклом розв 'язання проблеми. Для вирі­шення проблеми, що виникла, потрібно здійснити відповідні кро­ки реалізації проекту. На першому етапі необхідно провести ана­ліз проблеми, зібрати відповідні дані, розробити можливі пропозиції вирішення проблеми, провести їх оцінку. На наступно­му етапі важливо здійснити альтернативний вибір (прийняти найкраще рішення). Наступним кроком є організація команди виконавців, розробка плану, його впровадження та проведення моніторингу.

>за життєвим циклом проекту.