Проблема посилення виховної значущості сфери дозвілля.

Найважливіший принцип педагогіки - єдність і спадкоємність виховних дій в різних сферах життєдіяльності людини – як учбово-виробничою, так і поза нею, у сфері сім'ї, побуту, вільного часу.

Посилення уваги в сучасних умовах питанням виховання людей в сімейно-побутовому мікросередовищі, за місцем проживання – явище закономірне, засноване на ряду соціально-політичних обставин, таких, як взаємодія сімейного і суспільного виховання, що об'єктивно розвивається; зростання соціально-економічного і вільного часу, управління ним на користь гармонійного розвитку особи.

Поняття «виховання» дуже близько до слова соціалізація, але виховання– це перш за все направлена дія за допомогою якого індивідові прагнуть прищепити бажані якості і властивості. Вихователями виступають не тільки окремі люди, але і весь сімейний, весь шкільний устрій.

Виховує вулиця, виховують громадські організації, все навколишнє оточення, весь суспільний устрій. Соціалізація разом з вихованням включає ненавмисні, спонтанні дії, при яких індивід залучається до культури.

У соціальній педагогіці розглядаються зміст, форми і методи соціального виховання; основна увага приділяється соціальному вихованню в дитячих дошкільних установах, школах, позашкільних установах, сім'ї і інших.

Школа – один з провідних інститутів виховання. Вона повинна забезпечити цілісний, безперервно організований виховний процес. У педагогічних колективів ще немало труднощів, проблем, невирішених питань в організації вільного часу, спілкування за місцем проживання, позашкільного виховання учнів, і тому сучасна школа не може працювати ізольовано, не впливаючи на середовище, не погоджуючи свої дії з іншими державними і суспільними інститутами.

Життя учнів в школі є педагогічно організованим. А позашкільне середовище більш суперечливе і специфічне, до певної міри стихійне.

Свідомість і поведінка дітей формується під дією мікросередовища, того досвіду, який дитина акумулює з повсякденного життя. Сприймаючи величезний позитивний етичний досвід, накопичений суспільством, діти (і молодь) часом стикаються в сім'ї, в колі знайомих, на вулиці з поганими звичками, чують вислови, які властиві певному соціальному оточенню (способу життя). І якщо з цим негативним досвідом не боротися, то діти, як губка, вбирають його в себе, засвоять і надалі подібний досвід може стати відправною точкою поведінки, що відхиляється, правопорушень неповнолітніх.

Виховне середовище, в якому діти набувають соціального досвіду, і робить істотний вплив на поведінку особи.

Як найбільш стабільна з виховних сфер життєдіяльності що вчаться, як частина виховного середовища, що активно впливає на формування і розвиток особи, розглядається в передовому сучасному досвіді – місце проживання. Ще задовго до приходу в школу, дитя входить в цей світ, включаючись в стосунки з певною спільністю людей.

На різних вікових етапах вона реалізує свої особові потреби в спілкуванні, пізнанні навколишньої дійсності, розвитку творчих початків, в самоствердженні, активній діяльності. Тут школяр звіряє отримувані знання із спостереженнями, практикою життя, нагромаджує свій життєвий досвід, вчиться бути старшим, дорослим, самостійним, проявляти турботу про молодших, будувати свої взаємини з товаришами, однолітками.

Водночас, місце проживання – це сфера організації вільного часу дітей, підлітків, молоді, розвитку їх інтересів, трудової, суспільної, культурно-творчої діяльності, сфера ідейно-етичного формування особи.

Сьогодні як ніколи гостро стоїть проблема посилення виховної значущості сфери дозвілля, вільного часу, діяльності і спілкування учнів за місцем проживання.

Відомо, що одні і ті ж підлітки можуть по-різному поводитися в умовах школи і класу, удома і двору. Поведінка дітей за місцем проживання може бути невідома педагогам і батькам. Місце проживання найяскравіше відображає основні характерні межі позашкільного середовища – і перш за все її широкий соціальний характер. Та обставина, що саме за місцем проживання дорослі і діти найбільшу частину часу проводять разом, сприяє найбільш тісним контактам дорослих і дітей, концентрації їх спілкування, взаємовпливу, розвитку спільної діяльності і, отже, створює природні, сприятливі умови для активізації дорослих у вихованні дітей.

Через територіальну близькість до сім'ї виховна робота в житловому масиві, в мікрорайоні, в будинку має в своєму розпорядженні додаткові резерви у вдосконаленні педагогічної і суспільної дії на сім'ю і її найближче оточення, впливу на процес родинного виховання. Будучи своєрідним місцем безпосереднього зіткнення педагогічних колективів і широкої громадськості з сім'єю, місце проживання стає тією конкретною ланкою, яка заставляє взаємодіяти в позашкільному вихованні різні соціальні інститути.

Аналізуючи процес розвитку взаємодії школи з іншими інститутами, зусилля педагогічних колективів були зосереджені в основному на відробітку внутрішньошкільних форм взаємодії і недооцінювалася, слабо використовувалося позашкільне середовище як сфера реалізації цього процесу.

Досвід показує, що в рамках школи не можуть повною мірою розкриватися виховні можливості, наприклад, сім'ї або громадськості. Саме у родинно-побутовому мікросередовищі і її найближчому оточенні школа, сім'я і громадськість найбільш близькі один до одного, природним чином об'єднані між собою не лише по цілях і завданнях, але і по місцю і часу їх реалізації. Система контактів дитини з навколишнім світом складна і багатогранна.

Виховання в позашкільних умовах – це не лише безпосередня дія на особу, але і опосередковане – шляхом етичного вдосконалення довкілля.

На результативність виховної роботи з дітьми і підлітками за місцем проживання безпосередньо впливає рівень вихованості тих, хто оточує і особливо близьких людей. Підвищення освітнього, ідейно-етичного, культурного рівня дорослих, включеність дитяти в систему позитивних суспільних стосунків за місцем проживання, створення можливостей для виховання дітей на конкретних прикладах, бойових і трудових традиціях народу, цілеспрямована система позашкільних заходів, створення сприятливої моральної атмосфери в сім'ї, забезпечення єдності виховних вимог в школі, сім'ї і за місцем проживання – все це оздоровляє мікросередовище дітей сприятливо впливає на ідейно-етичний розвиток особи.

Специфіка позашкільного середовища, індивідуальні відмінності в характеристиці кожного будинку, сім'ї, різноманітність запитів, інтересів, здібностей людей заставляють ретельно вивчати їх і враховувати у виховній роботі. Лише так можна добитися якнайповнішого розвитку духовних потреб, найкращого використання виховних можливостей сім'ї, мікрорайону.

Позашкільне середовище: стихійність впливу. Проблема посилення виховної значущості сфери дозвілля. Позашкільне середовище як сфера реалізації процесу взаємодії школи з іншими інститутами. Поняття «виховання» і соціалізація.

Школа як один з провідних інститутів виховання. Позашкільне середовище: стихійність впливу. Місце проживання як найбільш стабільна сфера життєдіяльності учнів, частина виховного середовища і як сфера ідейно-морального формування особистості. Проблема посилення виховної значущості сфери дозвілля. Позашкільне середовище як сфера реалізації процесу взаємодії школи з іншими інститутами.