Експериментальне визначення коефіцієнта тепловіддачі

Як відомо, коефіцієнт тепловіддачі представляє собою кількість теплоти, що передається між поверхнею та теплоносієм в одиницю часу через одиничну поверхні при одиночному температурному напорі між зазначеними об^,єктами. Але треба відрізняти місцевий (локальний) коефіцієнт та загальний. Перший відноситься до локально незначної частки поверхні, другий – до всієї тепловіддавальної поверхні.

При експериментальному вивченні визначають умовний градієнт температури у пристінному шарі твердого об^,єкта, через поверхню якого відбувається тепловіддача. Для цього вимірюють температуру твердого тіла у близько розташованих між собою точках при (рис.2.1).

Тоді маємо

( 2.8 )

де - визначений перепад температури між двома точками;

- відстань між вимірюваними точками;

- градієнт температури.

Далі визначається шуканий коефіцієнт

. ( 2.9)

Якщо визначається локальний коефіцієнт тепловіддачі , маємо

( 2.10 )

де - кількість теплоти, що передається у локальній тепловій системі в одиницю часу (тепловий потік);

F_л - локальна тепловіддавальна поверхня;

- локальний температурний напір між поверхнею стінки та теплоносієм.

Окрім формули (1.1) маємо інший вираз для тепловіддачі усередині труби

, кВт, ( 2.11 )

де с – питома масова теплоємкість теплоносія,

m – масова витрата теплоносія,

t_n – середня початкова температура теплоносія,⁰С;

- кінцева температура теплоносія,⁰С.

Якщо треба визначити загальний коефіцієнт тепловіддачі для поверхні F усього об^,єкта, використовують формулу

( 2.12)