Бойові завдання роти в тактичному повітряному десанті

Бойовий порядок роти в тактичному повітряному десанті

Для ведення бою в тилу противника рота шикується в бойовий порядок, який визначається характером поставленого бойового завдання.

Бойовий порядок роти складається із:

- передової групи;

- підрозділів першого ешелону;

- резерву (другого ешелону);

- підрозділів артилерії та інших вогневих засобів;

- зенітних підрозділів.

Бойовий порядок роти крім звичайних елементів може включати і підрозділ прикриття (у складі взводу), призначений для забезпечення дій її головних сил.

Передова група під час десантування призначається для завершення знищення противника на площадках (площадці) приземлення, їхнього захоплення та забезпечення висадки головних сил тактичного повітряного десанту.

Бойове завдання тактичному повітряному десанту визначається на весь період його бойових дій в тилу противника і, як правило, складається з найближчого завдання і подальшого завдання.

Найближче завдання полягає у завершенні знищення противника в районі десантування; знищенні (виведенні із ладу) вказаного об’єкта або захопленні певного району (рубежу).

Подальше завдання роти може полягати в утриманні захопленого району (рубежу); захопленні та знищенні (виведенні із ладу) об’єктів в новому районі та виконання інших завдань.

При необхідності роті може указуватися пункт збору. Він вказується для збору підрозділів роти після виконання завдання, перевірки їхнього стану та підготовки до подальших дій. Крім того, він може призначатися і безпосередньо після висадки для збору підрозділів і уточнення їм завдань. Знаходження підрозділів у пункті збору повинно бути короткочасним та потайним.

Висновок: Вибір варіанту побудови бойового порядку залежить від багатьох факторів: бойового завдання, місця в бойовому порядку, наявності сил і засобів, рівня підготовки особового складу та наявності досвіду бойових дій, укомплектованості та характеру оборони противника, місцевості тощо. Успіх у тактичному повітряному десанті залежить у тому числі і від уміння командира вибирати найбільш доцільний варіант побудови бойового порядку у конкретній обстановці та своєчасно і гнучко перебудовувати його при змінах обстановки.

3. Підготовка, десантування та дії роти в тилу противника.

При постановці завдання десанту вказуються: короткі відомості про противника у смузі прольоту, у районі висадки і можливий характер його дій; склад, засоби посилення, основний і запасний райони десантування та бойове завдання; вихідний район для десантування; склад авіації, що виділяється для десантування; час готовності до десантування і смуга прольоту.

Рішенням старшого командира організовується вогневе ураження противника в районі бойових дій, подавлення його засобів протиповітряної оборони в смузі прольоту та прикриття десанту від ударів з повітря в районі розташування, під час польоту та ведення бойових дій.

Підготовка до десантування і дій роти у тилу противника включає: організацію десантування і бою в тилу (прийняття рішення, постановку завдань підрозділам, організацію взаємодії, вогневого ураження противника при перельоті і в ході бою десанту, організацію всебічного забезпечення і управління); підготовку особового складу, техніки, зброї і матеріальних засобів підрозділів до десантування та виконання бойових завдань; вихід підрозділів у район очікування і на посадочні площадки вертольотів; завантаження озброєння, бойової техніки, матеріальних засобів та посадку особового складу у вертольоти; контроль готовності підрозділів до виконання бойових завдань.

Організацію десантування і бою командир роти здійснює в основному по карті і на макеті місцевості. При наявності часу він проводить рекогносцировку вихідного району для десантування.

Отримавши завдання, командир з’ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, робить розрахунок на посадку (вантаження) у вертольоти, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію та підготовку підрозділів до майбутніх дій.

При з'ясуванні завдання крім звичайних питань командир роти повинен зрозуміти мету застосування десанту та задум бою командира, що застосовує десант, завдання та роль десанту у майбутньому бою; порядок нанесення ударів по противнику у районі десантування засобами старшого командира; порядок десантування; умови і порядок взаємодії з авіацією, підрозділами ракетних військ і артилерії та частинами, що наступають з фронту назустріч десанту; тривалість дій у тилу противника; із яких посадочних площадок та яким складом вертольотів здійснюється десантування; час готовності до десантування.

На основі з'ясування завдання визначаються заходи, які необхідно провести негайно для підготовки підрозділів до виконання завдання. Потім командир роти проводить розрахунок часу, віддає вказівки підлеглим командирам щодо підготовки підрозділів до дій у десанті та оцінює обстановку.

В результаті оцінки положення і стану противника визначаються: можливий характер дій противника у смузі прольоту та в районі десантування, наявність і щільність ППО у смузі прольоту, наявність протидесантних та інших резервів, особливо танкових, тактичної і армійської авіації поблизу району десантування; рубежі (об’єкти), які підлягають захопленню (знищенню), характер їхньої оборони (охорони); напрямок зосередження основних зусиль при захопленні та утриманні об’єкту; порядок вогневого ураження противника; доцільний спосіб його розгрому та шикування бойового порядку десанту.

Оцінюючи склад і положення роти, приданих та підтримуючих підрозділів визначаються: їх можливості щодо вогневого ураження противника під час та після десантування; можливості виділеної для десантування армійської авіації; склад елементів бойового порядку та завдання підрозділам; яким підрозділам, в якому порядку та на яких площадках здійснити посадку у вертольоти і висадку із них у районі десантування; бойовий порядок у польоті тощо.

У результаті оцінки складу, положення і характеру дій підрозділів, що наступаютьу напрямку дій десанту, визначаються: час виходу їх до десанту та можливості щодо підтримання бою, порядок підтримання зв'язку, рубежі зустрічі, припинення вогню і порядок спільних дій, сигнали взаємодії та опізнавання.

При оцінці характеру місцевості у районі десантування та дій десанту його командир визначає: наявність та стан площадок приземлення в районі десантування; напрямок зосередження основних зусиль роти при захопленні об'єкта (ділянки місцевості), від утримання яких залежить стійкість у випадку його оборони; умови маскування; можливі зони руйнувань при застосуванні ядерної зброї; рубежі, якими доцільно оволодіти підрозділам при атаці об'єкту, та накреслення опорних пунктів при його обороні.

У висновках із оцінки радіаційної, хімічної та біологічної обстановки командир визначає заходи, що забезпечують успішні дії підрозділів в умовах застосування зброї масового ураження.

При оцінці обстановки враховуються також вплив стану погоди, пора року і час доби та організацію та дії десанту.

На підставі з'ясування завдання та оцінки обстановки командир роти приймає рішення і після проведення розрахунку на посадку в вертольоти визначає завдання підрозділам, після чого організовує взаємодію. Командир роти проводить розрахунок на посадку, складає списки особового складу і перелік озброєння та матеріальних засобів на кожний вертольот.

У рішенні він визначає: задум бою (на чому зосередити основні зусилля десанту; якого противника, де, в якій послідовності і як захопити або знищити з указанням порядку вогневого ураження та заходів щодо його обману); бойовий порядок; порядок десантування (які підрозділи, на яких площадках здійснюють посадку у вертольоти і на яких площадках приземлення висаджуються в районі десантування); бойові завдання підрозділам; основні питання взаємодії; організацію управління.

Завдання підрозділам ставляться бойовим наказом, в якому указується:

- взводам — засоби посилення, бойові завдання, хто підтримує, номери вертольотів і посадочних площадок;

- резерву — склад, район зосередження, характер можливих дій після висадки, номери вертольотів та посадочних площадок;

- передовій групі — склад, бойове завдання, хто підтримує, номери вертольотів, час висадки;

- підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам — завдання щодо підтримки бою повітряного десанту, номери вертольотів і посадочних площадок;

- зенітному підрозділу — порядок ведення вогню при відбитті нальотів повітряного противника, номери вертольотів і посадочних площадок.

При значному віддаленні району десантування від рубежів (об’єктів) захоплення (знищення) командир роти може вказувати напрямок (маршрут) висування, рубежі розгортання та переходу в атаку, на які підрозділи повинні вийти до встановленого часу.

Командир роти ставить завдання одночасно всьому особовому складу.

Взаємодіюкомандир роти організовує на основі прийнятого рішення та вказівок по взаємодії старшого командира зазвичай на крупномасштабній карті і макеті місцевості. Після десантування взаємодія уточнюється на місцевості.

Під час організації взаємодії спочатку відпрацьовується порядок висування підрозділів у райони очікування і посадки їх у вертольоти, а потім – порядок десантування. При цьому особливу увагу слід звернути питанням спільних дій підрозділів десанту і авіації щодо вогневого ураження противника в ході перельоту. Більш детально організується взаємодія на виконання десантом найближчого завдання. Особливу увагу необхідно приділити уточненню взаємодії з авіацією, артилерією та частинами (підозділами), що наступають з фронту. Для досягнення в ході бою безперервної і тісної взаємодії з артилерією, а також з авіацією до складу десанту включаються офіцер-артилерист і авіанавідник із засобами зв'язку. Перший викликає і коректує вогонь артилерії, а другий – викликає авіацію та наводить літаки на цілі противника.