Ділянка форсування та її елементи.
Батальйону, який діє в складі головних сил бригади (полку), під час форсування водної перешкоди призначається ділянка форсування, яка включає основні і запасні переправи, а роті — переправи (основна і запасна). Під час форсування з розгортанням головних сил бригади (полку) біля водної перешкоди батальйону призначається також вихідний район для форсування безпосередньо біля водної перешкоди або на віддаленні, яке вказане старшим командиром.
На ділянці форсування організовуються десантні і поромні переправи, переправи танків вбрід або під водою. Кількість і види переправ визначаються виходячи із наявності переправних засобів, характеру водної перешкоди та установленого порядку переправи батальйону (роти).
Для організованого форсування водної перешкоди батальйону (роті) призначаються:
- вихідний рубіж для форсування в 1-2 км, а під час зайняття вихідного району біля водної перешкоди — в 100-300 м від урізу води;
- район посадки (вантаження) на переправно-десантні засоби і район герметизації танків в укритих місцях на віддаленні 5-6 км від водної перешкоди, а під час зайняття вихідного району для форсування безпосередньо біля водної перешкоди — і ближче.
Для підтримання встановленого порядку на ділянці форсування батальйону на переправах призначаються коменданти із числа командирів підрозділів інженерних військ, а на переправі танків під водою, вбрід і підрозділів на плаваючих бойових машинах — з числа офіцерів підрозділів, які переправляються.
Ширина фронту наступу, зміст і глибина бойових завдань роти, що діє у складі головних сил, визначаються, як і при наступі без форсування.
Бойовий порядок механізованої роти при форсуванні водної перешкоди створюється таким чином, щоб забезпечити швидке захоплення протилежного берега, нанесення сильного початкового удару по противнику, своєчасне нарощування сили удару під час форсування і можливість перенесення зусиль на інший напрямок. Побудова бойового порядку роти при форсуванні водної перешкоди цілком залежить від умов, які склалися на час виконання бойового завдання. До них відносяться: наявність сил і засобів у противника, що обороняє протилежний берег; характер водної перешкоди і крутизна берегів; рівень влаштування інженерних загороджень на протилежному березі; наявність в роті переправно-десантних засобів тощо.
Командир роти, організовуючи форсування водної перешкоди, повинен заздалегідь організувати розвідку водної перешкоди, прийняти рішення на форсування, поставити завдання підрозділам і організувати взаємодію.
Для розвідки водної перешкоди до намічених місць переправ висилаються бойовий розвідувальний дозор або дозорне відділення. З виходом до водної перешкоди вони встановлюють, чи зайнятий противником протилежний берег, наявність і стан мостових переправ і бродів, найбільш зручні місця для обладнання десантних, поромних переправ і переправ танків убрід та під водою. При відсутності противника бойовий розвідувальний дозор (дозорне відділення) самостійно переправляється на протилежний берег. На основі даних розвідки командир роти уточнює місця переправ і порядок використання приданих переправних засобів.
Висновок: Вибір варіанту побудови бойового порядку залежить від багатьох факторів: бойового завдання, місця в бойовому порядку, наявності сил і засобів, рівня підготовки особового складу та наявності досвіду бойових дій, укомплектованості та характеру оборони противника, мівцевості тощо. Успіх у наступальному бою залежить у тому числі і від уміння командира вибирати найбільш доцільний варіант побудови бойового порядку у конкретній обстановці та своєчасно і гнучко перебудовувати його при змінах обстановки.
3. Послідовність та зміст роботи командира роти після отримання завдання на форсування водних перешкод.
Послідовність та зміст роботи командира роти після отримання завдання на форсування водних перешкод залежать у першу чергу від вибраного способу форсування. Якщо форсування здійснюється з розгортанням підрозділів біля водної перешкоди, то організація його здійснюється в тій же послідовності, що і при наступі із положення безпосереднього зіткнення з противником. Коли ж форсування здійснюється вже в ході бою, то робота командира роти здійснюється на ходу і основні заходи щодо підготовки форсування в роті проводяться до підходу підрозділів до водного рубежу з послідуючим уточненням їх в ході бою. Рішення на форсування водної перешкоди з ходу приймається при організації наступу і уточнюється при підході до водної перешкоди на основі даних розвідки і бою похідної охорони.
Форсування водних перешкод організовується одночасно з організацією наступу. Порядок роботи командира роти щодо організації наступу з форсуванням водної перешкоди залежить від конкретних умов обстановки та наявності часу і в своїй основі аналогічний роботі командира роти щодо організації наступу.
Під час організації форсування крім звичайних питань командир роти визначає порядок розгрому противника на підступах до водної перешкоди і на протилежному березі, місця та види основних і запасних переправ, розподіл переправних засобів, маршрути і порядок висування до водної перешкоди, порядок підготовки озброєння та техніки, а також послідовність переправи підрозділів.
При з’ясуванні завдання командир роти крім звичайних питань вивчає завдання при підході до водної перешкоди, під час форсування на своєму і протилежному березі, місця основних і запасних переправ, район герметизації танків, місця посадки особового складу і вантаження бойової техніки на самохідні переправочно-десантні засоби, вихідний рубіж для форсування і час його проходження, час готовності до форсування.
Оцінюючи обстановку, командир додатково вивчає ширину водної перешкоди і час на її проходження на БМП (БТР, танках), крутизну спусків до води і виходів на протилежний берег, стан дна біля берегів і швидкість течії.
Рішення на наступ з форсуванням водної перешкоди командир роти приймає під час рекогносцировки, яку проводить старший командир, а якщо обстановка не дозволяє організувати бій на місцевості, то по карті або на макеті місцевості. В рішенні крім звичайних питань командир роти визначає порядок знищення противника на підступах до водної перешкоди, ведення вогню під час форсування і виконання завдання на протилежному березі, а також порядок підготовки техніки до форсування водної перешкоди.
При постановці завдань на наступ з форсуванням водної перешкоди командир роти в бойовому наказі додатково вказує:
- взводам — завдання під час підходу до водної перешкоди, під час форсування і на протилежному березі, місця основних і запасних переправ, район герметизації танків, місця посадки особового складу і вантаження озброєння і техніки на самохідні переправно-десантні засоби, вихідний рубіж для форсування та час його проходження;
- підрозділам артилерії, гранатометному і протитанковому підрозділам — завдання щодо підтримки підрозділів під час форсування водної перешкоди і бою на протилежному березі, а також вогневі позиції, час готовності до відкриття вогню і порядок переправи;
- зенітному підрозділу — завдання щодо прикриття підрозділів від ударів повітряного противника під час виходу до водної перешкоди, в ході форсування, під час бою на протилежному березі, а також стартові (вогневі) позиції, час готовності до відкриття вогню і порядок переправи;
- приданим підрозділам інженерних військ — завдання щодо інженерної розвідки місць переправ, обладнання та утримання переправ, підготовки шляхів висування до них, а також місця переправно-десантних засобів під час висування до водної перешкоди.
Організуючи взаємодію командир роти, окрім звичайних питань вказує:
- порядок підготовки БМП (БТР, танків) і особового складу до форсування;
- маршрут висування, район герметизації танків (тільки командир танкової роти), посадки особового складу, завантаження бойової техніки на самохідні переправочно-десантні засоби;
- порядок подолання перешкод і заходи безпеки при нанесенні вогневих ударів по противнику і форсування водної перешкоди;
- порядок ведення вогню при форсуванні водної перешкоди та бою на протилежному березі.
Підготовка техніки і озброєння у всіх випадках цілеспрямовано починається з прибуттям в вихідний район та отримання бойового завдання на наступ з форсуванням водної перешкоди.
Підготовка БМП (БТР) до форсування в залежності від обстановки і наявності часу проводиться в вихідному районі при наступі чи підході до водної перешкоди. При цьому особлива увага звертається на щільність закриття люків, бійниць, дверей, на справність водовідкачуючих насосів, на наявність і щільність закриття водозливних отворів. Командир роти перевіряє наявність і справність рятівних жилетів і у встановлений командиром батальйону час доповідає йому про готовність до виконання поставленого завдання.
Підготовка танків до подолання водної перешкоди проводиться під керівництвом командира роти у вихідному районі і складається з трьох етапів.
Перший етап попередньої підготовки включає перевірку:
- справності і роботи гіропівкомпасу;
- стан гумово-тканинних ущільнень;
- справність і роботу відкачувальної системи;
- наявність та справності ущільнених прокладок люків і проток;
- стан випускних колекторів;
- надійність стопорення задрайок кришок люків, запасного виходу дротом;
- легкості відкривання кришок люків башти і механіка-водія;
- зарядки балонів повітряного пуску;
- герметизація методом “розрідження” чи “замочування”.
Другий етап включає установку зовнішньої частини обладнання для підводного водіння танка (ОПВТ).
Перелік робіт залежить від типу танка і комплектності обладнання. Проходить ущільнення всіх щілин і нещільностей замазкою ЗЗК, вкладаються буксирні троси.
Третій етап включає перевірку якості герметизації (групою контролю від батальйону) безпосередньо перед входом у воду.
Висновок: Кожний командир зобов’язаний швидко приймати найбільш доцільні рішення, визначати та чітко і повно ставити бойові завдання штатним і приданим підрозділам та вогневим засобам, уміло організовувати взаємодію, всебічне забезпечення та управління.