Методи пошуку і збору наукової інформації

Видова структура наукових документів

У кінці XX століття створено світову систему Internet — всесвітнє об'єднання регіональних і корпоративних мереж, що ство­рюють єдиний інформаційний простір завдяки використанню стан­дартних протоколів передачі інформації.

Слід зазначити, що з розвитком електронних засобів інформації актуальність документальних джерел не знижується і потреба в них не зменшується.

Традиційним засобом передачі та збереження інформації є при­ведення в порядок документальних фондів. Найбільш поширеною є Універсальна десятична класифікація (УДК), яка використовується більш ніж в 50-ти країнах світу і юридично є власністю Міжнародної федерації документації (МФД), яка відповідає за розробку таблиць УДК, їх стан і видання.

УДК — це міжнародна універсальна система, яка дозволяє деталь­но представити зміст документальних фондів, забезпечити оператив­ний пошук інформації, має можливість свого розвитку і самовдоско­налення. Вона складається із основної і допоміжної таблиць. Основ­на таблиця містить поняття і відповідні їм індекси, за допомогою яких систематизують знання людства.

У науково-дослідній роботі особливе місце займає пошук і аналіз наукової інформації.

Для проведення наукового дослідження потрібна як первинна так і вторинна інформація.

Первинна інформація — це вихідні дані, які є результатом конк­ретних експериментальних досліджень, вивчення практичного дос­віду.

Вторинна інформація — це результат аналітико-синтетичної пе­реробки первинної інформації.

Етап збору і відбору інформації для проведення наукових дослі­джень є одним із ключових.

Організація його передбачає:

· визначення кола питань, що будуть вивчатись;

· хронологічні межі пошуку необхідної літератури;

· уточнення можливості використання літератури зарубіжних авторів;

· уточнення джерел інформації (книги, статті, патентна літера­тура, стандарти тощо);

· визначення ступеню відбору літератури - всю з даного питан­ня, чи тільки окремі матеріали;

· участь в роботі тематичних семінарів і конференцій;

· особисті контакти із спеціалістами з даної проблеми;

· вивчення архівних документів, науково-технічних звітів;

· пошук інформації в Інтернеті.

Вихідну інформацію можна знайти в загальній і спеціальних ен­циклопедіях, а також у списках літератури, які прикладені до тема­тичних і оглядових робіт, що мають відношення до теми. В цьому випадку пошук інформації ведеться в антихронологічному порядку — від більш пізніших джерел до більш ранніх. Такий шлях пошуку швидше приводить до поставленої мети.

При пошуку інформації слід дотримуватись певних принципів її формування, а саме:

· актуальність інформації має реально відображати стан об'єкта дослідження в кожен момент часу;

· достовірність - це доказ того, що названий результат є істин­ним, правдивим;

· інформація має точно відтворювати об'єктивний стан і розви­ток об'єкта;

· інформаційна єдність, тобто подання інформації у такій сис­темі показників, при якій виключалась би ймовірність протиріч у висновках і неузгодженість первинних і одержаних даних;

· релевантність даних, тобто одержання інформації за запитом користувача, включаючи роботу з даними, які не належать до дослі­дження.

Дотримання цих принципів дозволило б виключити дублювання наукових досліджень.За підрахунками американських спеціалістів, від10 до 20% науково-дослідних робіт можна було б не проводити, якшо би правильно була підібрана наукова інформація з проблеми, яка вивчається.

Пошук потрібної інформації з кожним роком ускладнюється. Тому всі наукові працівники мають знати основні положення інфор­маційного пошуку.

Інформаційний пошук - це сукупність операцій, спрямованих на пошук документів, які потрібні для розробки теми проблеми.

Пошук може бути: ручний, який здійснюється за бібліографічни­ми картками, картотеками, каталогами, механічним і автоматизова­ним. Визначення стану вивченості теми доцільно розпочати із зна­йомства з інформаційними виданнями, які містять оперативні систе­матизовані відомості про документи, найсуттєвіші сторони їх змісту.

Інформаційні видання, на відміну від бібліографічних, включа­ють не лише відомості про надруковані праці, а й ідеї та факти, що в них містяться. Крім оперативності, їх характеризує новизна поданої інформації, повнота охоплених джерел і наявність довідкового апа­рату, що полегшує пошук і систематизацію літератури.

Інформаційні видання охоплюють усі галузі народного господар­ства. Іх випускають інститути, служби НТІ, центри інформації, бібліотеки.

До основних інститутів і організацій України, які здійснюють централізований збір і обробку інформації основних елементів опуб­лікованих документів, є:

· Книжкова палата України,

· Український інститут науково-технічної та економічної інформації (УкрУНТЕУ),

· Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського та інші бібліо­течно-інформаційні установи загальнодержавного та регіонального рівнів.

Для підтвердження достовірності висновків і результатів дослі­дження, перевірки робочої гіпотези важливе значення має первинна інформація.

Найбільш поширеними і змістовними метолами нагромадження первинної інформації є: опитування, спостереження, експеримент, тестування,анкетування.

Ефективним методом збирання первинної інформації є аналіз документів. Документи з різним ступенем повноти відображають економічний стан проблеми, фактологічну сторону соціальної дійсності; в них містяться відомості про процеси та результати діяль­ності підприємства, окремих людей, колективів, великих груп насе­лення і суспільства в цілому. Саме з аналізу документів має розпочи­натися конкретне дослідження.

Аналіз документів первинної і вторинної інформації дозволяє отримати об'єктивно існуючий стан і розвилок науки в цілому і ок­ремих наукових напрямів. Вивчення наукових інформаційних по- токів дає можливість планувати, прогнозувати тенденції розвитку науково-інформаційної діяльності і її удосконалення.

Дослідження документальних інформаційних потоків здійснюється за допомогою використання банку даних.

Банк даних - певна сукупність програмних, організаційних, тех­нічних засобів призначених для централізованого накопичення та багатоцільового використання інформації, яка систематизована і сконцентрована в певному місті (у пам'яті ЕОМ, бібліотеці, катало­гах, картотеці). Його ядром є база даних.

База даних - іменована сукупність інформаційних одиниць у певній предметній сфері. Функціонування цієї бази забезпечується сукупністю мовних і програмних засобів, які мають назву системи управління базою даних.

База даних сприяє формуванню бази знань.

База знань - сукупність систематизованих основних відомостей, що належать до певної галузі знань і зберігаються в пам'яті ЕОМ. У ній виокремлюється дві відносно самостійні частини:

· знання про певну галузь у вигляді термінів і законів, стверджень;

· конкретні, факти що описують цю галузь.

База знань сприяє розвитку бази даних.