Структурна організація системи. Класифікація.
Структурна організація системи є стійкою схемою взаємовідносин і зв’язків між організованими елементами. Існують різні типи організаційних структур, кожен з яких має переваги і недоліки.
Класифікація організаційних структур:
Лінійна – кожна позиція зведена з двома сусідами, а інформація передається з одного кінця в інший
![]() |
Кільцева– це замкнена структура з однаковими зв’язками, будь які дві позції маюуть два напрями інформаційного обміну
![]() |
Стільникова – складна структура з розгалуженими зв’язками, має багато шляхів проходження інформації, забезпечу високу надійність.
![]() | |||
![]() | |||
Багатозв’язна – кожен елемент зв’язаний з кожним. Всі зв’язки рівноцінні, швидкість максимальна
![]() |
Колесо – це частковий випадок неповної багатозв’язної структури
Ієрархічна – чітко виражені командні функції одних елементів відносно інших
![]() | ![]() | ![]() | |||
Зірка – частковий випадок ієрархії, коли центральна позиція виконує командні функції
Змішана – утворюється шляхом об’єднання різних структур
Основні показники організаційних структур:
· Оперативність – здатність швидко реагувати на зміну обстановки і зовнішні впливи, відповідно до цільового призначення;
· Централізація – можливість виконання одним з елементів керуючих функцій;
· Периферійність – визначається розташуванням центра ваги структури, відносною кількістю елементів і зв’язків, розташованих за деякою межею;
· Живучість – здатність зберігати значення інших показників при руйнуванні частини структури(характеризується кількістю елементів, при знищенні яких решта показників будуть в межах норми);
· Обсяг – кількість елементів, які охоплені організацією.
Часова організація – часова впорядкованість функціонування та існування елементів. Показники:
ü Тривалість – час життя системи та її елементів;
ü Послідовність – алгоритм проходження елементів. Що виступають в якості деяких подій. Варіантів алгоритму є два: -елемент А обов’язково є попередником елемента В, (А і В існують асинхронно), -паралельне одночасне існування елемента(А і В існують одночасно, або синхронно);
ü Ритм(ритміка) – чергування будь яких елементів, що відбувається з певною послідовністю(частотою);
ü Швидкість руху- з якою швидкістю система рухається в часі;
ü Часова належність – поділяються на: -минулі, -теперішні, - майбутні.
Класифікація систем за часовою організацією;
· За тривалістю функціонування: довгострокові, короткострокові;
· За характером часової впорядкованості: синхронні, асинхронні;
· За характером слідування: паралельні, послідовні;
· За часовою належністю:минулі, теперішні, майбутні.
· За наявністю ритму: ритмічні, неритмічні;
· За швидкістю: динамічні, статичні.
Цільова організація.
Під ціллю розуміють той стан, до якого прямує система і за для якого вона існує. Тому важливою частиною системного аналізу є формування цілі. Природний стан будь-якої системи - це гомеостат(тобто функціональна рівновага). Також система може бути направлена на інші стани: інтеграція, адаптація, руйнування, агресія, та ін.
Залежно від стану системи та її цілей, цілі можна класифікувати на:
· Стратегічні цілі – цілі що приводять до якісних перетворень системи, які найсильніше впливають на навколишнє середовище;
· Тактичні цілі – пов’язані з локальними змінами в середині системи і незначним впливом на оточуюче середовище;
· Кінцеві і проміжні цілі(за близькістю до результату) ;
· За часом досягнення: найближчі, віддалені, перспективні;
· За охопленням системи: загальносистемні, часткові.
Ціль системи представляє собою суцільну ієрархію простих позицій. Послідовний розклад цілі на прості складові(підцілі) називається декомпозиція.
До декомпозиції цілі мають декілька рівнів:
ü Цілі нижнього рівня ієрархії підпорядковані цілям верхнього рівня ієрархії;
ü Цілі верхнього рівня не можуть бути досягнуті, поки не будуть досягнуті цілі нижнього рівня;
ü Неелементарні цілі розкладаються на елементарні.
Після виділення цілей і підцілей будують дерево цілей. Дерево цілей – це дерево що представляє цільову структуру зі зваженими гілками. Ваги обчислюють шляхом застосування експертних оцінок, після чого формують перелік ресурсів, для реалізації цілей системи.