МЕТОДИКИ РОЗРАХУНКУ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ

Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні дані:

1) плановий фонд робочого часу одиниці обладнання;

2) кількість одиниць обладнання;

3) продуктивність обладнання;

4) трудомісткість виробничої програми;

5) досягнутий коефіцієнт виконання норми виробітку.

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та можливої кооперації виробництва.

Допровідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.

Наприклад, для підприємств чорної металургії провідними виробництвами вважаються доменні, сталеплавильні та прокатні цехи; машинобудування та металообробні - механічні, складальні, ливарні й ковальсько-пресові цехи; цементної промисловості - печі з виробництва клінкеру; текстильної індустрії - прядильне і ткацьке виробництво тощо

Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільна продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.

Якщо підприємство випускає кілька видів продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів. Наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окрему потужність доменного, сталеплавильного й прокатного виробництва,

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:

а) усе діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

6) устаткування, що перебуває на складі і має. бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;

в) понаднормативне резервне устаткування;

г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проек­тними (не перевершеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням за­стосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.

Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально мож­ливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхід­ного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.

Для підприємства з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устатку­вання визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів та встанов­леної тривалості змін у годинах із відрахуванням часу на проведення ремонтів устатку­вання, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устатку­вання регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості днів роботи окремих технологічних цехів (ліній).

Розрахунок виробничої потужності підприємства повинен проводитись у такій по­слідовності: агрегати з групи технологічного обладнання - виробничі дільниці - цехи (корпуси, виробництва) - підприємство у цілому.

У загальному вигляді виробнича потужність (Вп_і) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:

Вп_і = Пв * Ф'еф – КУс ,

Вп_і = Ф'еф * КУс / Тр ,

де Вп_і - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства одиниць продукції;

Пв - продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції за годину;

Ф'еф - ефективний річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;

КУс - середньорічна кількість устаткування;

Тр - трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою:

Тр = t₀ / Кв.н ,

де t₀ - норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);

Кв.н - коефіцієнт виконання норм часу.

Потужність можна визначити також за формулою:

Вп_і = Ф'еф * КУс * Кв.н / t₀ .

Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд із провідними цехами чи дільницями). Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуск)' продукції (надання послуг) окремих виробничих підрозділів та забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, які характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.

Виробнича потужність залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх спеціалі­зації, якими визначається організаційний тип виробництва.

На неперервно-потокових лініях, а також на конвеєріпотужність визначається за формулою:

Вп = Ф'еф / r ,

де r - такт робочої лінії чи конвеєра.

В умовах потоково-масового виробництва при вузькій спеціалізації робочих місті визначається потужність групи робочих місць, які виконують дану операцію при обробці конкретної деталі, потужність розраховується за такою формулою;

Вп = Ф'еф * РМ / Тр ,

де РМ — середньорічна кількість устаткування.

В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється тим, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість детале-операцій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:

Вп = Ф'еф * Кус / Тр.пр

де Тр.пр ^- технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей виробу-представника на даній групі устаткування.

В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску виробів а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої по тужності ведеться у такій послідовності:

а) визначаєтьсятрудомісткість обробки виробів і усієї виробничої програми групами устаткування:

де Т_N —трудомісткість виробничої програми (години);

N_i - кількість продукції за виробничою програмою, нат. од.

б)розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюються, тобто визначається пропускна спроможність устаткування;

Пспр = Феф' * КУс ,

де Пспр - пропускна спроможність устаткування, верстато-годин;

в) ефективний фонд часу по кожній групі устаткування ділять на трудомісткісті програми по даному виду робіт і визначаютькоефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (К потуж):

Коефіцієнт виробничої потужності - це співвідношення пропускної спромож­ності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми;

г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потуж­ності цеху (дільниці) і проектують заходи щодо розширення "вузьких місць";

д)визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт виробничої потужності:

Вп_ц=N * Кпотуж.

Коефіцієнт завантаження устаткування (Кз,у) визначається так:

Кз.у=1 / Кпотуж

Кз.у= Т_N / Пспр

При Кз.у .= 1 устаткування використовується повністю; при Кз.у > 1 устаткування перевантажене; при Кз.у < 1 - воно недовантажене.

Після розрахунку виробничих потужностей всіх цехів будується діаграма потуж­ності підприємства.

Тому, при плануванні виробничої потужності необхідно передбачати заходи, направлені: з одного боку - на розшивку "вузьких місць" (збільшення потужності), а з іншого - на завантаження потужності.

Крім розрахунків по провідних цехах і дільницях, визначається технологічна спроможність виробничих ланок підприємства. Це необхідно для виявлення невідповідності виробничих потужностей окремих підрозділів прийнятій потужності по даних провідних цехів, дільниць, а також для забезпечення технологічної пропорційності між взаємопов’язаними виробничими ланками. Відповідність потужності різних підрозділів підприємства визначається порівнянням коефіцієнтів сумісності, які розраховуються співвідношенням потужностей провідного підрозділу та інших виробничих ланок.