ВИДИ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ, ЧИННИКИ, ї ЩО ЇЇ ВИЗНАЧАЮТЬ, ПОСЛІДОВНІСТЬ РОЗРАХУНКІВ


ТЕМА 8. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИРОБНИЧОЮ ПОТУЖНІСТЮ

Планування випуску продукції (для підприємств, що займаються її виготовленні», є головним розділом річного плану тому, що інші розділи забезпечують його реалізацію. План випуску та реалізації продукції розробляється в натуральному і вартісної виразі. Для підприємства, яке випускає кілька видів виробів, можна вимірювати випуск в умовних одиницях (за трудомісткістю, часом роботи устаткування).

Запланована виробнича програма підприємства повинна пройти ресурсне обґрунтування, тобто визначення її забезпеченості виробничими потужностями, трудовий матеріальними та інвестиційними ресурсами.

Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:

1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.

Виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоді, є найважливішим моментом техніко-економічного обґрунтування плану випуску продукції

Вибуття потужності відбувається з наступних причин:

· знос та вибуття обладнання;

· збільшення трудомісткості виготовлення виробів;

· зміна номенклатури і асортименту продукції,що випускається;

· зменшення фонду робочого часу;

· закінчення терміну лізингу обладнання.

Виробнича потужність визначається різними вимірниками:

· натуральними;

· умовно-натуральними;

· у багатономенклатурних виробництвах - вартісним вимірником.

При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції використовуються натуральні показники - штуки, метри квадратні, метри кубічні, тонни, погонні метри й інші. Однак вони не дозволяють при визначенні потужності підприємства (ділянки, агрегату) порівнювати й аналізувати виробництво продукції за складністю і трудомісткістю виробів. Тому, з метою спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі виробів, що випускаються підприємством, продукція різних найменувань поєднується в групи за ознакою конструктивної, технологічної та іншої подібності Кожна така група приводиться за трудомісткістю до базового виробу-представника тобто до умовно-натуральних показників. Виріб-представник може мати найбільшу питому вагу по кількості і трудомісткості (хоча це не обов'язково). Застосування умовно натуральних показників дозволяє привести усі види однорідної продукції з різними характеристиками до одного виду, прийнятого за базу. Для цього використовуються перевід коефіцієнти, що відбивають трудомісткість та складність продукції, що випускається Розрізняють перспективну, проектну та діючу потужність підприємства.

Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.

Проектнавиробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на п пінну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 рою будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність перестає відбивати дійсні можливості підприємства.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) відбиває його потенцію здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують кілька показників:

  • потужність на початок планового періоду (вхідна);
  • потужність на кінець планового періоду (вихідна);
  • середньорічна потужність.

При визначеннівхідної виробничої потужності враховуються:

  • проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового року
  • збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;
  • перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;
  • можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції.

Під "вузькиммісцем" розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху. Вихідна потужність підприємства визначається з обліком:

  • намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації «вузьких місць
  • запровадження в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.

Частина цих заходів випливає із стратегічного плану розвитку підприємства на рівні поточних завдань, а частина з них передбачається при розробці поточних планів, виходячи з умов функціонування, які змінилися, та організації виробництва.

Вихіднавиробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (Впвцх, грн), обчислюється за формулою:

ВПвцх = ВПвх + ВПвв - Впвив ,

де Впвх - виробнича потужність на початок періоду, грн.;

Впвв - введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;

Впвив - виведена за плановий період виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича потужність (Впсер.р, грн) підприємства, цеху, обчис­люється за формулою:

Впсер.р. = Вп вх. + ВПвв * к/12 – ВПвив * (12 - к) / 12

де к - кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року,

При розрахунку потужності беруть до уваги наступні фактори:

  • структура і величина основних засобів;
  • якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;
  • передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ;
  • трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини;
  • прогресивність технологічних процесів;
  • режим роботи підприємства;
  • ступінь спеціалізації;
  • рівень організації виробництва та праці;
  • якість сировини і ритмічність поставок;
  • фонд робочого часу обладнання.

Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підроз­діли, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як "вузькі місця", за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Можуть бути вжиті заходи щодо заміни устаткування, тех­нології, збільшення змінності праці на окремих дільницях.

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають устаткування, вста­новлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фон­ди часу.

Календарний фонд часу (Фк) виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу в плануванні і визначається як добуток числа днів у даному календарному періоді ( Дк) на число годин на добу (Т):

Фк = Дк * Т .

Режимний або номінальний фонд робочого часу (Фр) машини (агрегату) за­лежить від числа календарних днів ( Дк ) і числа неробочих днів ( Дн) на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу:

Фр = (Дк - Дн) *t ,

де t - середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні за прийнятим режимом змінності з врахуванням скороченої тривалості зміни в святкові дні, або:

Фр = [(Дк - Дс)* t з – Дсп t сп] * nз ,

де Дс - число вихідних і святкових днів у плановому періоді;

- тривалість робочої зміни, годин;

Дсп - число передвихідних (передсвяткових) днів зі скороченою тривалістю робо­чої зміни;

tсп - час, на який скорочена тривалість робочої зміни в передсвяткові і передвихідні дні, год.;

nз - режим змінності роботи підприємства (1, 2, 3 зміни).

Плановий (ефективний, дійсний) (Фп) фонд робочого часу обладнання дорів­нює різниці між режимним (номінальним) фондом (Фр) і сумою витрат часу на ре­монт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового періоду:

Фп = Фр - (Тtn+Ttp) = Фр * (1 – (tр+ tп ) / 100),

де Ttp , tр - витрати часу на ремонт даного обладнання, відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду;

Тtn , tп - витрати часу на налагодження, переналагодження обладнання відповідні в годинах та у відсотках до режимного фонду.

Він використовується в розрахунках виробничої потужності, але не при планувати випуску продукції.