ОСОБЛИВІ МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ

З

групу на те, що саме варто побачити в ході спостереження об'єкта, які його якості і конкретні особливості рекомендується виявити в ході спостереження.

Прийом панорамного показудає можливість екскурсантам спостерігати (наприклад, з панорамної площадки Воробйов гір у Москві) вид місцевості. Для панорамного показу можуть бути використані вежі, дзвіниці, фортечні стіни, мости й інші високі крапки, відкіля відкривається панорама міста, полючи бою, долини, ріки. Для активізації сприйняття екскурсантами широкої картини, що відкривається перед ними; необхідно в панорамі, що спостерігається, виявити композиційний центр і звернути на нього увага групи. Інша особливість панорамного показу полягає в тому, що в поле зору екскурсантів попадає багато об'єктів. Екскурсовод повинний показати ті об'єкти, що розкривають тему, перейшовши від загального показу панорами до частки.

Прийом зорової реконструкції (відтворення). Як уже говорилося раніше, термін "реконструкція" означає відновлення первісного виду (вигляду) чого-небудь по чи залишках письмовим джерелам. Сутність цього прийому полягає в тім, що словесним шляхом відновлюється первісний вигляд історичного будинку. Робить це екскурсовод, спираючи на зорові враження екскурсантів. Цей прийом широко використовують при показі пам'ятних місць, де проходили військові бої, народні повстання, страйки, революційні маївки, мітинги й інші події. Сюди ж відносять місця, зв'язані з життям і діяльністю державних діячів, відомих письменників, учених, композиторів, художників. Задача зазначеного прийому дати екскурсантам можливість "зорово" відновити пам'ятне місце, будинок, спорудження в їхньому первісному виді, історична подія, що відбулося на даному місці.

Якщо будинок перетворився в руїни (сліди війни, землетрусу, часу), зробити зорову реконструкцію екскурсоводу допомагають його уцілілі частини і деталі. Якщо ж будівля не збереглася, на допомогу приходять наочні приладдя "портфеля екскурсовода". Використовуються фотографії об'єкта, малюнка, креслення, схеми, образотворчий матеріал, що характеризує обстановку, у якій відбувалися події.

успіх використання прийому зорової реконструкції залежить від ступеня підготовленості екскурсовода. Компетентність його дозволяє це/тільки переконливо розповісти екскурсантам про подію, але і дати зорове представлення про нього.

Прийом зорового монтажує одним з варіантів методичного прийому реконструкції. Екскурсовод, використовуючи прийом зорового монтажу, складає потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам'ятників, а також їхніх окремих частин. Складові частини можуть бути "запозичені" з тих об'єктів, що у даний момент служать предметом спостереження екскурсантів. У зоровому монтажі можуть бути використані фотографії, креслення, малюнки.

Прийом локалізації подій.Важливу роль у конкретизації подій грає методичний прийом локалізації, тобто зв'язок подій з конкретним місцем. Цей прийом дає можливість обмежити увага учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їхні погляди в даній конкретній території саме до того місця, де відбулася подія.

При викладі матеріалу цей прийом передбачає перехід від загального до частки. (Наприклад, ефективне використання прийому прив'язки подій до визначеного місця в екскурсіях на виробничі теми: "У цьому цеху був побудований перший у країні трактор".)

Прийом абстрагування являє собою уявний процес виділення з цілого яких-небудь частин з метою наступного глибокого спостереження. Цей методичний прийом дозволяє екскурсантам розглянути ті ознаки предмета (пам'ятника історії і культури, монументальної скульптури), що є основою для розкриття теми (підтеми). Прийом абстрагування побудований на спостереженні: а) одного з об'єктів за допомогою уявного відволікання від інших об'єктів, розташованих поруч, на тій же чи площі вулиці; б) однієї з частин будинку (поверху, балкона, ґанку й ін.) при відволіканні від інших його частин, що менш істотні чи не потрібні для розгляду даної теми. Цей прийом одержав свою назву від терміна "абстрагування", що означає уявне виділення, вичленовування окремих ознак, властивостей, зв'язків і відносин конкретного предмета.

Використанню цього прийому передує пояснення екскурсовода, які частини предмета, будинки з'являться предметом показу. Абстрагування дозволяє екскурсантам "не бачити" того, що не має відносини до даної екскурсії.

Прийом інтеграції(відновлення, заповнення) побудований на об'єднанні окремих частин об'єкта, що спостерігається, у єдине ціле. Використання прийому інтеграції не викликає труднощів, адже для кожної людини пізнання навколишнього світу починається з вивчення одиничних предметів і фактів. Показуючи будинок, спорудження, пам'ятне місце, екскурсовод йде шляхом інтеграції, тобто об'єднання різних сторін, деталей, властивостей, у єдине ціле.

Дія методичного прийому інтеграції в екскурсії зв'язано з методом синтезу — з'єднання окремих частин, деталей, узагальнення розірваних фактів у єдине ціле. Наприклад, прийом інтеграції може бути використаний при показі архітектурного ансамблю. Спочатку показується кожен будинок окремо, потім екскурсовод поєднує (інтегрує) зорові враження, отримані екскурсантами при спостереженні окремих об'єктів. На заключному етапі показу група спостерігає ансамбль як єдність декількох будинків. І екскурсовод формулює висновки, характеризуючи ансамбль у цілому.

Прийом зорової аналогіїзаснований на дії одного з загальних методів наукового пізнання — методу аналогії. Прийом аналогії побудований на порівнянні: а) даного об'єкта з чи фотографією малюнком іншого аналогічного об'єкта; б) об'єкта, що спостерігається, з тими об'єктами, що екскурсанти спостерігали раніше. Механізм дії цього прийому полягає в тому, що екскурсовод "ставить" перед екскурсантами два об'єкти, причому тільки один з них фізично знаходиться перед їхніми очима. Прийом зорової аналогії більш складний, чим прийом зорового порівняння. При зоровому порівнянні зіставляються два схожих між собою будинку, спорудження, монумента, рослини, пам'ятні місця, портрета, що знаходяться в даний момент перед екскурсантами. Задача екскурсовода, що використовує цей прийом при показі об'єкта, — залучити екскурсантів до активного пошуку аналогії, викликати в пам'яті представлення про зовнішній вигляд аналогічного об'єкта, що вони

бачили на колишніх екскурсіях. При цьому в кожного екскурсанта може бути своя аналогія.

Прийом зорової аналогії іноді називають прийомом асоціації.Особливо часто цей прийом показу будується на асоціації по подібності. Рідше використовуються асоціації по протилежності (чорне — біле, холод — тепло, світло — темрява), один по одному часів, по єдності місця розташування чи об'єктів дій (історичних подія-прийом переключення уваги.Після спостереження об'єкта екскурсанти за пропозицією екскурсовода переносять свій погляд на інший об'єкт (наприклад, перенос погляду з будинку, побудованого на початку минулого століття, на нинішній багатоповерховий чи будинок перехід від спостереження панорами міста до спостереження об'єктів природи). Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів дозволяє краще зрозуміти об'єкт, що спочатку спостерігається.

Методичний прийом руху.Варто розрізняти два поняття: "рух" як ознака екскурсії і "рух" як методичний прийом. Це різні речі.

Рух в екскурсії як методичний прийом являє собою рух екскурсантів поблизу об'єкта з метою кращого його спостереження (наприклад, огляд фортечних стін, рух екскурсантів уздовж конвеєра на заводі й ін.). У ряді випадків рух групи використовується для того, щоб екскурсанти одержали представлення про крутість схилу гори, висоті вежі (дзвіниці, мінарету), глибині рову, відстані об'єкта і т.п. Крім цього, рух в екскурсіях використовується як методичний прийом показу екскурсійних об'єктів окремих будинків, споруджень, вулиць, архітектурних ансамблів, площ. У ряді випадків використовують уповільнений рух на автобусі навколо комплексу об'єктів. Під час такого руху комплекс об'єктів, що спостерігаються, на очах екскурсантів як би обертається, виявляючи всі нові об'єкти.

Інший варіант руху як методичного прийому — обхід навколо будинку, спорудження, пам'ятника. Рух навколо житлового мікрорайону допомагає виявити перевага нової забудови міста, показати раціональність розташування будинків – житлових, комунально-побутових, культурно-просвітніх і ін.,

виявити їхні функціональні особливості. Третій варіант — рух до пам'ятника. Методично воно побудовано таким чином, що в ході пересування автобусної чи пішохідної групи об'єкт починає поступово вимальовуватися, виникаючи і збільшуючись у розмірах на очах екскурсантів. Це дозволяє екскурсоводу виявити особливості об'єкта, звертаючи на них увага групи, підвести екскурсантів до необхідних висновків.

Найбільшу ефективність дає використання прийому руху в тих випадках, коли за задумом авторів екскурсії її учасники повинні відчути динаміку конкретної події. Таке пересування (обхід) дозволяє відчути відстань, розміри древнього міста, ратного полючи.

Професійно підготовлені екскурсоводи уміло використовують форми і варіанти руху в екскурсії, домагаючись тим самим більш ефективного з асвоєння наочного матеріалу.

Показ меморіальної дошки. При наявності на екскурсійному об’єкті меморіальної дошки екскурсоводу варто починати з аналізу об'єкта і розповіді про події, з ним зв'язаних. Тільки після цього увага екскурсантів звертається на меморіальну дошку, що на даному об'єкті встановлена. Якщо меморіальна дошка добре видна екскурсантам і вони вже прочитали напис на ній, екскурсоводу не слід зачитувати її вголос.

Висвітлення підтеми може бути почате з меморіальної дошки к тому випадку, якщо вона встановлена на будинку (спорудженні, меморіалі), спорудженому на місці, де відбулася історична подія, тобто об'єкт, про яке мова йде, не зберігся.

МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ РОЗПОВІДІ

Методичні прийоми розповіді є як би пружиною усного мовлення, їхня основна задача — піднести факти, приклади, події так, щоб екскурсанти одержали образне представлення про те, як це було, побачили велику частину того, що було їм розказане екскурсоводом.

Прийоми розповіді можна розділити на дві великі групи.

Перша групапоєднує прийоми, зв'язані з формою розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування). Прийоми цієї групи виконують задачу донести до екскурсантів зміст розповіді, сприяють формуванню інформації, її упорядкуванню, запам'ятовуванню, збереженню і відтворенню в пам'яті екскурсантів.

Друга група поєднує прийоми характеристики, пояснення,питань-відповідей, посилання на очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті, індукції і дедукції. Прийоми цієї групи малюють зовнішню картину подій, дії конкретних персонажів.

Прийом екскурсійної довідкивикористовується в сполученні з прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє короткі дані про об'єкт, що спостерігається: дату будівлі (реставрації), авторів проекту, розміри, призначення й ін. При огляді додаткових об'єктів цей прийом використовується самостійно, коли, виклавши довідковий матеріал, екскурсовод закінчує знайомство групи з об'єктом. По своєму змісті і побудові даний прийом нагадує шляхову екскурсійну інформацію.

Прийомопису ставить своєю задачею зробити допомога в правильному відображенні об'єкта у свідомості екскурсантів (форма, обсяг, з якого матеріалу виготовлений, розташування щодо навколишніх об'єктів). Для опису об'єкта характерні точність, конкретність. Цей прийом припускає виклад екскурсоводом характерних рис, прикмет, особливостей зовнішнього вигляду об'єкта у визначеній послідовності.

Прийом опису відноситься не тільки до об'єктів (архітектурним пам'ятникам), але і до історичних подій. На відміну від опису об'єктів опис історичних подій носить образний характер. Воно викликає в екскурсантів зорові образи, дозволяє їм думкою представити, як відбувалася подія. Таким чином, прийом опису подійносить підлеглий характер, стуляючи з методичним прийомом зорової реконструкції.

В автобусній екскурсії прийом опису використовується при усіх видах показу як з виходом екскурсантів з автобуса, так і без виходу (спостереження об'єктів з вікна і під час руху автобуса на маршруті).

Прийом характеристикипобудований на визначенні відмітних властивостей і якостей предмета, явища, людини. В екскурсії дається мовна характеристика об'єктів і "діючих" в екскурсії облич.

На відміну від прийому опису прийом характеристики являє собою перерахування властивостей і особливостей, сукупність яких дає найбільше повне представлення про даний об'єкт, дозволяє краще зрозуміти його сутність. При цьому об'єкт займе своє місце в ряді інших, подібних по характеристиці об'єктів, чи навпаки, характеристика його властивостей покаже відмінність про інших об'єктів. Словесна характеристика передує екскурсійному аналізу об'єкта, являє собою початковий етап аналізу. Прийом опису стосується лише зовнішніх сторін об'єкта, не даючи характеристик його внутрішніх, не видимих для ока властивостей і якостей. При використанні ж прийому характеристики дається оцінка якісних сторін об'єкта, таких, як пізнавальна цінність, художні вартості, оригінальність авторського рішення, виразність, схоронність, і ін.

Прийом пояснення— форма викладу матеріалу, коли в розповіді, крім довідки про історичну подію, розкриваються сутність і причини, його що викликали. Найбільше часто цей прийом використовується у виробничо-економічних і природознавчих екскурсіях, де в розповіді порозуміваються внутрішні зв'язки процесів і явищ.

Прийом пояснення характерний для екскурсій з показом творів образотворчого мистецтва. Екскурсовод пояснює зміст зображеного художником у картині, зміст пам'ятника монументальної скульптури. В архітектурній екскурсії за допомогою цього прийому виявляються особливості конструкції будинку, характерні риси цілого ансамблю. Особливість прийому пояснення полягає в тому, що розповідь про об'єкт носить доказовий характер. Це видно на наступному прикладі з екскурсії на воєнно-історичну тему.

Прийом коментування.Коментар у періодичній пресі використовується в двох видах — як тлумачення подій, явищ, текстів, а також у якості чи міркуванні критичних зауважень про що-небудь, що викликає інтерес у читачів.

В екскурсії методичний прийом коментування використовується екскурсоводом при викладі матеріалу, що роз'ясняє зміст чи події задум автора пам'ятника історії і культури, що у даний момент спостерігається екскурсантами.

Іноді коментар використовується в екскурсіях на архітектурні теми у виді критичних зауважень про зовнішній вигляд будинку, його конструкції, особливостях інженерних споруджень і т.п. Прийом коментування широко використовується при показі експозицій музеїв і виставок як пояснення до експонатів.

Прийом репортажу.Репортаж є жанром журналістики, що оперативно повідомляє про яку-небудь подію, являє собою інформацію про те, що в даний момент відбувається перед очима репортера. Журналіст, що використовує даний жанр, завжди є чи очевидцем учасником відмічуваної події. В екскурсії — це коротке повідомлення екскурсовода про подію, явище, процес, очевидцями яких є екскурсанти. Розповідь при цьому йде про об'єкт, що потрапив у поле їхнього зору (наприклад, про конвеєр, що рухається, де відбувається зборка автомобілів). Цей прийом ефективний лише тоді, коли об'єкт показується в розвитку, він допомагає побачити, як змінюється об'єкт у ході спостереження і народжується щось нове.

Складність використання такого прийому полягає в тому, що розповідь у значній своїй частині не готується заздалегідь, він не входить цілком в індивідуальний текст екскурсовода, а носить характер імпровізації, тобто складається екскурсоводом на ходу, під час спостереження що відбуває.

Прийом цитування.Цитата — дослівна витримка з якого-небудь чи тексту в точності що приводяться або слова (пряма мова). До цитування прибігають у наступних випадках: для підтвердження, яскравого і переконливого вираження своєї думки, збереження особливостей мови і колориту визначеного історичного

періоду часу, відтворення картини події й ознайомлення з чиєюсь авторитетною думкою (прийом посилання на авторитет).

Цитата в екскурсії спрямована на те, щоб викликати у свідомості екскурсантів зоровий образ, тобто виступає в ролі зорово сприйманої інформації. У тексті екскурсії у виді цитат використовуються уривки з художніх творів (проза, вірші). Особливо ефективне цитування в тих випадках, коли необхідно відтворити картини життя в далекі часи, побут і діяльність наших предків.

У ряді випадків цитати використовуються в інших прийомах, наприклад, зорової реконструкції, літературного монтажу, посилання на очевидців і ін. У деяких екскурсіях на основі прийому цитування використовується пряма мова. При цьому ставиться задача — зробити екскурсантів учасниками розмови між історичними особистостями, очевидцями історичних подій. Робиться це за допомогою невеликих витримок з мемуарів.

Прийом питань-відповідей. Суть цього прийому полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод задає різні питання екскурсантам з метою їхньої активізації. Велика частина таких питань не розрахована на те, щоб одержати на них які-небудь відповіді від учасників екскурсії. Вони виконують функцію методичного прийому. їх можна розділити на кілька видів:

а) питання, на які екскурсовод відразу ж чи після закінчення деякого часу
сам дає відповідь, продовжуючи свою розповідь по темі;

б) питання історичного характеру, що представляють собою твердження
чого-небудь у формі питання. Такі питання в лекційній пропаганді
розглядаються як прийом ораторської мови; в) питання екскурсовода, на які
відповідають екскурсанти, загострюють увагу екскурсантів до змісту екскурсії,
вносять деяку розрядку і допомагають краще усвідомити підтему. Прийом
посилання на очевидців. Використання цього прийому до розповіді дає
можливість для образного відтворення подій.

Прийом завдань, використовуваний у розповіді екскурсовода, знаходить вираження в його звертанні до екскурсантів:

"Подумайте, чому цей пам'ятник так названий? Згадаєте, на що схоже цей будинок (ця вежа)? Які прикмети на місцевості говорять про минуле? Постарайтеся пояснити, чому тут зроблений такий напис." і ін. Коли екскурсовод дає подібні завдання, він не припускає, що учасники їхній відразу виконають. Прийом націлює увагу екскурсантів на конкретний будинок, визначений частину будинку, на ті деталі, розуміння яких важливо для засвоєння розглянутих питань. Задача цього прийому — зацікавити екскурсантів, змусити їх задуматися, активізувати свою розумову діяльність, збудити уяву. Що ж стосується відповідей на ці питання, екскурсовод дає їхній сам надалі розповіді, як би підсумовуючи думки екскурсантів.

Прийом новизни матеріалуполягає в тому, що в ході розповіді по темі повідомляються факти і приклади, невідомі екскурсантам. Цей прийом використовується екскурсоводом у той момент, коли необхідно залучити увага групи до об'єкта, зробити сприйняття спостерігача більш ефективним.

Прийом словесного (літературного) монтажу.Використовуючи його, екскурсовод своя розповідь будує на наборі уривків з різних літературних творів, документальних матеріалів, опублікованих у періодичній пресі. Зміст цих уривків розкриває підтему чи екскурсії одне з основних її питань. Цей прийом дає можливість відтворити картину подій.

Використання екскурсоводом літературного монтажу засновано на "перетворенні" одного виду мистецтва (словесного) в інший вид (образотворчий). Тому для літературного монтажу потрібно підбирати такі уривки з художніх творів, що дозволять екскурсантам "побачити" картину подій, відчути їхньому динаміку.

Прийом співучасті.Задача цього прийому — допомогти екскурсантам стати учасниками тієї події, якому присвячена екскурсія. Робиться це за допомогою, наприклад, звертання до групи: "Уявіть собі, що ми з вами знаходимося на цьому полі під час настання ворожих військ". Потім за допомогою прийому зорової реконструкції відновлюється картина бою.

Прийом дискусійної ситуації.Екскурсовод, використовуючи цей прийом, висуває у своїй розповіді таке положення, що викликає дискусійну ситуацію. Цей прийом дає можливість у частині екскурсії замінити монологічну форму матеріалу відкритим діалогом. Свою точку зору по висунутому положенню висловлюють два-три екскурсанта. Потім екскурсовод, підводячи підсумки, робить висновки.

Прийом зіставлення суперечливих версійвикористовується в розповіді екскурсовода, наприклад, при оцінці визначеної історичної події, твердження дати виникнення конкретного чи міста походження назви міста (ріки, озера, місцевості).

Прийом персоніфікаціївикористовується для уявного створення образа конкретної людини (письменника, державного діяча, воєначальника). Рекомендується робити це за допомогою яскравої розповіді про окремі епізоди з життя тих людей, з якими зв'язана тема екскурсії, чи на основі опису якої-небудь історичної події, у якому ці люди брали участь.

Прийом проблемної ситуаціїполягає в тому, що в розповіді екскурсовода ставиться проблема, зв'язана з темою екскурсії. Постановка проблеми перед екскурсантами змушує їх задуматися і примушує знайти правильну відповідь на поставлені екскурсоводом питання. У ряді випадків екскурсантам пропонується знайти альтернативу запропонованому рішенню питання.

Проблемне питання, уміло поставлений перед екскурсантами, викликає інтерес до підтеми.

Прийом відступуполягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод іде від теми: читає вірш, приводить приклади зі свого життя, розповідає зміст кінофільму, художнього твору. Цей прийом прямо не зв'язаний зі змістом екскурсії, тому деякі методисти називають його "прийомом освіжаючого відступу".Його задача зняти утому. Однак, застосовуючи даний прийом, не слід бгати екскурсію, "скорочуючи матеріал по темі. Не можна зводити справа до жартів, анекдотам, розкиданню "гумористичних штрихів" серед серйозного викладу матеріалу, щоб додати складної інформації невимушений характер.

Має свої особливості методика проведення екскурсій у музеях. Номенклатура методичних прийомів тут набагато вже. чим в екскурсіях по місту. У той же час у музеях використовуються свої специфічні прийоми. У музейній практиці має місце і прийом, що виходить за границі екскурсійного методу. Його можна назвати лекційно-ілюстративним. При цьому превалює мова ведучого, експонати ж використовуються лише як ілюстрації.

Прийом індукціїзастосовується в розповіді, коли необхідно зробити перехід від часток, одиничних випадків і фактів до загальної картини, загальним висновкам, і в показі, коли екскурсовод від характеристики одного пам'ятника переходить до характеристики цілого чи ансамблю системи інженерних споруджень.

У розповіді використовується також методичний прийом дедукціїяк спосіб міркування при переході від загального до частки. У ряді випадків обоє ці прийому використовуються при показі одного об'єкта. Кожний з них застосовується як взаємне доповнення.

Клімактеричний прийомприпускає такий виклад екскурсійного матеріалу, коли спочатку повідомляються менш цікаві і малозначні факти й аргументи, потім — більш значні і, нарешті, самі цікаві. Така послідовність, на думку прихильників цього прийому, сприяє наростанню інтересу екскурсантів до розповіді.

Антиклімактеричний прийомполягає в тому, що виклад матеріалу в розповіді починається з найбільш цікавих фактів і прикладів, у показі — з більш значних по своєму змісті й архітектурі об'єктів. Інтерес до теми, розбуджений в екскурсантів на початку заходу, дозволяє надалі успішно ознайомити їх з менш цікавим матеріалом.

В екскурсіях клімактеричний і антиклімактеричний прийоми варто розглядати як форми викладу матеріалу, як структурні особливості побудови розповіді. До показу пропоновані прийоми не мають відносини, тому що послідовність демонстрації об'єктів визначається не ступенем їхньої значимості,

а тим місцем на маршруті, що кожному з них виділяється з метою повного і логічного висвітлення теми.

У методичних посібниках по екскурсійній справі називаються й інші прийоми: використання цифр і фактів, логічного доказу, взаємодії інтересів, ретроспективи; використання прислів'їв і приказок, художньої літератури. Усі вони не можуть бути названі методичними прийомами ведення екскурсії через відсутність необхідних для цього ознак.

Крім методичних прийомів показу і розповіді на екскурсії використовуються особливі прийоми, що допомагають краще засвоїти зміст матеріалу. Серед них особливе місце наймає прийом, що робить екскурсію більш документальної, доказовий. Наприклад, уводиться як додатковий епізод — зустріч екскурсантів з одним з учасників історичних подій і ін. При цьому повинна забезпечуватися документальність виступів учасників подій. Фактичний матеріал, що вони використовують, ретельно вивіряється. Для цієї роботи залучаються матеріали музеїв, архівів і наукових установ, друковані джерела.

Іноді в екскурсіях використовується прийом дослідження. Наприклад: глибина колодязя визначається за допомогою палаючого листа папера, що, падаючи, висвітлює спочатку стінки, потім далеке дно; глибина ущелини виміряється кинутим камінчиком.

Прийом дослідження сприяє активізації сприйняття змісту екскурсії її учасниками, частіше він використовується в екскурсіях з дітьми і підлітками.