У праві на заняття підприємницькою діяльністю

Обмеження фізичних осіб

Фізичні особи за загальним правилом, у межах ст. 10 ЦК України, самостійно здійснюють вибір своєї діяльності, в тому числі і на заняття підприємництвом. Тому особи, що не мають повної дієздатності, не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Заборони та обмеження в такому праві безпосередньо встановлюються самим законом. Виходячи із вимог ст. 2 Закону України «Про підприємництво», всі перелічені обмеження можуть бути різними формами заборони.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю наступних категорій громадян: військовослужбовців, посадових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади та управління, що здійснюють контроль за діяльністю підприємств. Спеціальним законодавством України, що регулює цей чи інший напрям діяльності державних органів та їх посадових осіб, дані положення продубльовані і більш чітко окреслені в Законі України «Про державну службу». Характерно, що такі заборони дублюються і в спеціальних законах України «Про міліцію», «Про прокуратуру» та ін. Так, Указом Президента України «Про деякі питання проходження служби в органах державної виконавчої влади» від 27 травня 1993 р. заборонено займатись підприємницькою діяльністю безпосередньо або через посередників посадовим особам адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів державної та виконавчої влади і місцевих державних адміністрацій. Така заборона продиктована необхідністю зосередження одних службовців на посадовій діяльності, усунення можливостей для корупції та зловживань.

Утім законодавством дозволяється робота у вільний від основної праці час, а для вказаних категорій – заняття педагогічною та науковою діяльністю чи іншою творчою діяльністю і мати та реалізовувати права інтелектуальної власності.

Державні службовці можуть бути власниками цінних паперів, у тому числі акцій, по суті, стати членом акціонерного товариства, що розглядається як спосіб реалізації права на підприємництво. Однак за видом акціонерних товариств і видом акцій ця участь визначається рамками відкритого акціонерного товариства та простими акціями. Така заборона для даної категорії громадян на заняття підприємницькою діяльністю відносна і зводиться лише до пасивної участі рядового акціонера. Входити в керівні та контрольні органи вони не можуть. Виникає питання, чи може такий акціонер за певний час придбати значну частину або контрольний пакет акцій. Заборон стосовно такої діяльності чинним законодавством не встановлено. У зв'язку з тим на фізичних осіб, основна діяльність яких не є підприємницькою, але вони все ж таки займаються нею в рамках, що не заборонені законом, поширюється дія законодавства про підприємництво.

Заборона на заняття підприємницькою діяльністю поширюється і на осіб, що прямо не підпадають під поняття державного службовця (особи, що від імені держави виконують її функції. Так, Декретом Кабінету Міністрів України «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» від 31 грудня 1992 р. № 24-92 заборонено безпосередньо займатись підприємницькою діяльністю керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ і організацій, їх структурних підрозділів).

Якщо така заборона прямо встановлена у зв'язку із спеціальним статусом фізичної особи (громадянина), то інші обмеження пов'язані з індивідуальним правовим статусом і застосуванням до особи, що вчинила правопорушення, спеціальних заходів захисту інтересів держави, громадянського суспільства та його членів. Особи, яким суд заборонив займатись певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення такого виду діяльності, стосовно якого і встановлена заборона до закінчення строку, винесеного вироком суду. Таке обмеження не може бути більше 5 років. Обмеження виду діяльності, що прямо вказана вироком суду, не забороняє займатись іншим видом діяльності.

Особи, що мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці і не можуть виступати співзасновниками підприємницьких організацій, а також займати в підприємницьких товариствах і союзах (об'єднаннях) керівні посади та посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю (ч. 5 ст. 2 Закону України «Про підприємництво»).

Здійснення того чи іншого виду діяльності підприємцем пов'язано з необхідністю її легалізації у встановленому законом порядку, що, у свою чергу, відбувається через реєстрацію, ліцензування, патентування.