Фрактура

Швабахер

В середині XV ст. в Німеччині під безпосереднім впливом і на основі текстури та бастардних видів письма виник новий вид шриф­ту — швабський шрифт (швабахер). Швабахер вважається шриф­том селянського руху і Реформації. В швабахері помітні елементи франкської бастарди. Виразно просліджується зв'язок з гравюрою на дереві. В цьому шрифті вже відсутня точність штрихів, властива текстурі. Картина шрифту стає більш простою і яснішою. Характерна особливість швабахеру — ліво- і правосторонні дуги, які закінчу­ються гострим кутом.

Шрифт зручно читається, має чітко виражені верхні та нижні виносні елементи, меншу кількість лігатур. Оригінальним є накрес­лення великих букв швабахеру.

Для писання краще використовувати ширококонечне очеретяне або пташине перо. Формально можна орієнтуватися на друкарські зразки, та особливість техніки ширококонечного пера проявиться у виконанні деяких деталей букв.

Шрифт швабахер виконується під кутом пера 45*. Особливістю швабського шрифту є наявність гострих кутів в округлих буквах (рис. 23). Широке співвідношення букв надає цьому шрифту розма­шистого характеру.

Фрактура як вид письма з'явилася на початку XV ст. і була шрифтом німецького Ренесансу, похідним від текстури та швабахеру. Певним вплив на цей шрифт справила чеська бастарда. Від текстури фрактура перейняла високі букви, надлом, темну картину письма. Від швабахеру і чеської бастарди — одностороннє заокруглення. В XVI ст. фрактура розвивається як каліграфічний шрифт, який застосовується при написанні грамот і книг. Особливість фрак тури — прикраси-закрутки ("слонові хоботки") і розчерки, які свідчать про вплив стилю барокко. Вплив книжкової текстури, бастарди і швабахеру привів до створення декоративного рисунку фрак тури. Картина письма малих букв вузька, що зумовлено загостреним рисунком букв. Великі букви подібні до малих, однак вони більш орнаментовані та витончені.

Першим друкарським шрифтом фрактури був надрукований у 1513 році молитовник Максиміліана — імператора "Священної Рим­ської імперії", бібліофіла і покровителя книжного та графічного мистецтва. Молитовник був віддрукований в Аусбурзі Гансом Шьон-пергером, придворним друкарем.

Фрактурний шрифт часто використовував у своїх живописних і графічних працях Альбрехт Дюрер. Під його керівництвом було створено кілька варіантів фрактурного набору шрифту. В епоху Ренесансу рисунок фрактури відрізнявся від каліграфічних зразків, які багато прикрашалися та програвали від цього. До початку кла­сицизму під впливом гравюри на міді виникають шрифти, що ви­користовуються в друці і сьогодні, витончені, безбарвні, тендітні та неприродні.

Фрактура мас схожі елементи як із текстурою (вертикальний штрих з надломом), так і з ротундою (округлий штрих) (рис. 24). У шрифті використовується багато орнаментальних прикрас.