Тотемні й календарні міфи

Міфи тотемні – про першопредків-тотемів, якими можуть бути тварини, рослини, люди, про зв’язок певного роду із окремим видом тварин чи рослин. Дуже прості, тварини в них наділені людськими рисами. Відомі в австралійців, африканських народів, у Америці, в єгипетській міфології, у грецьких міфах, у слов’ян. Мотиви метаморфози в українському фольклорі. Усна традиція одного з індійських племен – пауні (Еліаде Священні тексти народів світу с. 136) вміщує міф про матір-Кукурудзу, яка вивела перших людей на землю. До того люди знаходилися в череві землі, і саме Мати Кукурудза викликала рух, дала їм життя і сповістила, що Земля вже не під водою, пора йти на поверхню й підніматися спочатку по пояс, а тоді й на весь зріст. Землеробський антропогонічний міф із ознаками тотемізму.

Календарні міфи про циклічність у природі (скотарські та землеробські міфи). Вони пов’язані з циклом календарних обрядів та аграрною магією, направленою на відродження рослинності щовесни та забезпечення врожаю. У землеробських культах культивується дух рослинності, зерна, врожаю (Дідух). Календарний міф про помираюче та воскресаюче божество ( Осіріса, Таммуза, Адоніса, Балу, Діоніса тощо). Герой помирає в результаті конфлікту із хтонічним демоном, богинею-матір’ю або сестрою, він зникає у підземному світі, але потім його шукають і знаходять чи воскрешають. У шумеро-аккадській міфології всесвіт поділяється на три частини: верхню, де живуть боги, середню – землю, населену людьми, й нижню – світ смерті, підземний. Богиня підземного світу Ерешкігаль одного разу була запрошена на бенкет на небо, але не прийшла, оскільки за законом Всесвіту нижній і верхній світи не повинні контактувати чи пересікатися. Тоді боги вирішили передати їй пригощання, за якими відправився її післанець, що приводив у підземний світ душі померлих. Коли він зявився перед богами, усі піднилися з місць, щоб пошанувати його, і лише один бог Нергал, що уособлював чума й палюче згубне сонце, не встав. Посланець розповів про це своїй повелительці, й богиня підземного світу поставила вимогу видати їй порушника. Готуючи Нергала до подорожі в потойбіччя, мати наказує йому не їсти й не пити в країні мертвих, не митися їхньою водою й не закохуватися. Він виконує всі табу, але останнє виконати не в силі, закохується в богиню потойбіччя. Після семи ночей з богинею він втікає, і щоб богиня смерті не знайшла його, батько-бог перетворює красеня-сина в косоокого, кульгавого й лисого чоловіка. Посланець не пізнає в ньому Нергала, й тоді Ерешкігаль звертається до верховного бога Ану з загрозою випустити всіх мертвих, які поїдять живих, порушити рівновагу між життям і смертю. Бог Ану наказує Нергалу йти в потойбіччя. Календарні міфи пов’язані з обрядом ініціації та героїчними міфами. У асиро-вавилонській міфології подорож Іштар у країну мертвих (чому туди йде – міф не пояснює). Життя і смерть протиставляються, але й мають спорідненість ( Іштар – богиня любові й плодоріддя, рідна сестра богині царства мертвих Ерешкігаль). Вторгаючись в царство мертвих, вона могла порушити гармонію всесвіту, тому проходячи через кожні з семи воріт, знімала з себе щось з одягу чи прикрас, щоб перед своєю грізною сестрою предстати голою, немічною й беззахисною. Сестра насилає на богиню любові 60 болячок і заточує в підземеллі, а на землі все гине без богині плодоріддя. Визволяти її у потойбіччя йде її коханець бог-пастух Таммуз, сестра якого не хоче відпускати брата в край, з якого нема вороття, хоче йти замість нього. Тоді Іштар вирішує, що півроку в царстві мертвих перебуватиме Таммуз, а півроку його сестра. Так Таммуз стає помираючим і воскресаючим богом.