Форма організації державно-капіталістичних підприємств, при якій їх капітал не поділяється на акції чи паї

Така система організації є єдиною в Англії, переважає у Фран­ції, використовується у ФРН.

Серед організаційно-правових форм державно-капіталістичних підприємств найбільший інтерес становить форма, яку в Англії називають публічною корпорацією (public corporation), а у ФРН — публічною установою (offenliche Anstalt). У Франції підприєм­ства, які мають основні ознаки англійської публічної корпора­ції, визначаються як публічна установа (etablissement publique) або як публічне підприємство (enterprise publique). У подальшо­му підприємства цієї групи називатимемо публічними корпора­ціями.

В англійській правовій науці було вироблено загальне поняття публічної корпорації, що зводиться до такого. Публічна корпо­рація— це правовий інститут, що виконує функції економічного і соціального характеру від імені держави, але як незалежного суб'єкта права. Публічна корпорація відповідальна за свою діяльність перед державою в особі уряду, але водночас має власне майно, а також правові ознаки комерційного підприємства.

Принципи правової організації французьких державних під­приємств, капітал яких не поділений на акції, в основному збі­гаються з принципами організації публічних корпорацій Англії. Тут так само виявляється прагнення максимально наблизити правовий статус державних підприємств до статусу приватно­капіталістичних підприємств, наділивши їх водночас певними публічно-правовими функціями і зробивши підконтрольними дер­жаві.

Державні підприємства, так само як і приватні, підлягають звичайному оподатковуванню і підпорядковуються нормам при­ватного права. Службовці державних підприємств (за винятком дуже невеликої кількості керівників) не є державними службов­цями. Усі суперечки, що випливають з господарських договорів підприємств, розглядаються не адміністративними, а загальними судами.

Разом з тим, оскільки діяльність державних підприємств не вичерпується суто господарськими, комерційними завданнями, а виконують і адміністративні, управлінські функції, що властиві державним органам, то й суперечки щодо останнього аспекту їх діяльності підсудні не загальним, а адміністративним судам, і відповідні правовідносини підпорядковуються нормам не цивіль­ного чи торгового права, а адміністративного.

У ФРН так само багато підприємств державного сектора орга­нізовано у формі не акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю, а так званих публічних установ. Форма публічних установ у ФРН для організації промислових підприємств не використовується. За таким принципом організо­вано державні фінансові та кредитні установи (починаючи з дер­жавного банку), підприємства зв'язку, транспорту і з надання комунальних послуг. Щодо права інститут публічної установи відрізняється і від англійської публічної корпорації, і від публіч­них установ та підприємств Франції. Річ у тім, що публічні уста­нови у ФРН трактуються як юридичні особи публічного права на відміну, наприклад, від торговельних товариств. Це має не лише теоретичне, а й практичне значення. Положення і повнова­ження таких підприємств дуже близькі до положення звичай­ного органу керування. Наприклад, щодо однієї з найбільших публічних установ — Федерального банку — у законі прямо ска­зано, що його правове положення — це положення державного відомства.

Відповідно до цього працівники таких державних підприємств вважаються, за деяким винятком, державними службовцями. Ці підприємства на відміну від організованих у формі торговель­них товариств, а також державних підприємств, що існують в Англії і Франції, користуються податковими пільгами, їх право­відносини здебільшого підпорядковуються нормам не цивільного чи торгового права, а адміністративного права, і відповідно супе­речки розглядаються не загальними, а адміністративними су­дами. Це, звичайно, не означає, що застосування норм приват­ного права тут взагалі виключається. Наприклад, відмовлення громадянину в наданні послуг, які надає певне підприємство (на­приклад, ощадна каса, залізниця), трактується як протиправне заподіяння шкоди і дає потерпілому право подати позов на осно­ві відповідних статей цивільного законодавства.

Економічне значення такого різновиду державно-капіталіс­тичних підприємств, як казенне незначне. Через це таких під­приємств порівняно мало. Виникнення й існування таких під­приємств набагато меншою мірою, ніж уже розглянуті різно­види, пов'язано з державно-монополістичними тенденціями. У Франції це переважно порохові заводи, гобеленові майстерні, пошта, телеграф, телефон, поліграфічні підприємства та деякі інші. У ФРН у веденні федерації перебувають державна військова монополія, друкарня федерального уряду та інші, у веденні зе­мель — пивоварні заводи, підприємства з видобутку солі й торфу, окремі виноградарські господарства. В Англії це порохові заводи і королівські доки.

Казенні підприємства не мають ні юридичної, ні господар­ської, ні фінансової самостійності. Вони не платять податків; усі їх доходи і витрати проходять через державний бюджет. І за законом, і фактично вони входять у систему державного керування й безпосередньо керуються певним міністерством чи відомством, органом місцевого самоврядування. В обороті вони діють не від власного імені, а від імені держави чи тієї її частини, у веденні якої перебувають (земля, громада). Усяке майно, виділене дер­жавою для діяльності таких підприємств, може бути викорис­тане за розпорядженням компетентних органів для будь-яких інших цілей, безпосередньо не пов'язаних з діяльністю цих під­приємств.