Загальні гарантії прав підприємців

Свобода підприємницької діяльності

Відповідно до ст. 43 ГКУ підприємці мають право без обме­жень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяль­ність, що не заборонена законом.

Особливості здійснення окремих видів підприємництва вста­новлюються законодавчими актами.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензу­ванню, висвітлені у гл. 2 підручника, перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюється виключ­но законом.

Здійснення підприємницької діяльності забороняється орга­нам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежу­ється законом у випадках, передбачених ч. 2 ст. 64 Конституції України.

Державні гарантії в Україні поділяються на загальні та май­нові. Загальні полягають у тому, що держава гарантує всім під­приємцям незалежно від вибраних ними організаційних форм підприємницької діяльності рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Держава законо­давче забезпечує також свободу конкуренції між підприємцями, захищаючи споживачів від проявів конкуренції і монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

У ст. 47 ГКУ регламентовано, що держава гарантує всім під­приємцям незалежно від вибраних ними організаційних форм підприємницької діяльності рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійс­нюється з метою виконання підприємцем поставок, робіт чи по­слуг для державних потреб.

Майнові гарантії передбачають недоторканність майна і за­безпечення захисту права власності підприємця. Вилучення дер­жавою у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного ними майна забороняється, за винятком випад­ків, передбачених законодавчими актами України.

Збитки, що завдані підприємцеві внаслідок порушення грома­дянами, юридичними особами і державними органами його май­нових прав, які захищаються законом, відшкодовуються йому згідно з чинним законодавством.

Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до ст. 41 Конс­титуції України на підставах і в порядку, передбачених зако­ном.

Збитки, що завдані підприємцю внаслідок порушення грома­дянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшко­довуються підприємцю відповідно до ГКУ та законів України.

Підприємець або громадянин, який працює у підприємця за наймом, у передбачених законом випадках може бути залучений до виконання в робочий час державних або громадських обов'яз­ків з відшкодуванням йому відповідних збитків органом, який приймає таке рішення. Спори про відшкодування збитків вирі­шуються судом.

З метою створення сприятливих організаційних та економіч­них умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом:

• надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльнос­ті;

• сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів;

• здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об'єк­тами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або переданням їх підприємцям у визначеному законом порядку;

• стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;

• подають підприємцям інші види допомоги.

Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні для цього умови (ст. 48 ГКУ).

Органи державного управління будують відносини з підприєм­цями, використовуючи:

• податкову і фінансово-кредитну політику, включаючи встанов­лення ставок податків і відсотків за державними кредитами; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дота­цій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій;

• державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні й інші норми і нормативи;

• науково-технічні, економічні та соціальні, державні та регіо­нальні програми.

Втручання державних органів у господарську діяльність під­приємців не допускається, якщо це не стосується передбачених законодавством України прав державних органів із здійснення контролю за діяльністю підприємців.

Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки щодо своєї компетенції, встановленої законодав­ством. У разі видання державним або іншим органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, під­приємець має право звернутися до суду або арбітражу із заявою про визнання такого акта недійсним.

Не допускається прийняття державними органами актів, що ставлять у привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності.