Сімейний стан.
Стан громадянства
Стан свободи
Суб’єкт римського цивільного права
Суб'єкт права — це той, хто може бути носієм права, особою.
Ця здатність залежить від соціально-економічного розвитку суспільства, це не було природженою властивістю людини. Зокрема, раби були не суб'єктами, а об'єктами права.
Суб'єктом права були фізичні й юридичні особи, які тоді не розмежовувалися.
У той час знаряддя праці поділялися на німі, мукаючі й обдаровані мовою. Юрист Ульпіан стверджував, що "з точки зору цивільного права раби вважаються ніким". В свою чергу, вільні члени суспільства мали неоднакову правоздатність і дієздатність. Повна правоздатність складалася з трьох основних елементів –
Лише особа з повним набором вказаних елементів (вільний, громадянин Риму, "батько сімейства") користувалася цивільними правами в повному об'ємі.
Ці права полягали:
1) в праві вступати в законний римський шлюб;
2) праві торгувати, тобто укладати будь-які угоди та бути власником рухомого та нерухомого майна.
Римський громадянин міг користуватися усіма політичними правами, обиратися на найвищі посади в державному апараті (консула, претора) і при тому не користуватися повним об'ємом цивільних прав, якщо він продовжував перебувати під батьківською владою. Римський громадянин, висланий за злочин у місцевість, населену перегрінами, своє громадянство втрачав, хоча і без втрати стану свободи. Можливим був і зворотний варіант, коли латин, перебравшись на постійне місце проживання до Риму, автоматично отримував римське громадянство. Особа могла або набувати певного об'єму прав, або втрачати частину правоздатності чи й усю правоздатність (продаж у рабство).
При народженні вільного або при наданні рабу свободи виникала їх правоздатність. В окремих випадках правоздатність могла виникнути і до народження дитини (поділ спадщини, при якому до уваги бралися діти спадкодавця, народжені після його смерті).
Цивільна смерть - це припинення правоздатності зі смертю вільного чи його продажем у рабство. Іноді при вирішенні майнових спорів важливо було точно визначити момент втрати правоздатності, наприклад, для визначення наступності спадкування у разі смерті кількох членів родини, кожний з яких міг бути спадкоємцем.
Поступово, зі становленням Риму як світової держави, відмінності правового статусу вільних- громадян, латинів, перегрінів, вільновідпущеників - згладжувалися, однак прірва між вільними і рабами зберігалася.
Римляни визнавали безчесними деякі професії: гладіатори, звідники, повії, актори,мати з якими торгівельні справи чи, тим паче, вступати у шлюб "доброчесний" римлянин вважав для себе недопустимим.
Жінка постійно перебувала під опікою своїх родичів чоловічої статі - батька, потім - чоловіка, після його смерті - чоловікових родичів чи навіть власних дорослих дітей.