Історичний факт

Наполеон І виплатив 1809р. людині на ім 'я Ніколя Апперт винагороду у сумі 12000 франків (майже чверть мільйона доларів за сучасним курсом) за запропонований ним спосіб зберігати харчові продукти від псування шляхом стерилізації їх у щільно закритих скляних банках. Імператор, звичайно, керу­вався не альтруїстичними поглядами, а розмірковував суто як командувач армії, яка страждала у військових походах від цинги і недоїдання не менше, ніж від ран, отриманих у бою.

Стрімко розвивалася система харчування громадських закладів. До XIX ст. не було потреби серйозно займатися організацією гарячих обідів для школярів, оскільки школи відвідувало дуже мало дітей, а на повному пансіоні вчилося ще менше. Для студентів коледжів ще з XII ст. у континентальній Європі створювалися гуртожитки. За сторіччя їхнього існування склалися традиційні форми надання студентам житла і забезпечення харчуванням - деякі гуртожитки існували на внески безпосередньо студентів, інші утримувалися на пожертвування. Нині ці традиції зумовили створення студентських, спілок, клубів, університетських товариств.

На Американському континенті індустрія харчування взагалі й ресторанне господарство зокрема почали розвиватись з появою там перших колоністів з Європи, які передавали досвід будівництва й управління тавернами та гостиними дворами, що був набутий впродовж багатьох століть.

Перші таверни були відкриті у житлових будинках і пропонува­ли різноманітний асортимент страв. Перелік нових страв зазначався у скомплектованому меню. Одна з перших таверн була відкрита у м. Бостоні 1634 року. Відтоді й впродовж усіх років Революції таверни були місцем зустрічей і для солдатів, і для бізнесменів. До середини XVII ст. церква по суті управляла тавернами. Проте наприкінці XVII - початку ХУІП ст. цей вплив поступово зменшувався.

Таверни, як і гостині двори, були повсюди, але лише у 90-ті роки XIX ст. у США відкрився перший ресторан. Вважається, що це був "Дельмоніко" (м. Нью-Йорк, 1832 р.)

Великий вплив на розвиток ресторанної справи у ті роки мала Франція, що, звичайно, позначалося і на меню. З появою американських ресторанів почали виникати й інші форми обслуговування у закладах ресторанного господарства. Кафетерії у тому вигляді, у якому вони відомі нині, відкрилися в Чикаго 1891 року. Заклади ресторанного господарства на заводах і в офісах компаній почали з'являтися у 30-ті роки XIX ст. (1834 р. м. Нью-Йорк). Наприкінці XIX ст. ресторанне

господарство поширилось і на залізницях. У 20-ті роки XX ст. з'явилися пересувні ресторани, що пізніше перетворилися на заклади швидкого обслуговування. Навіть період "сухого закону" (1919-1931 рр.) не заподіяв барам та ресторанам таких великих збитків, як це прийнято вважати. Фактично більшість кафе, що здійснювали підпільну торгівлю алкогольними напоями, після скасування "сухого закону" перетворю­валися у звичайні ресторани.

Після Другої Світової війни індустрія харчування продовжувала розширюватися. У 50-60-х рр. появу заморожених продуктів було зустрінуто з ентузіазмом, передусім, у ресторанах, приватних будинках, на авіалініях та в заводських ресторанах і кафе.

70-ті роки XX ст. є періодом буржуазного розквіту закладів швидкого обслуговування. Нові технічні можливості дозволили готувати і продавати не тільки гамбургери та смажені курчата. У прода­жу з'явилися страви мексиканської та європейської кухонь, наприклад піца, а також морепродукти.

70-ті - початок 80-х років характеризуються появою цілком нових тенденцій щодо способу життя і харчування жителів Північної Америки. У цей період відмовлялися від традиційного харчування і переходили до більш легкого і корисного, що широко рекламувалося дієтологами. Багато ресторанів включали такі страви до власного меню. Почався справжній розквіт масового харчування. Ці традиції збереглися й донині..