Тема 1.7. Аналіз, прогнозування та профілактика травматизму і професійних захворювань на виробництві.

Розслідування аварій.

Якщо аварія супроводжується нещасними випадками, то вона розслідується тією ж комісією, що призначається для розслідування нещасних випадків. Якщо потерпілих немає, то порядок її розслідування інший.

В ході розслідування з"ясовуються причини і характер аварії, які порушення її обумовили, встановлюються винні особи, намічаються заходи щодо ліквідації наслідків і запобігання аварій у майбутньому.

Облік аварій здійснюють підприємства та відповідні органи державного нагляду за охороною праці незалежно від того, супроводжувалися вони нещасними випадками чи ні.

Матеріали розслідування надсилаються: до прокуратури, відповідному територіальному органу Держгірпромнагляду, органу державної виконавчої влади, штабу цивільної оборони. Перший примірник акту залишається на підприємстві.

Вирішальне значення в упередженні нещасних випадків, покращенню умов праці має аналіз травматизму і профзахворювань.

Першим і найважливішим етапом аналізу є всебічне ретельне розслідування причин нещасного випадку на місці, де він трапився.

Наступним етапом є узагальнення матеріалів травматизму по підприємству і власне сам аналіз.

Застосовуються такі методи аналізу: технічний, топографічний, монографічний, статистичний і груповий. Підсумком роботи повинні стати економічні висновки.

Технічний метод полягає у визначенні складу повітря, інтенсивності шуму, вібрації, визначенні надійності обладнання, проведенні його випробувань і т.п.

Топографічний метод полягає у вивченні причин нещасних випадків на місці, де він трапився. При цьому на план (карту) виробничої дільниці чи схему механізму наносяться умовними знаками всі нещасні випадки, які трапилися за певний період. За їх щільністю визначаються найбільш небезпечні місця робіт і приймаються заходи щодо їх усуненню.

Сутність монографічного методу аналізу травматизму полягає в детальному вивченні причин нещасних випадків в певних технологічних процесах і операціях. Звертається увага на умови праці, стан робочих місць, наявність захисних засобів, огороджень, спецодягу, спецвзуття тощо. Виявляються небезпечні зони і моменти, що виникають в процесі експлуатації обладнання при певних умовах.

В основу статистичного методу покладена систематизація і статистична обробка первинних документів по травматизму. При цьому використовуються такі показники: частота травматизму, важкість травматизму і втрати працездатності.

Частота травматизму визначається числом випадків травматизму на тисячу працюючих за певний період часу (місяць, квартал, рік)

Кч = Н х 1000 / С ;

де: Н – число нещасних випадків з втратою працездатності на один день і

більше;

С – середня кількість працюючих.

Показник тяжкості показує середній термін непрацездатності, що припадає на один нещасний випадок:

Кт = Д / Н ;

де: Д – загальне число днів непрацездатності за певний період часу;

Н – число нещасних випадків з втратою працездатності.

Показник втрати працездатності характеризує середнє число днів втрати працездатності на 1000 працюючих:

Кв = Д х 1000 / С ;

де: Д – загальне число днів непрацездатності;

С - середня кількість працюючих.

При потребі розраховуються і враховуються й інші показники.

Результати обробки показників подають у формі графіків, картограм тощо. Вони аналізуються. Робляться певні висновки. Таким чином встановлюється залежність травматизму від конкретних чинників.

Груповий метод аналізу травматизму полягає у вивченні причин нещасних випадків об"єднаних за певними схожими ознаками. На геологорозвідувальних роботах прийнято проводити розподіл нещасних випадків за видами робіт, за професіями, стажем і віком постраждалих, за часом, місцем і тяжкістю нещасних випадків.

Важливе значення в розробці заходів по упередженню виробничого травматизму і створенню безпечних умов праці має класифікація причин травматизму. Виділяються такі чинники нещасних випадків: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, і природні.

Організаційні причини обумовлені неправильною організацією трудового процесу, недостатньою кваліфікацією персоналу безпечного ведення робіт, порушення технології робіт, погана забезпеченість працюючих захисними засобами, елементарне ігнорування працюючими правил безпечного виконання виробничих завдань.

До технічних причин відносяться ті, які закладені в техніці і технології виробництва: недоліки конструкції обладнання, робочого інструменту, контрольно-вимірювальних приладів, загороджень, недоліки технології виробництва (необхідність перебування виконавців робіт у небезпечній зоні тощо).

До санітарно-гігієнічних причин відносяться погіршені санітарно-гігієнічні елементи умов праці: забрудненість повітря, недостатнє освітлення, шум, вібрація, протяги, знижена температура, порушення правил особистої гігієни тощо

Природні причини обумовлені несприятливими метеорологічними умовами, стихійним лихом (землетруси, паводки, буревії, смерчі, грози, ожеледь, заметілі, обвали тощо).

Дані методів аналізу використовуються для розробки заходів по усуненню недоліків і забезпеченню умов, за яких аварії, нещасні випадки та професійні захворювання стали неможливими. Показники аналізу покладені в основу економічних розрахунків. Порівнюються втрати підприємств від нещасних випадків, аварій, професійних захворювань, стихійного лиха з розміром додаткових вкладень на покращення стану виробничого середовища і умов праці, використання новітньої техніки і технологій. При цьому важливо зазначити, що вкладення в охорону праці на перспективу не тільки зменшує виробничий травматизм, кількість професійних захворювань, але дозволяє збільшити прибутки підприємств за рахунок підвищення продуктивності праці, покращення якості продукції, зменшення витрат на усунення наслідків травматизму, професійних захворювань, уникнення смертних випадків, аварій і катастроф. Для цього відповідні служби підприємства і посадові особи не тільки розробляють плани по зменшенню травматизму, професійних захворювань, уникненню стихійних лих, унеможливленню аварій та інших нещасних випадків, а й працюють над їх реалізацією, виконуючи покладені на них завдання. Персональну відповідальність за стан безпеки, виробничу санітарію і протипожежну безпеку на підприємстві перш за все несе його керівник, а в структурному підрозділі підприємства – його відповідна керівна особа.