СУСПІЛЬНА ВЛАДА І СОЦІАЛЬНІ НОРМИ ЗА ПЕРВІСНООБЩИННОГО ЛАДУ.

ВИНИКНЕННЯ ТА ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ДЕРЖАВИ І ПРАВА.

Розвиток професійних навичок юристів

Держава в сучасному розумінні, тобто як політична організація домінуючої частини чи навіть всього населення, існувала не завжди. На певних стадіях розвитку людства, зокрема при первіснообщинному ладі, держави і права не було. Довгий час люди існували в умовах так званого первісного стада, об'єднуючись у невеликі бродячі групи. Все, що здобувалося, було спільним. Удосконалення знарядь і засобів виробництва, приборкання вогню сприяли розвитку вищої організації людського суспільства. З'явилися мисливські племена, а згодом сформувався родовий лад. Рід був об'єднанням кровноспоріднених людей — батьків, їхніх дітей, онуків, правнуків, братів, сестер тощо. Першим ступенем родового ладу був матріархат, коли домінуюче положення в колективі займала жінка. Панування материнського ладу тривало декілька тисячоліть.

З бігом часу щораз більше родів переходять до осілого життя, займаючись землеробством, рибальством, скотарством. Жіноча праця поступово витісняється чоловічою. Появляється батьківський рід — патріархат. В цей час відбувається перехід від кам'яних знарядь і зброї до металевих. Батьківському роду й надалі притаманні такі риси, як кровна спорідненість, через це — заборона шлюбів всередині роду, спільна власність, свої релігійні обряди, спільне місце поховання, родове ім'я. Дуже важливим був обов'язок взаємодопомоги і тісно пов'язаний з ним звичай кровної помсти. Роди починають об'єднуватись в більші організації — племена.

Для первіснообщинного ладу характерною є як певна організація суспільної влади, так і певні норми поведінки людей. Суттєвою рисою цієї влади є своєрідне самоуправління, тобто відсутність особливого, професійного апарату управління, спеціальної групи людей, яка тільки цим і займається. Кожен рід, плем'я мали свої збори, в яких брали участь усі дорослі члени (чоловіки й жінки) на рівноправних засадах. На цих зборах обиралися вождь, старійшини і воєначальники, вирішувались питання війни чи миру, кровної помсти, прийняття нових членів роду тощо. Це була і релігійна, і судова інстанція, тобто збори були верховною владою в роді, племені. Дещо вужчим органом управління була рада старійшин. Туди входили досвідчені старші люди, колишні й теперішні вожді тощо. Ця рада розглядала і вирішувала різні поточні справи. Крім неї у кожному колективі був ще одноособовий вождь. Вождь — не князь і не цар. Це особа виборна, він був першим серед рівних, ніс відповідальність перед народом, його можна було у будь-який момент скинути, обравши іншого. Значно зростала його влада в час військових дій.

При первіснообщинному ладі існували і певні норми поведінки людей, так звані соціальні норми. Такими нормами були звичаї, традиції, які водночас були і правилами співжиття, і приписами релігійного характеру. Вони встановлювалися самим колективом, передавалися з покоління у покоління (наприклад, поважати старших, виконувати розпорядження вождів і старійшин, звичай кровної помсти). Виконувалися ці норми теж не з остраху перед владою, перед покаранням (хоч і це могло мати місце), а в силу громадської думки, вихованого з дитинства переконання, звички підкорятися цим правилам, встановленим, до речі, в інтересах всього роду, племені, а тому доцільним і справедливим.

а). ДЕРЖАВА І ПРАВО