Вимоги санітарії та гігієни на камеральних роботах – 2 год

План

В різних ландшафтних зонах – 2 год

1. Перелік природних факторів, які приймаються до уваги при організації праці.

2. Санітарія праці та побуту в умовах степу та пустинь.

3. Санітарія праці та побуту в умовах гірських районів.

4. Санітарія праці та побуту в умовах лісу, тайги.

5. Інфекційні захворювання.

1. Перепад температур повітря

2. Опади, вологість повітря.

3. Тваринний світ

4. Рослинний світ

5. Рельєф

6. Вітер

7. Гідрографія

Природа пустинь характеризується сухим континентальним кліматом, температура повітря в тіні +50°С, а пісок прогрівається до +70°С. Денна спека змінюється холодними ночами.

В пустині практично немає дерев та рослинності.

Всі тварини в день ховаються від сонці, а вечором виходять шукати свою здобич.

Майже немає річок і озер, тільки небагато колодязів.

Табір в пустелі потрібно розташовувати у ближнього до місця роботи оазису, колодязя в затінку дерев та кущів, в місцях які мають твердий грунт чи покритих рослинністю.

Так як немає орієнтирів у вечірній час не можна відходити на відстань голосу.

Небезпечні умови праці: інфекційні захворювання, отруйні змії і комахи, немає доріг і води, орієнтирів.

Тому потрібно заздалегідь вивчити район робіт, нанести на карту колодязі, границі районів хвороб, розміщення сипучих пісків, в’ючні тропи та автодороги, сопки, кургани, оазиси, канали.

Всі бригади повинні мати рації. Роботу потрібно починати в ранішні часи, а в полуднішню пору з 11 до 16 робить перерву. При перегріванні та ослабленні організму потрібно класти на область серця холодний компрес, а через 20 хв пити по 2-3 ковтка води.

Потрібно збільшувати прийом солі до 15 г на добу.

Стерегтися буранів.

Кухню та місце прийому їжі необхідно обладнати тентом від прямих сонячних променів, посуд повинна зберігати на висоті не менше 1м від поверхні землі.

Харчові відходи та сміття потрібно виносити в ями, які спеціально викопуються з підвітряної сторони табору, але не ближче ніж за 30-50 м від палаток.

Топографо-геодезичні роботи в гірських районах зв’язані з такою небезпекою, як каменепади, снігові мости, гірські річки та селеві потоки, тумани, дощі, гірські вітри, грози, сонячна радіація.

Каменепади небезпечні в полудень, коли крига, яка з’єднує камінні тане і вони, падають, утворюючи небезпечний потік по схилу гори.

Не менш небезпечні снігові лавини, які сповзають з південних схилів, які мають нахил 20° і більше. Весною потоки талої води чи дощі підмивають сніг і маса мокрого снігу сповзає по схилу гори, утворюючи лавину, яка змітає все на своєму шляху.

Зимою вузькі щілини гір чи ярів заметені снігом доверху, утворюючі короткий та зручний перехід для пішоходів, туристів, лижників, проїзд по такому переходу небезпечний.

Переправлятися через горні річки потрібно рано вранці (глибина найменша).

Зручним місцем для табору є тераси, розташовані на висоті 6-10м від рівня води. Для захисту від дощу та каменепадів можна розташуватися у великому надійному гроті.

При наявності туманів робота геодезистів припиняється, а також при дощовій погоді, виникає небезпека рухів по мокрому та слизькому камінні.

Удар блискавкою. При легкому ураженні потерпілий відчуває відчуття удару по голові, біль та втрачення чутливості. У важких випадках наступає втрачення свідомості з наступним нервовим стресом.

Проливні дощі в горах спричиняють утворення бурних потоків, які несуть с собою грязь, каміння називаються селями.

Сонячні дні в горах небезпечні опіками та захворюваннями очей – сонячна сліпота. Тому роботи в горах повинні проводить з захистом очей захисними окулярами (жовто-зеленими).

При роботі в гірських районах, в умовах розрідженої атмосфери, пониженого барометричного тиску, зменшення тиску кисню легенів виникає висотна (гірська хвороба), в результаті знижується насиченість крові та порушується нормальна циркуляція тканин киснем.

Хвороба виникає при швидких підйомах в гори, коли організм не встигає акліматизуватися.

Тайга - лес - лесгосп - лісництво - просіки - квартали

В тайзі по шляху спрямування потрібно робити насічки на деревах, заломи кущів по яким потім визначають шлях руху бригади.

Табір потрібно робити в тайзі на поляні чи опушці лісу, поблизу місця праці, на сухому вододілі, на підвищеному місці берега річки.

Орієнтуватися треба по просіках лісних кварталів. Одні з них спрямовані з півдня на північ, а інші – с заходу на схід. Для орієнтування потрібно виготовити фотознімки з карт лісгоспів.

З метою профілактики захворювань польових працівників необхідно знати особливості інфекційних захворювань, які мають виражений ендемічний характер – пов’язаних з місцевими природними умовами (очагами) та різко вираженою сезонністю. До таких захворювань відносяться:

1). Трансмісивні природно - очагові захворювання – передаються кровосмоктущими комахами, наприклад: енцефаліт, малярія, москітна лихоманка, лейшманіоз.

2). Зоонозні захворювання – основні носії шкідливих мікроорганізмів це дикі чи домашні тварини, наприклад: туляремія, лептоспіроз, опісторхоз, бруцельоз.

Енцефаліт – гостре інфекційне захворювання з запаленням головного мозку, яке може локалізуватися в різних відділах нервової системи.

Переносником енцефаліту є пасовищний кліщ. В результаті його укусу вірус проникає в організм здорової людини і вона стає джерелом інфекції. Носіями інфекції являються також дикі тварини: бурундуки, їжаки, білки, хом’яки, щурі, миші, а також птиці.

При незначній дозі попадання вірусу в здоровий організм хвороба може протікати в легкій формі чи не з’являтися зовсім, а людина виробляє імунітет. У людини втомленої, хворої, у стані алкогольного сп’яніння захист організму дуже слаба, він стає доброю мішенню до дії вірусу, хвороба проявляється швидко. Інкубаційний період продовжується від 4 до 15 днів. Через 7-8 днів підвищується температура (39-40°С), хворі жалуються на головну біль, нудоту, часто втрачають свідомість. В перші ж дні проявляються признаки враження мозкових оболонок затрудняється нахил голови уперед , біль при сгинанні ніг, почервоніння шкіри лиця і слизової оболонки очей.

Через 15-20 днів температура знижується, гострі захворювання нервової системи зменшуються, а параліч залишається і навіть прогресують. Тяжким проявом хвороби є судороги.

Профілактичні заходи:

1. Щеплення. Особи, які не зробили перед виїздом щеплення, після першого укусу повинні швидко зняти кліща та звернутися в медпункт для введення протиенцифалітної сиворотки.

2. Спецодяг.

3. Проведення в процесі роботи взаємоогляд та самоогляд одягу, білизни через кожні 2-3 години. Кліщів потрібно жигати, давити кліщів забороняється. Якщо зняти кліща важко, потрібно місце змастити керосином, олією, вазеліном, а після цього місце змастити йодом, спиртом.

4. Проводити хімічний захист кожного польового працівника речовинами для відлякування кліщів, комарів, москітів.

Малярія – виникає у людини після укусу малярійним комаром. Хвороба проявляється через 8-14 днів і має вигляд лихоманкових приступів.

Для попередження малярії проводять профілактику шляхом застосування акрихіну.

Москітна лихоманка – гостре інфекційне вірусне захворювання, яке передається людині самками москітів .

Інкубаційний період хвороби від 3 до 5 днів. Появляється озноб, слабкість, головний біль та біль у м’язах, крутиться голова. Після ознобу піднімається температура до 39-40°С, з’являється біль в області чола.

Хворі підлягають негайній евакуації та госпіталізації.

Лейшманіоз – група інфекційних захворювань, характерних для жаркого клімату, які визиваються лейшманіозами (одноклітинковими мікроорганізмами) і які передаються людині через укус різними москітами.

Туляремія – гостре інфекційне захворювання з характерними ураженнями лімфатичних вузлів шкіри, слизових оболонок та легких. Інкубаційний період від 1 до 20 днів. Хвороба має різкий початок, при температурі 39-40°С з’являється головний біль, біль у м’язах, почервоніння лиця, іноді нудота.

Профілактика: щеплення, боротьба з щурами, кліщами, спецодяг.

Лептоспіроз – гостре інфекційне захворювання. Носіями є сірі щурі. Вони заражають воду річок і боліт, якщо купатися то можна заразитися. Інкубаційний період 6-8 днів, потім починається озноб та висока температура, головний та м’язовий біль, розлад шлунку, безсоння.

Бруцельоз(мальтійська лихоманка) являє собою інфекційне захворювання людини та тварин, воно у людини визиває ураження нервової системи, кісток та суглобів.

Збудниками є мікроби – бруцелли. В організм людини вони потрапляють при вживанні сирої води, сирого молока, м’яса хворих тварин. Захворювання починається з загальної слабості, головної болі, лихоманки з підвищенням температури до 39°С та потовиділень, які виснажують.

Опісторхоз – глистне захворювання. Паразит живе в печінці, жовчному міхурі людини або кішки. Людина уражується при куштуванні не провареної, не прожареної та не просоленої риби. При зараженні появляються болі в животі, нудота. В тяжких випадках – порушення функції печінки та нервової системи.