Лекція 1 Загальні положення та визначення

Інтернет-ресурси

1. http://www.mon.gov.ua - Офіційний сайт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

2. http://www.dnop.kiev.ua - Офіційний сайт Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничного нагляду (Держгірпромнагляду).

3. http://www.mns.gov.ua - Офіційний сайт Міністерства надзвичайних ситуацій України.

4. http://www.social.org.ua - Офіційний сайт фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

5. http://base.safework.ru/iloenc - Энциклопедия по охране и безопасности труда МОТ.

6. http://base.safework.ru/safework - Библиотека безопарного труда МОТ.

7. http://www.nau.ua - Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні акти України (НАУ)».

8. http://www.budinfo.com.ua - Портал «Украина строительная: строительная компания Украины, строительные стандарты: ДБН ГОСТ ДСТУ».

9. http://www.oxpaha.ru - ОХРАНА. Интернет-газета по безопасности.

10. http://www.kodeks-luks.ru - Нормативные документы в области охраны труда.

11. http://www.asot.ru - Центральный сайт Ассоциации специалистов по охране труда (РФ).

Визначення, призначення та класифікація АСУ

Автоматизованою системою управління називається людино-машинна система, що забезпечує автоматизований збір та обробку інформації, необхідної для оптимізації управління у різних сферах людської діяльності. Під оптимізацією розуміють вибір такого варіанту управління, при якому досягається мінімальне або максимальне значення деякого критерію, що характеризує якість управління.

АСУ належить до типу складних систем, тому все сказане вище про властивості складних систем та методи дослідження також належить і до АСУ.

З наведеного визначення АСУ бачимо, що в їх складі знаходяться технічні засоби та люди – фахівці різних галузей знань. Слід підкреслити, що технічні засоби в АСУ, включаючи найбільш складні з них – ЕОМ, призначені лише для автоматизації збору та обробки інформації про об’єкт управління, а вибір та прийняття управляючих рішень у всіх випадках – функція людини.

Враховуючи активну роль людини у функціонуванні АСУ, при створенні та експлуатації систем необхідно опиратися на закони ергономіки – науки про властивості та здібності людини в конкретних умовах її діяльності на сучасному виробництві. Ці закони дозволяють врахувати людські фактори в АСУ та здійснити, визначити критерії оптимізації АСУ як людино-машинних систем. Правильне поєднання здібностей людини та можливостей технічних засобів суттєво підвищує ефективність АСУ.

Призначення АСУ – управління об’єктами великої складності, наприклад, виробничими підприємствами, об’єднаннями, відомствами, галузями, організаціями, складними технологічними процесами тощо.

Розглянемо у загальному вигляді приклад процесу управління деякою узагальнено-виробничою системою (мал.3.1).

		Обробка інформації		Аналіз результатів обробки інформації та прийняття рішень		Реалізація рішень

Мал. 3.1. Загальна схема процесу управління складною системою

Управляючому об’єкту (процесу) задається обумовлений стан, наприклад, темп та об’єм випуску виробів. Під впливом зовнішнього оточення, а також явищ у самому об’єкті стан об’єкту змінюється та для приведення його в потрібний стан необхідні ті чи інші управляючі дії. Такими діями можуть бути різні організаційно-адміністративні заходи, поставки додаткових ресурсів та інше.

Для вироблення потрібних управляючих рішень необхідно зібрати інформацію про стан об’єкту та про ті фактори зовнішнього оточення, які впливають на об’єкт управління. Зібрана інформація аналізується і на основі аналізу приймається рішення про управління об’єктом. Ці рішення реалізуються у вигляді управляючих дій на об’єкт.

Описана схема формально аналогічна схемі комбінованого регулювання у системі автоматичного управління (САУ), що використовує принцип регулювання за відхиленням регульованої величини від заданого значення та принципу компенсації збурень. Разом з тим схема управління АСУ принципово відрізняється від схеми комбінованого управління в АСУ. Використовуючи елементи термінології теорії автоматичного управління, можна сказати, що основна різниця між АСУ та САУ полягає в тому, що в контурі зворотного зв’язку знаходяться люди, які на основі аналізу результатів обробки інформації про об’єкт та про зовнішнє оточення виробляють управляючі дії на систему.

Всі АСУ незалежно від призначення використовують ЦЕОМ та економіко-математичні методи для обробки інформації про об’єкт управління. У виробленні управляючих дій на систему вирішальну роль відіграє людина.

Загальноприйнятої класифікації АСУ не існує, оскільки будь-яка класифікація таких систем не може бути достатньо повною. Зупинимось на одній з можливих класифікацій.

За характером об’єму управління АСУ можна розділити на такі типи:

- автоматизовані системи організаційного управління (АСОУ) для керування об’єктами виробничо-економічного та соціального характеру, підприємствами, об’єднаннями, органами адміністративного управління та інше;

- автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУТП) для управління складними технічними установками по випуску промислової продукції, виробництво енергії тощо. Об’єктами АСУТП є технологічні лінії, енергосистеми, прокатне та доменне обладнання;

- інтегровані автоматизовані системи управління (ІАСУ) для комплексного управління об’єктами виробничо-економічного та технічно-економічного характеру.

За складністю задач системи управління розрізняють:

- автоматизовані інформаційно-довідкові системи (АІДС) для автоматизованого збору інформації про об’єкти управління, її зберігання та автоматизованої видачі інформації за запитом користувачів. У такій системі алгоритми управління формують лише процедури вводу інформації в ЕОМ, її оптимального розміщення в пристроях пам’яті та пошуку і виводу потрібної інформації на пристроях відображення;

- автоматизовані системи обробки даних (АСОД), які за простим алгоритмом виконують обробку інформації про об’єкт керування, яка зібрана та зберігається за допомогою технічних засобів. До типу АСОТ належить, наприклад, автоматизовані системи нарахування заробітної плати, підрахунок об’ємів виконаних робіт та інше;

- автоматизовані системи управління складними об’єктами виконують за складними алгоритмами таку обробку інформації про об’єкт, яка дозволяє виробити оптимальні управляючі дії на об’єкт керування.

Можливість оптимізації управління за вибраними критеріями ефективності – характерна риса АСУ цього типу. Для таких систем характерна також можливість вирішення принципово нових задач управління об’єктом, тобто тих задач, які неможливо розв’язати засобами традиційного управління. Безумовно, в цих системах збір та збереження інформації також автоматизовані. Системи цього типу звичайно називають просто АСУ.

За рівнем об’єкта управління в ієрархічній структурі керування народним господарством можна виділити такі типи АСУ: загальнодержавні (ЗАДАСУ); галузеві (ГАСУ); АСУ виробничим об’єднанням; АСУ окремими підприємствами (АСУП); АСУ підрозділами підприємств (наприклад, АСУ цеху); АСУ окремими технологічними процесами та операціями.

У залежності від характеру окремих підприємств можна виділити: АСУ підприємства з безперервним характером виробництва; АСУ підприємствами з дискретним характером виробництва (дрібносерійне та одиночне виробництво); АСУ підприємством безперервно-дискретного типу (потоко-масове та крупне виробництво).

На завершення ще раз підкреслимо, що наведена класифікація умовно і ознаки окремих видів АСУ можна знайти у системах різних типів.

Структура АСУ

Практика розробки та експлуатації АСУ виробила принципові схеми їх функціонування та структурного складу. Структура АСУ повинна забезпечувати виконання процесу управління складним об’єктом (див.мал.3.1). Ці потреби обумовили загальну схему технологічного процесу обробку інформації в АСУ (мал.3.2).

Інформацію про об’єкт управління розподіляють на два види: умовно-постійну та оперативну.

Мал. 3.2. Схема технологічного процесу обробки інформації в АСУ

Умовно-постійна інформація представляє сукупність даних – документів про об’єкти, що підлягають обробці на ЕОМ у встановлені строки. Документи комплектуються, реєструються та перетворюються у форму, яка зручна для вводу в ЕОМ. У залежності від прийнятої схеми обробки інформації, що обумовлена масштабами об’єкта, потужністю обчислювального центру та іншими факторами, операції підготовки інформації для вводу в ЕОМ можуть здійснюватись або безпосередньо на об’єкті, або в інформаційно-обчислювальному центрі.

Введена за допомогою пристроїв вводу в ЕОМ інформація обробляється з використанням відповідних програм, довідкових даних та іншої інформації, яка розміщена на магнітних стрічках, дисках.

Результати розробки інформації за допомогою пристроїв виводу ЕОМ виводиться на друкувальні пристрої, екранні пульти та інші пристрої відображення.

Оперативна інформація передається та обробляється на ЕОМ в міру її виникнення. З цією метою вона перетворюється у форму, яка зручна для передачі по каналах, що вміщують апаратуру передачі та прийняття даних.

Описана схема технологічного процесу обробки інформації характерна для більшості АСУ незалежно від їх призначення. Слід додати, що в АСУТП інформація в апаратуру передачі даних поступає від датчиків, які контролюють обладнання керованої системи.

Таким чином, для будь-якої АСУ характерні такі етапи обробки інформації про об’єкт управління: збір, контроль та реєстрація даних; ввід даних в ЕОМ та їх обробка на ЕОМ; вивід результатів обробки на відображаючі пристрої та накопичення інформації.

Великі об’єми інформації у сучасних системах управління та складні алгоритми вирішення задач управління обумовили дуже складну структуру АСУ.

У відповідності з загальною теорією складних систем АСУ є сукупність підсистем. Підсистемою АСУ називається частина автоматизованої системи управління, яка виділена за функціональною або структурною ознакою та відповідає конкретним цілям та задачам.

Відповідно до принципу ієрархічної декомпозиції у складі АСУ виділяються (мал.3.3) забезпечуючи та функціональна частини, кожна з яких має ряд підсистем.

Забузпечуюча частина АСУ – це частина автоматизованої системи управління, яка складається з інформаційного, лінгвістичного, технічного, програмного, математичного, правового та організаційного забезпечення.

Функціональна частина АСУ – частина автоматизованої системи управління, яка складається з комплексу технічних засобів, адміністративних і організаційних заходів та економіко-математичних моделей і методів, які забезпечують планування, облік та аналіз показників для прийняття управляючих рішень у підсистемах АСУ.

забезпечуюча функціональна

частина частина

Мал. 3.3. Декомпозиція АСУ

Необхідно підкреслити умовність декомпозиції АСУ на підсистеми, як і будь-якої складної системи.

Усі підсистеми АСУ взаємопов’язані, взаємообумовлені та функціонують в інтересах єдиної мети, яка стоїть перед системою в цілому.

Можливість виділення підсистем АСУ виходить із сутності задач управління складними об’єктами. У відповідності з цим вирішення задач управління можна розділити на два етапи – обробку даних та вироблення управляючих дій.

Обробка даних може бути автоматизованою з використанням загальних принципів та засобів, незалежно від характеру задачі. Частина АСУ, яка забезпечує, формується виходячи з сутності задач обробки даних.

Можливість автоматизації процесу вироблення управляючих впливів (процесів прийняття рішень) дуже обмежена та у більшості залежить від сутності конкретної задачі управління. Тому задачі управління вирішується у складі функціональної частини АСУ. Набір функціональних підсистем повинен охопити всі основні функції управління.

Говорячи про вирішення задач управління, слід підкреслити, що вирішення здійснює людина, а роль технічних засобів автоматизації зводиться до збору та обробки інформації, необхідної для вироблення управляючих впливів.

Зупинимось докладніше на принципах формування функціональних підсистем АСУ, які здійснюються або за фазами, або функціями управління.

У першому випадку функціональні підсистеми виділяються за фазами управління системою: планування, облік, контроль та аналіз, регулювання (вироблення управляючих дії на систему для приведення її у плановий стан).

Складність та багатокритеріальний характер мети функціонування сучасних виробничих систем, наприклад будівництво, ускладнюють зосередження кожної з вказаних фаз управління у відповідній підсистемі. Але таки підхід дозволяє використовувати весь позитивний досвід традиційної системи управління, структуру управління, яка складалася, та більш раціонально роз приділити функції управління між окремими підрозділами системи.

Оскільки функціональні підсистеми у сукупності повинні забезпечувати досягнення мети всієї системи, то зв’язки між ними дуже складні, що утрудняє практичну розробку підсистем АСУ. У зв’язку з цим формування підсистем повинно зводитись до такого основного принципу: підсистема повинна вирішувати своє коло задач, які виникають у процесі здійснення фаз управління, свою мету функціонування, тобто мати властивості системи. Такий підхід до формування функціональних підсистем робить їх у значній мірі автономними за інформаційними потоками, що суттєво спрощує розробку не тільки функціональної частини АСУ, але і підсистем забезпечувальної частини.

Формування підсистем за функціями управління припускають реалізацію у кожній підсистемі усіх фаз управління – планування, обліку, контролю, аналізу та регулювання. Це дозволяє розробляти алгоритми функціонування підсистем у співвідношенні фаз управління за єдиною методикою для усіх функцій управління.

Функціональне забезпечення

Функціональні підсистеми у сукупності відображають економіко-організаційну модель об’єкта управління, склад та зміст задач керування. При цьому у кожній функціональній підсистемі розглядаються:

1) перелік задач підсистеми, що розкривають зміст вище вказаних фаз управління;

2) функціональна структура підсистеми – основні функціональні блоки для кожної фази управління з установлення зв’язків між блоками, зв’язків підсистеми з іншими підсистемами;

3) інформаційна модель підсистем, які відображають інформаційні зв’язки вхідних документів, зв’язки між вхідними та вихідними масивами у процес вирішення функціональних задач, зовні інформаційні зв’язки з іншими підсистемами. Розробка інформаційної моделі кожної функціональної підсистеми повинна виходити з принципу єдності інформаційної бази АСУ в цілому, що припускає єдино разовий ввід інформації та її багатоцільове використання;

4) економіко-математичні моделі та алгоритми вирішення типових задач.

Моделі та алгоритми вирішення задач у кожні функціональній підсистемі залежить від їх конкретного призначення. Загальна схема їх формування зводиться до такого: постановка задачі, її формалізований опис, вибір методу вирішення, розробка алгоритму вирішення задачі та його втілення в програми. Найбільше поширення в АСУ знайшли моделі та методи математичного програмування: лінійного, нелінійного, дискретного, динамічного, стохастичного.

Склад функціональних підсистем може відрізнятися типом об’єкта управління. Однак у даний час виробився більш-менш усталений склад підсистем функціональної частини АСУ: управління технічної підготовки виробництва; техніко-економічного планування; оперативного планування та управління; управління матеріально-технічним забезпеченням; бухгалтерського обліку та звітності.

Наприклад, характер та склад функціональних підсистем в АСУ будівництвом залежить від рівня об’єкта управління: підприємство будіндустрії, будівельний трест, главк тощо. В АСУБ великого будівельного главку, який має у своєму складі будівельні та спеціалізовані організації будіндустрії та проектно-будівельні об’єднання, можна виділити такі функціональні підсистеми: управління підготовкою будівельного виробництва; поточного або оперативного планування; оперативного управління; будів6ельного виробництва; обліку та звітності.

Технічне забезпечення АСУ

Сукупність технічних засобів АСУ, за допомогою яких реалізується управління на базі економіко-математичних методів, називається комплексом технічних засобів (КТЗ) АСУ.

КТЗ є матеріально-технічною базою АСУ, однією з складових її забезпечуючи частин – технічним забезпеченням автоматизованої системи управління. Склад КТЗ та взаємозв’язок його окремих елементів витікають із сутності технологічного процесу обробки інформації в АСУ (див. мал. 3.2). Із схеми обробки інформації видно, що за допомогою технічних засобів в АСУ здійснюються збір та реєстрація початкової інформації про об’єкт управління, передача цієї інформації від місця її виникнення, перетворення інформації у вигляд, зручний для вводу в ЕОМ, обробка її на ЕОМ з використанням різних інформаційно-довідкових масивів, перетворення обробленої на ЕОМ інформації до вигляді та форми, зручної для використання у сфері діяльності людей. Відповідно до цієї технологічної схеми обробки інформації до складу КТЗ повинні входити засоби збору, реєстрації та передачі, обробки та відображення інформації.

Технічні засоби, які використовуються для отримання початкової інформації, можна розділити на дві великі групи: 1) пристрої для отримання інформації про параметри технологічного процесу; 2) пристрої для отримання техніко-економічної інформації.

До першої групи пристроїв відносять датчики – початкові перетворювачі контрольованої фізичної величини у сигнал, часто електричний, зручний для вимірювання, передачі, перетворення та реєстрації, який використовується також для впливу на управляємі процеси. За допомогою датчиків збирається інформація про значення фізичних величин – температури, тиску, частоти обертання, концентрації речовин, що характеризують різні технологічні процеси у системі управління тощо.

При паралельній системі кодування показник кожної частини кодованого позначення не залежить від інших показників: система характеризується незалежним кодуванням ознак. Ця система звичайно використовується при фасетній класифікації. Кодове позначення у паралельні системі кодування дозволяє судити про характер об’єкта.

Паралельна система кодування може також використовуватись у ієрархічній системі класифікації. При цьому підпорядковані ознаки будуть цілком однорідними, розташовуються паралельно у всіх ланцюгах ієрархічної ланки, а не підпорядковані паралельні ознаки ш9тучно встановлюються у визначеній послідовності.

Суттєвою перевагою паралельної системи кодування є добре пристосування до машинної обробки та можливість використання при вирішенні техніко-економічних задач, що частіше змінюються. Недоліки – обмеження можливостей ідентифікації об’єктів та неповне використання ємності системи.

Реєстраційні системи кодування, не основані на попередні класифікації об’єктів, носять самостійний характер. Вони не вміщують інформації про об’єкти, але повністю ідентифікують їх.

Існують два типи реєстрованих систем кодування – порядкова та серійно-порядкова.

Порядкова система кодування кожного об’єкту класифікованої множини надає кодового позначення у вигляді поточного номера. При цьому для зручності обробки інформації число розділів у кожному коді співпадає. Встановлене число роз рядкових кодів позначення визначається кількістю об’єктів, які охоплюються системою кодування. Перевага порядкової системи кодування – простота та повнота ідентифікації об’єктів. Однак у неї відсутня конкретна інформація про об’єкт. Ця система ускладнює автоматизовану обробку інформації за групою об’єктів класифікація з однаковими ознаками та має обмежене впровадження. Вона використовується для кодування невеликих масивів об’єктів з однією ознакою.

Система з виділенням групи порядкових номерів, у межах яких об’єкти кодуються у реєстраційному порядку, є різноманітність порядкової системи кодування.

Серійно-порядкова система кодування характеризується тим, що для групи однакових об’єктів виділяється визначена серія порядкових номерів (один або декілька розрядів). Ця система за сутністю є ієрархічною класифікацією з серійно-порядковою системою присвоєння кодових позначень, оскільки послідовно використовує декілька порядкових, підпорядкованих одна одній систем кодування.

Серійно-порядкова система кодування має перевагу порядкової системи та, крім того, дозволяє кодувати об’єкти за послідовно відокремленими ознаками. Система також створює значну складність для автоматизованої обробки інформації, оскільки у кодах відсутня конкретна інформація про ознаки властивостей окремих об’єктів класифікації.

Функціональна частина АСУ

Призначення функціональної частини АСУ витікає з її визначення. Якщо забезпечувальна частина призначена для автоматизації розв’язання задач обробки даних та менш залежить від особливостей об’єкта управління, то функціональна частина покликана забезпечити автоматизацію вирішення задач управління та склад системи автоматизації, що визначається об’єктом управління.

Підкреслимо, що у будь-якій системі управління рішення приймаються та реалізуються людиною (особою або особами, які приймають рішення - ОПР), при цьому ЕОМ та інші технічні засоби АСУ є інструментом пошуку оптимальних управляючих рішень.

Як забезпечувальна, так і функціональна частина АСУ є сукупність окремих підсистем, набір яких покликаний охопити всі основні функції управління об’єктом. Склад та найменування підсистем функціональної частини АСУ повністю визначається характером об’єкта управління. Наприклад, у автоматизовані системі управління крупним будівельним виробництвом, яке містить у собі будівельні та спеціалізовані підприємства будіндустрії та проектно-будівельні об’єднання, можливі такі функціональні підсистеми: управління підготовкою будівельного виробництва; поточного та оперативного планування; оперативного управління будівельним виробництвом; обліку та звітності.

Функціональні підсистеми АСУ можна формувати за функціями управління, під якими розуміють планування, облік, контроль та аналіз, регулювання – вироблення та реалізацію управляючих рішень.

Практика розробки, впровадження та експлуатації АСУ виявила, що формування функціональних підсистем за функціями управління, з одного боку, не є доцільним, оскільки реалізація кожної функції управління у відповідній підсистемі ускладнюється у зв’язку з складністю та багатокритеріальністю мети функціонування виробничих систем, з іншого – воно дозволяє використовувати досвід експлуатації традиційних систем управління (неавтоматизованих).

Для того щоб максимально скоротити число зв’язків між окремими функціональними підсистемами, кожна з них орієнтується на рішення свого кола задач з реалізацією усіх фаз управління, свій управляючий орган, входи та виходи, володіючи в цілому властивостями складної системи. Сукупність функціональних підсистем є економіко-організаційна модель об’єкта управління, що відображає склад та зміст всього комплексу задач управління.

Кожна функціональна підсистема АСУ характеризується переліком задач, вирішуваних у підсистемі, функціональною структурою, інформаційною моделлю, економіко-математичними моделями та алгоритмами вирішення типових задач.

Функціональна структура підсистеми має сукупність функціональних блоків, які реалізують кожну фазу управління, зв’язки між блоками, зв’язки з іншими підсистемами.

Інформаційна модель підсистеми повинна відображати інформаційні зв’язки між вхідними документами, вхідними масивами у процесі вирішення функціональних задач управління, зовнішні інформаційні зв’язки з іншими функціональними підсистемами. Інформаційна модель кожної функціональної підсистеми повинна розроблятися на основі єдиної інформаційної бази АСУ.

Методологія проектування функціональної частини АСУ передбачає:

- декомпозицію системи з виділенням множини функціональних задач та організаційно-економічних передумов їх вирішення;

- виділення зв’язків між задачами для забезпечення цілісності реалізації конкретних функцій управління;

- визначення раціональної послідовності розробки та впровадження функціональних задач та підсистем.

У практиці розробки АСУ найбільше поширення одержали два методи декомпозиції функціональної частини: за структурою системи та функціями управління. Наприклад, виділення в рамках АСУ будівельного виробництва або загально будівельними трестами має декомпозицію за структурою управління, а виділення функції управління комплектним забезпеченням об’єктів будівельними виробами або конструкціями реалізує декомпозицію будівельної системи за функціями управління.

У результаті декомпозиції формується список задач та комплексів задач кожної з функціональних підсистем. Приблизний перелік задач та функціональних підсистем наведений у загально галузевих керівних методичних матеріалах (ЗКМН) по створенню АСУ.

Для виразу функціонального портрету розробленої АСУ разом з виділенням задач та підсистем визначаються зв’язки між ними. Забезпечення функціональної та інформаційної цілісності реалізується відповідними видами зв’язків. Функціональні зв’язки дозволяють відобразити поетапну схему реалізацій функції управління. Інформаційні зв’язки показують напрямок переробки інформації при виробленні управляючих дій.

Одним із важливих питань розробки та впровадження функціональної частини АСУ є виділення раціональної послідовності створення задач та підсистем. При цьому раціональна послідовність повинна сполучатися з інтуїцією та досвідом, що визначають мистецтво системотехніка – розробника АСУ. Основні неформалізовані фактори, що визначають готовність апарату управління до автоматизованого вирішення задач: наявність достовірних джерел інформації: створення в організації клімату довіри до АСУ; наявність надійної та високоефективної обчислювальної техніки чи локальної мережі ЕОМ.

Ігнорування вказаних факторів, спроби форсування робіт по створенню та впровадженню функціональної частини АСУ призводить, як показує досвід, до кризи довіри та суттєво гальмує розвиток цього важливого напрямку перебудови у сфері управління.

Автоматизована система; АС:

Система, що складається з персоналу та комплексу засобів автоматизації його діяльності, реалізуюча інформаційну технологію виконання встановлених функцій.

Функція автоматизованої системи; функція АС: сукупність дій АС, направлена на досягнення певної цілі.

Задача автоматизованої системи; задача АС: функція або частина функції АС, що представляє (являє собою) формалізовану сукупність автоматичних дій, виконання яких приводить до результату заданого виду.

Алгоритм функціонування автоматизованої системи: АС алгоритм, задаючий (що задає) умови і послідовність дій компонентів АС при виконанні нею своїх функцій.

Основні компоненти АС

Компонент автоматизованої системи – частина АС, яка виділена за певною ознакою або сукупності ознак і розглядається як єдине ціле.

1. користувач АС: особа, що бере участь у функціонуванні АС або використовує результати її функціонування.

2. організаційне забезпечення АС – сукупність документів, які встановлюють організаційну структуру, права і обов’язки користувачів і експлуатаційного персоналу АС в умовах функціонування, перевірки і забезпечення працездатності АС.

3. методичне забезпечення АС – сукупність документів, що описують технологію функціонування АС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для отримання конкретних результатів при функціонуванні АС.

4. технічне забезпечення АС – сукупність усіх технічних засобів, які використовуються при функціонуванні АС.

5. математичне забезпечення АС – сукупність методів, моделей і алгоритмів використання АС.

6. програмне забезпечення АС – сукупність програм на носіях даних і програмних документах призначених для функціонування і перевірки працездатності АС.

7. інформаційне забезпечення АС – сукупність форм документів, класифікаторів, нормативної бази і реалізованих рішень за об’ємами розміщенню і формам існування інформації, яка застосовується в АС при її функціонуванні.

8. лінгвістичне забезпечення АС – сукупність засобів і правил для формалізації природної мови, яка використовується при спілкуванні користувачів і експлуатаційного персоналу з комплексом засобів автоматизації.

9. правове забезпечення АС – сукупність правових норм, регламентуючих правове відношення при функціонуванні АС і юридичний статус результатів її функціонування.

10. ергономічне забезпечення

11. комплекс засобів автоматизації АС: КСА АС – сукупність усіх компонентів АС, за винятком людей.

12. інформаційна база АС – сукупність впорядкованої інформації, яка використовується при функціонуванні АС.

Автоматизований виробничий комплекс: автоматизований комплекс, узгоджено здійснюючий автоматизовану підготовку виробництва, саме виробництво і управління ним.

Автоматизоване робоче місце; АРМ: програмно-технічний комплекс АС, призначений для автоматизації діяльності певного виду.

Видами АРМ є: АРМ – оператора-технолога, інженера, бухгалтера...

1. Система – сукупність елементів, об’єднана зв’язками між ними і маючи певну цілісність.

2. Автоматизований процес: процес, який здійснюється при сумісному участі людини і засобів автоматизації.

3. Автоматичний процес: процес, який здійснюється без участі людини.

Ціль діяльності: бажаний результат процесу діяльності.

Управління – сукупність цілеспрямованих дій, що містить оцінку ситуації і стану об’єкта управління, вибір управляючих впливань (дій) та їх реалізацію.

Інформаційна технологія: прийоми, способи і методи застосування обчислювальної техніки при виконанні функцій збирання, зберігання, обробки, передачі і використання даних.