Правова охорона земельних ділянок, в межах яких розташовані природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність

Згідно п. б ч. 1 ст. 46 Земельного кодексу до земель іншого природного призначення відносяться земельні ділянки, у межах яких розташовані природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність (далі – науково цінні землі). Ст. 6 Закону «Про природно-заповідний фонд» вказує, що території та об'єкти, що мають особливу наукову цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положеннями про кожну з них або про кожний з об'єктів, які затверджуються Мінприроди. Ст. 7 зазначеного закону розмежовує землі територій і об'єктів природно-заповідного фонду України і землі природних територій і об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність. Дана стаття відносить зазначені землі до земель природоохоронного й історико-культурного призначення. Згідно ст. 7 Закону «Про природно-заповідний фонд України» на землях природоохоронного й історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на стан природних та історико-культурних комплексів і об'єктів або перешкоджає їхньому використанню за цільовим призначенням.

Визначені критерії віднесення земель до науково цінних земель можна знайти в Загальнодержавній програмі формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, затвердженій Законом України від 21 вересня 2000 року, що передбачає проведення наукових досліджень у відношенні науково цінних об'єктів природи. Згідно п. 4 Програми елементами структури Загальнодержавної екологічної мережі є ділянки степової рослинності, лугу, пасовища, кам'яні розсипи, піски, солончаки і т.п., земельні ділянки, на яких виростають природні рослинні угруповання, занесені в Зелену книгу України, земельні ділянки, що є місцями перебування або виростання окремих видів тварин і рослин, занесених у Червону книгу України, та ін. – це зразковий перелік земель, що можуть бути віднесені до науково цінних земель.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону «Про музеї і музейну справу» (в редакції від 5 листопада 2009 року) на основі ансамблів, комплексів пам'ятників і окремих пам'ятників, історії і культури, а також територій, що мають особливу наукову цінність, можуть створюватися історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, музеї під відкритим небом і т.д. Створення історико-культурних заповідників є підставою для переводу вказаних земель у категорію земель історико-культурного призначення. Що стосується музеїв-заповідників і музеїв під відкритим небом, то землі під такими науково цінними об'єктами цілком можуть бути віднесені до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Правовий режим науково цінних земель необов'язково припускає здійснення наукової діяльності на цих землях – на них може бути забезпечений режим використання і охорони природи, що відповідає науковій специфіці цих земель і забезпечує їхню збереженість для проведення наукових досліджень. Науково цінні землі можуть знаходитися в державній, приватній і комунальній власності, передаватися в постійне користування й в оренду[68,С. 283-286].

Контрольні запитання до теми:

1. Які правові режими передбачено у складі земель природоохоронного призначення?

2. В яких цілях використовуються об’єкти та території природно-заповідного фонду.

3. Які види режимів заповідання закріплено законодавством?

4. В чому полягає охоронний статус водно-болотних угідь міжнародного значення?