Правова охорона та відтворення рослинного світу

Охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної і ценотичної розмаїтості і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону місць їх проростання, збереження від знищення та ушкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невичерпне їхнє використання.

Охорона рослинного світу забезпечується:

1) встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об'єктів рослинного світу; 2) забороною та обмеженням використання природних рослинних ресурсів у разі необхідності; 3) проведенням екологічної експертизи та інших заходів з метою запобігання загибелі об'єктів рослинного світу в результаті господарської діяльності; 4) захистом земель, зайнятих об'єктами рослинного світу, від ерозії, селей, підтоплення, затоплення, заболочення, засолення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими і побутовими відходами і стоками, хімічними й радіоактивними речовинами та від іншого несприятливого впливу; 5) створенням та оголошенням територій та об'єктів природно-заповідного фонду; 6) організацією наукових досліджень, спрямованих на забезпечення здійснення заходів щодо охорони та відтворення об'єктів рослинного світу; 7) розвитком системи інформування про об'єкти рослинного світу та вихованням у громадян дбайливого ставлення до них; 8) створенням системи державного обліку та здійсненням державного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу; 9) занесенням рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин до Червоної книги України, та рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань - до Зеленої книги України; 10) встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів; 11) здійсненням інших заходів і встановленням законодавством інших вимог щодо охорони рослинного світу.

Відповідно до закону підприємства, установи, організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з розміщенням, проектуванням, реконструкцією, забудовою населених пунктів, підприємств, споруджень і інших об'єктів, а також із уведенням їх в експлуатацію, повинні передбачати і здійснювати заходи щодо збереження умов місць проростання об'єктів рослинного світу.

Законом забороняється будівництво, введення в експлуатацію підприємств, споруджень, застосування технологій, якщо це може спричинити порушення стану рослинного світу й умов місць проростання його об'єктів, засмічення, забруднення хімічними й іншими токсичними речовинами територій, зайнятих ними. Забороняється також випалювання сухої природної рослинності або її залишків без дозволу органів державного контролю в області охорони навколишнього природного середовища. Забороняється також випалювання сухої природної рослинності або її залишків без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища. З територій, відведених під забудову населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, будівництво доріг, трубопроводів, ліній електропередачі і зв'язку, а також з тих земель, що підлягають затопленню, рідкісні рослини і такі, що перебувають під загрозою зникнення, повинні бути пересаджені на ділянки з однотипними умовами місцезростання. Пересаджувати такі рослини зобов'язані юридичні або фізичні особи, які здійснюють цю забудову.

Законом «Про рослинний світ України» також передбачено ряд заходів щодо відтворення об’єктів рослинного світу. Відтворення природних рослинних ресурсів здійснюється власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу.

Відтворення природних рослинних ресурсів забезпечується, згідно ст. 23:

1) сприянням природному відновленню рослинного покриву;

2) штучним поновленням природних рослинних ресурсів;

3) запобіганням небажаним змінам природних рослинних угруповань та негативному впливу на них господарської діяльності;

4) зупиненням (тимчасово) господарської діяльності з метою створення умов для відновлення деградованих природних рослинних угруповань.

Обсяги робіт з відтворення природних рослинних ресурсів і способи їх проведення визначаються проектами, що затверджуються Міністерством екології та природних ресурсів.

Роботи, пов'язані з відтворенням природних рослинних ресурсів, здійснюються способами, що забезпечують їх відтворення в найкоротші терміни та не суперечать чинному законодавству і не завдають шкоди здоров'ю людини та довкіллю. Правила відтворення природних рослинних ресурсів затверджуються Міністерством екології та природних ресурсів.

З метою охорони і відтворення рідких і зникаючих видів рослин, а також природних рослинних угруповань в Україні ведуться Червона і Зелена книги. Найрідші види рослин та види рослин, що знаходяться під загрозою зникнення, що виростають у природних умовах на території України, у межах її територіальних вод, континентального шельфу і виняткової (морської) економічної зони, підлягають особливій охороні заносяться в Червону книгу України.

Згідно ст. 3 Закону України «Про Червону книгу України» Червона книга України є офіційним державним документом, що містить перелік рідких і видів, що перебувають під загрозою зникнення, тваринного і рослинного світу в межах території України, її континентального шельфу і виняткової (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу і заходу для їхнього збереження і відновлення. Червона книга України є основою для розробки та реалізації програм (планів дій), спрямованих на охорону і відновлення рідких та зникаючих видів. Об'єкти Червоної книги України належать до природних ресурсів загальнодержавного значення і підлягають особливій охороні на всій території України, у межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. У передбаченому законом порядку права власників об'єктів Червоної книги України можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об'єктів, навколишнього природного середовища та захисту прав громадян.

Закон України «Про Червону книгу» передбачає у сфері приналежності ресурсів Червоної книги наявність як державної форми власності на об’єкти Червоної книги України, так і комунальної та приватної власності. Отже, згідно ст. 6 об'єкти книги України, які утримуються (зберігаються) підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної форми власності, є об'єктами права відповідно державної або комунальної власності. Згідно ст. 7 об'єкти Червоної книги України, надані відповідно до закону з дозволу Мінприроди, розведені (отримані) у штучних умовах від законно набутих у приватну власність об'єктів Червоної книги України, а також ввезені в Україну з-за кордону або набуті в Україні в осіб, які мають право приватної власності на ці об'єкти, є приватною власністю юридичних або фізичних осіб. Законність набуття у приватну власність об'єктів Червоної книги України повинна бути підтверджена відповідними документами.

Види рослинного світу, занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів і Європейського Червоного списку, які зростають у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, можуть заноситися до Червоної книги України, або їм може надаватися інший особливий статус відповідно до законодавства.

Найрідші і такі, що знаходяться під загрозою зникнення і типові природні рослинні угруповання підлягають охороні на всій території України і заносяться в Зелену книгу України. Згідно п. 1 Положення про Зелену книгу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29 серпня 2002 року, Зелена книга України є офіційним державним документом, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні. Згідно п. 2 Положення про Зелену книгу України Зелена книга є основою для розробки охоронних заходів щодо збереження, відтворення і використання занесених у неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань спрямована на збереження їх ценотичної структури, популяцій найрідших видів рослин і умов місць проростання.