Підстави виникнення права спеціального природокористування
Підстави виникнення права спеціального природокористування звичайно являють собою складні юридичні факти, тобто сукупність юридичних фактів, серед яких визначальне значення мають дозволи (ліцензії) компетентних державних органів. Дозвіл на право природокористування – найбільш типова і поширена підстава виникнення права природокористування.
В умовах розвитку ринкових відносин все більшу роль в організації природокористування грає договір. У сфері використання природних ресурсів застосовуються договори оренди (лісів, водних об'єктів, земель), сторонами яких виступають орендар-природокористувач і орендодавець-власник або інший власник природного ресурсу (держава в особі уповноваженого органу, юридична особа або громадянин). У лісовому, гірничому, водному праві закріплюються та інші види договорів-концесії, довгострокового, короткострокового, безкоштовного користування, встановлення сервітутів тощо. Договори на право природокористування можуть мати самостійне значення як підстави виникнення права природокористування (наприклад, при оренді земель), або ж діяти спільно з ліцензією або дозволом. У такому разі договір відіграє допоміжну роль, так як полягає тільки за наявності ліцензії або дозволу і уточнює, конкретизує її зміст (наприклад, договір на право водокористування). Нарешті, в деяких сферах природокористування, зокрема у сфері земельних відносин, підставою виникнення права природокористування можна вважати право власності на природний ресурс, оскільки його суб'єктам належить правомочність користування, що входить в зміст права власності.
Найбільш загальним нормативно-правовим документом в цій сфері є Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року «Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення» (діє в редакції від 23.05.2007 року. Вказана Постанова визначає порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів.
Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів – це офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.
Видача дозволу на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача з обґрунтуванням потреби в цих ресурсах. Клопотання щодо видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів, за винятком об'єктів тваринного світу, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення, погоджується з відповідною місцевою радою, власником або постійним користувачем цих природних ресурсів. Для отримання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів клопотання погоджується також з відповідними державними органами.
Орган, який видає дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів, може зажадати від заявника у разі необхідності додаткового погодження даного клопотання (заявки) з іншими заінтересованими міністерствами і відомствами.
Рішення про погодження клопотання (заявки) щодо видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів, а також про видачу цього дозволу повинно бути прийнято відповідним державним органом у місячний строк. У разі відмови у погодженні клопотання або у видачі дозволу чи порушення встановлених строків розгляду заявник вправі звернутися до відповідного вищестоящого державного органу.
Положення про порядок встановлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року, визначає порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення (крім водних). Дія цього Положення поширюється на: лісові ресурси державного значення; природні ресурси у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; корисні копалини. Ліміти визначають обсяги природних ресурсів, на основі яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів.
Строк дії дозволу на спеціальне використання природних ресурсів установлюється органом, який його видає, відповідно до затверджених у передбаченому законодавством порядку правил та інструкцій.