Демографічні і освітні зведення.

2.1.Вікова межа приймання на роботу, віковий склад колективу, динаміка рухомості кадрів по віковому цензу. Стать фахівця, професійні вимоги до приладдя. Вимоги до освіти визначаються необхідним рівнем загальних та спеціальних знань, які залежать від складності технологічного процесу.

2.2 Необхідна загальна та спеціальна підготовка фахівців. Підготовка фахівців та загальні шляхи комплектування професії кадрами, вимоги до загальноосвітньої та спеціальної підготовки, рівень необхідної кваліфікації, організація перепідготовки, можливості обміну спеціалістами з іншими професіями.

Підвищення питомої ваги соціальних та організаційних факторів висуває необхідність висвітлення систем типу людина - група - техніка - середовище, інакше – соціотехнічних систем.

Соціально - психологічні зведення.

3.1.Соціально-психологічні фактори діяльності. Характеристика підрозділу, у складі якого фахівець виконує свої обов'язки /. Кількісний склад, ступень самостійності /або взаємної залежності /його членів у ході роботи, вплив згуртованості колективу на якість виконання задачі, ступінь взаємозумовленості успіхів індивідуальної та колективної роботи, типовий стиль керівництва, інтенсивність професійного спілкування.

3.2 Роль та місце фахівця у системі внутрішньо колективних зв'язків. Основні обов'язки фахівця у ході роботи; по вертикалі /з керівниками /та по горизонталі/ з іншими членами та підлеглими /; ступінь важливості успішного виконання фахівцями своїх задач у цілому та міра його відповідальності за роботу, за стан людей, за збереження техніки; можливість проявлення індивідуальних особливостей, здібностей (яких саме) та творчості у роботі, вимоги до спілкування та стилю поведінки в колективі.

3.3 Мотиваційні аспекти діяльності. Ступень зумовленості якості роботи фахівця його світоглядною позицією, обґрунтованістю мотивів діяльності, наявністю відповідних прихильностей, інтересів, захоплень; найбільш привабливі та негативні сторони роботи, основні шляхи її стимулювання, можливості просування по служби та професійного удосконалення.

3.4 Особливості соціально-психологічної та професійної адаптації. Тривалість та зумовленість адаптації різними об'єктивними факторами, її зв'язок з індивідуальними характеристиками, шляху прискорення.

Об'єктивні вимоги, що пред'являються тією або іншою професією до психофізіологічних якостей у вигляді професійно важливих та безпосередньо з ними пов'язаних характеристик. В основі такого підходу лежить ідея Б.Г. Ананьєва про структуру людини, як суб'єкта діяльності. Його класифікація:

·А. психічні функції

1а.психічні функції, що формують базу психічних процесів

2а.загальні елементарні мотиви /потреби, установки/

·Б. психічні процеси, психічні стани /інтелектуальні, емоційні, вольові, комплексні/;

·Г. психічні властивості/риси характеру, здібності/.

·Д. конституційно-соматичні властивості.

Перераховані властивості є уродженими, їх розвиток лімітовано генетично зумовленими структурами та механізмами, та тільки частково коректується методами навчання та виховання. Завдяки тому, що природні професійно важливі особливості психіки та поведінки змінюються надто повільно, вони роблять економічно невигідними використані для їх розвитку зусилля.

Цей етап спрямований на подання аналізу структури психічної діяльності у тих специфічних вимогах, які пред'являє до людини професія. Його виконання можливо тільки на основі наукового вивчення професійно-важливих психічних якостей, що можливо тільки при проведенні експериментальних досліджень. Ці дослідження спрямовані на вивчення таких якостей, які є відносно стійкими та диференціюють людей по ефективності праці. Таким чином, досліджується не одна ізольована якість, а декілька, їх сукупність, що створює характерні психологічні структури професійної діяльності.

Алгоритм проведення другого етапу:

1. Виділення систем, які знаходяться під найбільшим навантаженням у силу специфіки професії, що характеризують її.

2. Виявлення особливостей участі психофізіологічних ознак у виробничої діяльності.

3. Визначення того, які характеристики мають найбільше відношення до діяльності.