Показники та методика аналізу використання виробничих потужностей
Виробнича потужність — це показник, що відбиває максимальну здатність підприємства (підрозділ),, чи об'єднання галузі по випуску товарної продукції в натуральних, чи вартісних одиницях виміру, віднесених до визначеного періоду часу (зміна, доба, місяць, квартал, рік).
У загальному виді виробничу потужність можна визначити як максимально можливий випуск продукції у відповідний період часу при позначених умовах використання устаткування і виробничих ресурсів (площ, енергії, сировини, живої праці). Ведучим фактором, що впливає на виробничу потужність і визначає її назву, є устаткування, тобто засіб зміни матеріальної складової виробничого процесу.
Найбільш простими і точними вимірниками виробничої потужності є натуральні одиниці: кількості виробів у зміну; кількість деталей у добу; тонн на місяць; тисяч штук у рік.
Виробничі потужності виміряються, як правило, у тих же
одиницях, у яких планується виробництво даної продукції в натуральному вираженні (тоннах, штуках, метрах). Наприклад, виробнича потужність гірничодобувних підприємств визначається в тоннах видобутку корисної копалини, металургійних підприємств — у тоннах виплавки металу і виробництва прокату; машинобудівних заводів — у штуках виготовлених машин; потужність цукрових заводів і інших підприємств харчової промисловості — у тоннах сировини, що переробляється в готову продукцію.
Продукція підприємств, що має широку асортиментну шкалу, виробничі потужності можуть виражатися в умовно-натуральних одиницях. Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробничі потужності встановлюються по кожному виді окремо.
Чим повніше в часі використовується виробнича потужність, тим більше продукції виробляється, тим нижче її собівартість, тим у більш короткий термін виробник накопичує засоби для відтворення продукції й удосконалювання самої виробничої системи: заміни устаткування і технологій, здійснення реконструкції виробництва й організаційно-технічних нововведень.
Збільшення випуску продукції на наявному устаткуванні і виробничих площах шляхом автоматизації й інших способів інтенсифікації технологічних процесів скорочує потребу в нових капіталовкладеннях, викликає зниження експлуатаційних витрат, економію сировини, дозволяє підвищити екологічну безпеку виробництва [ 3:202-203]
Проектна виробнича потужність визначається в процесі проектування виробництва і відбиває його можливості для прийнятих у проекті умов функціонування підприємства. Фактично досягнуту для рівномірної роботи потужність називають освоєною. У залежності від розвитку і поточного стану виробництва виробнича потужність здобуває свої конкретні значення на період пуску виробництва (пускова), що фактично склалася при поточних коливаннях попиту на продукцію (фактична) чи в розрахунках виробництва обсягів продукції (планова).
Істотне значення має приріст виробничої потужності, що досягається шляхом технічного переоснащення і удосконалювання організації виробничого процесу. Виробничу потужність на початок періоду, як правило, року, називають вхідною, а на кінець періоду (року) — вихідною виробничою потужністю. Оскільки частина устаткування може протягом експлуатаційного періоду виводитися з робочого режиму, наприклад, для капітального ремонту чи демонтажу, чи навпаки, вводитися, то її відповідно враховують у планових розрахунках як поняття «вводима»), « виведена.» чи «середня за період (середньорічна, наприклад, виробнича потужність).
Балансова виробнича потужність відповідає по своїй кількісній мірі умовам сполучення різних по потужності одиниць устаткування, сполучених у єдиному технологічному процесі. Важливою є вимога збалансованості усіх видів потужностей устаткування виробничого циклу. Балансова потужність не завжди відповідає оптимальним значенням устаткування.
Визначення конкретних значень виробничої потужності здійснюється по кожній виробничій одиниці (ділянка, цех, підприємство, галузь) з урахуванням планованих заходів.
Сума виробничих потужностей окремих підприємств по тому самому виду продукції складає виробничу потужність галузі промисловості [ 1 :86]
Розрахунки виробничих потужностей виконуються на основі інформації про стан встановленого устаткування. При розрахунку необхідно керуватися наступними правилами:
· враховувати все наявне устаткування ділянки (цеху, підприємства), за винятком резервного;
· враховувати ефективний, максимально можливий фонд часу роботи устаткування при заданому режимі змінності;
· застосовувати передові технічні норми продуктивності устаткування, трудомісткості продукції, норм виходу продукції із сировини;
· орієнтуватися на найбільш ефективніші способи організації виробництва;
· при розрахунку виробничих потужностей на планований період необхідно виходити з можливості забезпечення їхнього повного завантаження. Але разом з тим повинні бути передбачені необхідні резерви потужностей, що важливо в умовах ринкової економіки для швидкого реагування на зміни товарного ринкового попиту;
· при розрахунку величини потужності не брати до уваги простоїв устаткування, що можуть бути викликані недоліками робочої сили, сировини, палива, чи електроенергії, організаційними неполадками, а також затрати часу, зв'язані з ліквідацією браку продукції [1:87].
Машини й апарати однакового технологічного призначення, які використовуються для виробництва однорідної продукції, можуть мати загальний натуральний вимірник продуктивності — одиниці тієї продукції, для виготовлення якої вони призначені. Для різнорідних апаратів знайти загальний натуральний вимірник продуктивності буває важко.
Для розрахунку виробничої потужності виробничої одиниці (цеху) необхідно перерахувати продуктивність окремих апаратів в одиниці кінцевої продукції, що випускається виробничою одиницею (цехом). Перерахування роблять виходячи з планових видаткових норм напівфабрикатів на одиницю готової продукції.
За основу розрахунку виробничої потужності приймають проектні чи технічні (паспортні) норми продуктивності устаткування і технічно обґрунтовані норми часу (виробітку). Тривалість зупинок на плановий ремонт (поточний, середній і капітальний) розраховують по передових нормах витрат часу на ремонт, досягнутим кращими бригадами (з урахуванням збільшення міжремонтних періодів через підвищення якості ремонту і поліпшення експлуатації устаткування). Тривалість ремонтів не повинна перевищувати передбачені і затверджені для даного устаткування норми часу.
Річний фонд робочого часу для цехів і виробництв, що діють безупинно, розраховують, виходячи з календарного числа доби в році за винятком часу на ремонт і технологічні зупинки агрегатів. Для цехів і виробництв, що діють перервано, річний фонд робочого часу визначають на основі календарного числа днів у році за винятком вихідних і святкових днів. З отриманого фонду часу виключають час на ремонт, що проводиться і робочий час.
* Виробнича потужність визначається по потужності ведучих цехів, агрегатів чи ділянок. Під ведучими цехами, ділянками чи агрегатами розуміються ті з них, де виконуються основні і найбільш масові технологічні операції по виготовленню готової (основної) продукції й у який зосереджена переважна частина устаткування.
При розрахунку виробничої потужності підприємства на початок планового року повинно враховуватися усе встановлене устаткування незалежно від його стану ( діє чи не діє через несправність, знаходиться в ремонті, налагодженні, у резерві, на реконструкції чи на консервації, простоює в наслідок відсутності сировини, матеріалів, енергії, а також монтування, у резерві, на реконструкції чи на консервації, простоює в наслідок відсутності сировини, матеріалів, енергії, якщо введення в експлуатацію передбачене у плані і т.п.).
Для розрахунку виробничої потужності використовуються наступні вихідні дані:
· перелік виробничого устаткування і його кількість по видах;
· режими використання устаткування і використання площ;
· прогресивні норми продуктивності устаткування і трудомісткості виробів;
· кваліфікація робітників;
· запланована номенклатура й асортимент продукції, що не посередньо впливають на трудомісткість продукції при даному складі устаткування [ 3 :199].
У періодичних виробництвах і в безупинних виробництвах з
періодично працюючим устаткуванням потужність визначається по формулі:
М= Теф/Тц* Зс* а,
де Тц — час виробничого циклу роботи устаткування, годин; Зс — обсяг завантаження сировини на один цикл;
а — кількість однотипних апаратів, машин, агрегатів, встановлених у відділенні (цеху).
Якщо відома продуктивність устаткування, то виробнича потужність (М) визначається як добуток паспортної продуктивності устаткування за одиницю часу і планового фонду часу його роботи:
М = Теф * а* Н,
де Теф- ефективний (плановий) фонд часу роботи одиниці устаткування, година;
а — кількість однотипних апаратів, машин, агрегатів встановлених у відділенні (ділянці, цеху);
Н — годинна норма продуктивності одиниці устаткування по паспорті заводу-виготовлювача, виражена в кінцевому продукті (т/година, м/година, м /година й ін.).
Якщо відомо, що фактично з устаткування знімається продукції
більше, ніж визначено паспортом, то використовувати в розрахунку
потужності потрібно технічно обґрунтовану норму продуктивності, обумовлену виробниками.
Ефективний фонд робочого часу устаткування визначається в залежності від режиму роботи ділянки (відділення, цеху).
Якщо виробництво працює в безупинному режимі (цілодобово, без зупинок у святкові і вихідні дні),
то ефективний фонд (Т) розраховується в такий спосіб:
Тн еф= Ткал *Тппр- Ттехн,
де Ткал — календарний фонд (тривалість року, 365 днів чи 8760 годин);
Тппр— час простоїв у планово-попереджувальних ремонтах, годин;
Ттехн — час простоїв устаткування по технологічних причинах (завантаження, вивантаження, чищення, промивання, продувка і т.д.), годин.
В умовах безупинного виробничого процесу максимально можливий фонд часу роботи устаткування дорівнює добутку календарних днів і 24 г. у добі.
У перервному виробництві розраховують розташовуваний фонд часу устаткування (у практиці його називають номінальним).
Календарний, чи максимально можливий, фонд є вихідною величиною в обліку часу роботи і бездіяльності устаткування. На кожному підприємстві діє визначений режим роботи (число робочих і вихідних днів, число змін і їхня тривалість). Тому не весь календарний фонд може бути використаний для цілей виробництва. Якщо з календарного фонду часу виключити частину робочого часу між змінами і час неробочих днів, то вийде режимний фонд часу. Наприклад, для одного верстата календарний фонд часу за рік дорівнює: 24 (365 = 8760 станко-годин). Для сукупності верстатів фонд часу (календарний, режимний) дорівнює добутку фонду часу одного верстата на число верстатів.
Розташовуваний фонд одержують виключенням з режимного фонду витрат часу на плановий ремонт і часу на перебування устаткування в резерві.
При роботі виробництва і періодичному режимі (із зупинками на святкові і вихідні дні) ефективний фонд розраховується на основі режимного фонду часу.
У періодичних виробництвах і в безупинних виробництвах з
періодично працюючим устаткуванням потужність визначається по формулі:
М= Теф/Тц* Зс* а,
де Тц — час виробничого циклу роботи устаткування, годин;
Зс — обсяг завантаження сировини на один цикл;
а — кількість однотипних апаратів, машин, агрегатів, встановлених у відділенні (цеху).
Висновки
Раціональне завантаження обладнання, використання виробничих площ,виробничої потужності сприяє збільшеннювипуску продукції, прискорює оборот виробничих засобів, знижує собівартість продукції, призводить до більш швидкого накопичення засобів для відтворення продукції й удосконалювання самої виробничої системи: заміни обладнання та технологій, здійснення реконструкції виробництва й організаційно-технічних нововведень.
Виробнича потужність підприємства забезпечує технічний бік випуску продукції (виконання робіт, надання послуг). Оцінюючи зміст виробничої потужності необхідно відмітити, що в її створенні беруть участь основні виробничі фонди, в тому числі вони можуть бути власними (числяться на балансі підприємства) і орендованими. Якість, кількість, прогресивність основних фондів безпосередньо впливає на виробничу потужність підприємства [4 : 64].
Література
1. Гріфін Р, Основи менеджменту. Підручник - Львів: БзК 2001
2. Серединська В. М. Теорія економічного аналізу. Підручник -Тернопіль: Укрмедкнигз, 2002
3. Петрович її, М. Економіка виробничого підприємництва, Навч посїб-К.: Знання 2002
4, Про толова В. О,, Полянеький А. М. Економіка підприємства,
Навч, посіб, - К.: ЦУЛ? 2002,
5. Бойчик І. М, Економіка підприємств, Навч, посіб, - Львів: Бак,
1998.