Тема 8. Кримінальне законодавство

(2 години)

План:

1. Загальна характеристика кримінального законодавства.

2. Кримінальна відповідальність та її підстави.

3. Поняття і ознаки злочину. Стадії вчинення злочину.

4. Добровільна відмова від вчинення злочину. Співучасть у злочині.

5. Поняття та види кримінального покарання.

6. Кримінальна неосудність.

7. Кримінальна відповідальність неповнолітніх.

8. Необхідна оборона. Крайня необхідність.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

1. Загальна характеристика кримінального законодавства

Кримінальний кодекс України (ККУ) було прийнято 5 квітня 2001 р.

Він складається з двох частин:

· загальної частини; норми загального порядку, застосовані до всіх злочинів, складається із 15 розділів.

· особливої частини. Норми, що встановлюють відповідальність за конкретні злочини, складається з 20 розділів.

Загальна частина містить норми:

· загальні положення;

· Закон про кримінальну відповідальність;

· злочин, його види та стадії;

· особа яка підлягає кримінальній відповідальності (суб’єкт злочину);

· вина та її форми;

· співучасть у злочині;

· повторність, сукупність та рецидив злочину;

· обставини, що виключають злочинність діяння;

· звільнення від кримінальної відповідальності;

· покарання та його види;

· призначення покарання;

· звільнення від кримінальної відповідальності;

· судимість;

· примусові заходи медичного характеру та примусове лікування;

· особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Особлива частина містить норми по окремим видам злочинів і покарань за них:

· злочини проти основ національної безпеки України;

· злочини проти життя та здоров’я особи;

· злочини проти волі, честі та гідності особи;

· злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;

· злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина;

· злочини проти власності;

· злочини у сфері господарської діяльності;

· злочини проти довкілля;

· злочини проти громадської безпеки;

· злочини проти безпеки виробництва;

· злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту;

· злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я;

· злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації;

· злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян;

· злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж;

· злочини у сфері службової діяльності;

· злочини проти правосуддя;

· злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини);

· злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;

Також в кодексі містяться прикінцеві та перехідні положення.

Всього в кодексі 447 статей.

Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному суспільстві» (23.012.1993);

Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх» (24.01.1995 р.)

Кримінальне право – це галузь права, яка є системою норм, що визначають підстави та принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Принципи кримінального права:

- законність;

- гуманізм;

- економія засобів кримінально-правової репресії;

- невідворотність кримінальної відповідальності

- індивідуалізація кримінальної відповідальності і покарання

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

2. Кримінальна відповідальність та її підстави

Кримінальна відповідальність – це особлива правова роль особи, яка вчинила злочин, пов’язана з державним осудом, а також обмеженнями особистого, майнового чи іншого характеру, що визначається обвинувальним вироком суду.

Або,

Кримінальна відповідальність – установлюється державою і покладається на осіб, винних у вчиненні злочину.

Підстави кримінальної відповідальності:

· є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом;

· особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку й установлено обвинувальним вироком суду.

· Ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

· шкода, завдана вчиненим злочином;

· причинний зв’язок небезпечним діянням і завданою шкодою;

· вина особи, що вчинила злочин.

Реалізація кримінальної відповідальності:

Реалізується за загальним правилом шляхом застосування покарання.

Етапи реалізації:

- Порушення кримінальної справи;

- Залучення особи до кримінальної відповідальності як обвинуваченого;

- Винесення обвинувального вироку.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

3. Поняття і ознаки злочину. Стадії вчинення злочину

Злочин – це передбачене Кримінальним кодексом суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад, власність, особу, різні права громадян та правопорядок в Україні.

Ознаки злочину:

· протиправне діяння (порушує право);

· суспільна небезпечність;

· винне діяння;

· караність діяння (передбачена кримінальним законом відповідальність за скоєне діяння).

Класифікація злочинів:

У залежності від ступеня тяжкості злочини поділяються:

Ø невеликої тяжкості (передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2-х років, чи більш м’яке покарання);

Ø середньої тяжкості (передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5-ти років);

Ø тяжкі (передбачене покарання у виді позбавлення волі не більше 10 років).

Ø Особливо тяжкі (передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10-и років або довічного позбавлення волі).

Види злочинів:

· вчинені умисно(особа бажала настання наслідків);

· вчинені з необережності);

· тяжкі злочини (зґвалтування, валютні незаконні операції, розбій, умисне вбивство). Ці злочини є особливо небезпеки для суспільства, тому і покарання за них більш тяжке, суворе, з 14 років позбавлення волі.

Склад злочину:

Об’єкт – суспільні відносини, що охороняються кримінальним законодавством.

Об’єктивна сторона – зовнішня сторона злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією або без дією), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв’язком між ними, а також способами, засобами, місцем, часом і обстановкою здійснення злочину).

Суб’єкт – фізична особа, яка вчинила злочин.

Суб’єктивна сторона – внутрішня сторона злочину, яка охоплює психічні процеси, свідомість особи в момент вчинення злочину.

Вина – це психічне ставлення суб’єкта, що вчинив злочин до скоєного нею діяння.

Умисел – коли особа хотіла настання негативних наслідків, але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Стадії вчинення злочину – це етапи підготовки і здійснення злочинів, скоєних з прямим умислом (необережний злочин або злочин з непрямим умислом – етапів не має).

Стадії вчинення злочину:

· Закінчений злочин (діяння, яке містить усі ознаки злочину, передбаченого відповідно статтею Особливої частини КК).

· Незакінчений злочин

- підготовка (готування) до злочину; (підшукування засобів, знарядь, співучасників, тощо);

- замах на злочин; (вчинення діяння спрямованого на вчинення злочину, якщо злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі особи).

Підготовка до злочину – підшукування або пристосування засобів чи знарядь або інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Замахом на злочин вважається умисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного.

Злочин визнається закінченим, коли у діянні особи є всі ознаки складу злочину, описаного у диспозиції відповідної статті закону.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

4. Добровільна відмова від вчинення злочину. Співучасть у злочині

Добровільна відмова від доведення злочину до кінця є добровільне і остаточне припинення особою попередньої злочинної діяльності при усвідомлення нею можливості її закінчення.

Добровільним визначається припинення попередньої злочинної діяльності особою за власним бажанням.

Остаточність відмови – це безповоротність прийняття рішення про припинення попередньої злочинної діяльності, тобто особа відмовляється надалі повертатися до цього злочину.

Добровільна відмова здійснюється на стадіях приготування і замаху на злочин.

Добровільна відмова – це обставина, яка звільняє особу від кримінальної відповідальності в разі, якщо у фактично здійсненому діянні відсутній склад іншого злочину.

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінці, підлягає кримінальній відповідальності лише у випадку, коли фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

Співучасть – умисна, спільна участь у злочині двох або більше осіб у вчиненні умисного злочину. (злочини вчинені групою осіб є найбільш суспільно-небезпечними і за них настає суворіша кара – це обтяжуюча вину обставина).

Види співучасників:

· виконавець – особа, яка безпосередньо вчинила злочин;

· організатор – особа, яка організувала вчинення злочину і керувала його виконанням;

· підмовник (підбурювач) – особа, яка схилила кого-небудь до вчинення злочину;

· посібник – особа, яка сприяла вчиненню злочину.

Переховування речей, добутих злочинним шляхом і недонесення про злочин, який готується або вчинений – це не співучасть, а окремі види злочинів, оскільки вони прямо передбачені в особливій частині Кримінального кодексу.

Ступінь і характер участі кожного з співучасників у вчиненні злочину повинні враховуватись судом при визначенні покарання.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

5. Поняття та види кримінального покарання

Покарання – особливий примусовий захід, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і підлягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

За покаранням підсудний зазнає певних витрат (матеріальних та особистих).

Види покарань:

· основні:

- громадські роботи;

- виправні роботи;

- службові обмеження для військовослужбовців;

- арешт;

- обмеження волі;

- дисциплінарний батальйон військовослужбовців;

- позбавлення волі на певний строк

- довічне позбавлення волі;

· додаткові:

- конфіскація майна;

- позбавлення військового звання, рангу, чину.

- позбавлення батьківських прав;

- позбавлення права займатись певною діяльністю;

- штраф.

Покарання має на меті виправлення і перевиховання засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів у майбутньому іншими особами.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

6. Кримінальна неосудність

Осудність – це такий психічний стан особи, за яким особа в момент вчинення злочину здатна усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Осудність одна з умов настання кримінальної відповідальності.

Неосудність – це нездатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними у зв’язку з розладом психічної діяльності.

Така особа, яка вчинила злочин в стані неосудності не підлягає кримінальній відповідальності, а до неї застосовуються засоби медичного характеру.

Ними є:

· поміщення в психіатричну лікарню зі звичайним режимом;

· поміщення в психіатричну лікарню з посиленим режимом;

· поміщення в психіатричну лікарню з суворим режимом.

Розглядаючи такі справи суд обов’язково призначає судово-медичну експертизу стану здоров’я підсудного, щоб з’ясувати чи дійсно він страждає душевною хворобою, яка позбавляє можливості особі розуміти свої дії і керувати ними.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

7. Кримінальна відповідальність неповнолітніх

Кримінальна відповідальність за загальним правилом настає з 16 років, а за тяжкі злочини, такі злочини, як вбивство, розбій, грабіж, зґвалтування – з 14 років.

До неповнолітніх, які вчинили злочини вперше невеликої тяжкості – можливе застосування примусових заходів виховного характеру.

Ними є:

· зобов’язання публічно вибачитись;

· застереження;

· передача під нагляд батькам або особа, які їх заміняють;

· відшкодування збитків за рахунок майна неповнолітніх;

· направлення до спеціальної установи (спецшколи, спецінтернати, спецучилища).

За відсутність підстав для звільнення від покарання можуть бути застосовані такі основні покарання:

- штраф,

- громадські роботи;

- виправні роботи;

- арешт;

- позбавлення волі на певний строк.

Неповнолітній може бути засуджений до позбавлення волі на строк до 10 років і не більше (в окремих випадках – більше 15 років). Відбувають покарання у виховно-трудових установах для неповнолітніх, тобто окремо від дорослих.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

8. Необхідна оборона. Крайня необхідність