Сприйняття як цілісне відображення навколишньої дійсності.
Ключові поняття: пізнавальна діяльність, увага, відчуття, поріг чутливості, сенсибілізація, синестезія, сприйняття, апперцепція.
Життєдіяльність людини відбувається в складному та мінливому середовищі, тому вона потребує вміння орієнтуватися в навколишніх умовах і пристосовувати до них свої дії. Знання про зовнішній і внутрішній чуттєвий світ людина набуває у ході чуттєвого і логічного пізнання дійсності за допомогою пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприймання, уяви, мислення. Пізнавальна діяльність завжди розпочинається з чуттєвого відображення світу у відчуттях та сприйманні.
Пізнавальна діяльність – це процес відображення в мозку людини предметів та явищ дійсності. Чуттєве пізнання характеризується тим, що предмети і явища об'єктивного світу безпосередньо діють на органи чуття людини (зір, слух, нюх, тактильні та інші аналізатори) і відображаються у мозку. До цієї форми пізнання дійсності належать пізнавальні психічні процеси - відчуття і сприйняття.
«УВАГА»
«Увага – це саме ті двері, через які проходить все, що тільки входить в душу людини із зовнішнього світу»
К.Д. Ушинський.
Для сприйняття будь – якого явища необхідно, щоб воно змогло викликати орієнтовну реакцію, яка дозволить «настроїти» на нього органи відчуття. Подібна довільна або мимовільна спрямованість і зосередженість психічної діяльності на будь – якому об’єкті називається увагою. Увага – мимовільна чи довільна зосередженість індивіда на певному об’єкті своєї діяльності. Завдячуючи увазі, будь – яка активність індивіда в стані неспання є вибірковою: серед великої кількості об’єктів оточення виділяються, усвідомлюються й утримуються лише деякі. Вони й стають предметом здійснюваних відносно них практичних або теоретичних, зовнішніх або внутрішніх дій; інші ж відступають у цей час на задній план.
Увага – це не психічний процес, а форма організації пізнавальних процесів та умова їх успішного перебігу. Увага – зосередженість діяльності суб'єкта в певний момент часу на якомусь реальному чи ідеальному об'єкті – предметі, події, образі, міркуванні тощо (В.І. Страхов).
Увага нерозривно пов'язана з діяльністю людини, в діяльності вона існує і нею підтримується. Послаблення її інтенсивності призводить до зниження якісних показників у роботі. Перебувати в стані напруженої уваги означає активно над чимось працювати. Як особливість психічного життя увага має суспільну природу. Вона виникла в процесі праці й стала однією з його основних психологічних характеристик.
Найважливішими функціями уваги є регуляція діяльності та контроль за її перебігом. Від того, на чому і як зосереджується людина, залежить чіткість і повнота відчуттів, сприймань і думок.
Функції уваги полягають у тому, що людина серед безлічі подразників, що діють на неї, обирає потрібні, важливі, а інші гальмує, виробляє таким чином програми дій та зберігає зосередженість, контроль над їх перебігом.
Увага поділяється:
- Мимовільна увага – виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів індивіда. Вона викликана дією сильного, контрастного або нового подразника. Також стимули зачіпають потреби індивіда: запеклий уболівальник ніколи не пройде повз афішу, що інформує про футбольний матч, тоді, як багато інших людей її просто не помітять. Жінка завжди змалює сукню співбесідниці, чого часто не зможе зробити чоловік. Автолюбитель не омине увагою автомобіль нової моделі, тоді як іншого вона залишить байдужим. Існує багато властивостей подразників, дія яких спричиняє появу мимовільної уваги. До них належать: новизна, раптовість дії, сила, зміна інтенсивності дії, переміщення об'єкта в полі зору, контраст об'єкта з фоном та ін.
- Довільна увага – є результатом усвідомлюваної спрямованості індивіда на певний об’єкт. Індивід використовує вольові зусилля для зосередження уваги.
- Післядовільна увага– коли людина захоплюється якоюсь, спершу непривабливою справою, а потім продовжує її, вже не докладаючи зусиль.
Властивості уваги:
Стійкість – ступінь і тривалість зосередженості свідомості. Чим складніша задача і чим більше зусиль докладатиме індивід, розв’язуючи її, тим більшою буде стійкість його уваги. Чим більше його захоплює процес розв’язування, тим тривалішим і інтенсивнішим буде його зосередження.
Переключення – виявляється при довільному переході індивіда від однієї дії до іншої, від одного предмету до іншого. Переключення може бути мимовільним – неуважність.
Обсяг– властивість уваги, що визначається кількістю об’єктів, на яких одночасно зосереджується індивід. Середній обсяг уваги становить 7 – 2 одиниць.
Розподіл – можливість одночасного виконання індивідом дій з різнорідними об’єктами. Завдяки цій властивості індивід може займатися одразу кількома справами. Проте в багатьох випадках розподіл уваги є дуже швидким її переключенням.