Класифікація чорноземів

Генезіс чорноземів.

Умови ґрунтоутворення чорноземних ґрунтів

Чорноземні ґрунти

Зона Степу

Займає близько 23млн.га ( 38% території ). Ґрунтовий покрив відносно однорідний і педставлений головним чином чорноземами. За ґрунтовокліматичними умовами Степ підрозділяється на 2 підзони – північну і південну, а також на дві фації – теплу субконтинентальну південноєвропейську та помірно теплу континентальну східноєвропейську. До першої фації належать Задністров’я і південний степ Кримської області, до другої – решта території. В структурі ґрунтового покриву ( у % від площі ріллі в зоні ) чорноземи звичайні займають – 64, чорноземи південні – 23, чорноземи на нелесових породах – 6, лучно-чорноземні, лучні ґрунти та їх солонцюваті види – 6.

Клімат. Характеризується теплим літом та помірно холодною зимою. По мірі просування з заходу на схід зростає континентальність клімату. Більш м’який клімат в лісостепу. Кількість опадів зменшується з півночі на південь. Характеризується недостатнім зволоженням.

Рельєф. Територія переважно рівнинна або слабохвиляста, в різній мірі розчленована річковими долинами та байрако-балковою сіткою. Серед плоских вододілів часто зустрічаються усілякі зниження.

Ґрунтоутворюючі породи. Основні породи – леси та лесовидні суглинки різного механічного складу ( від легких до важких суглинків ). Особливість ґрунтоутворюючих порід – їх карбонатність.

Рослинність. Лісові ділянки розташовані по вододілах, балках, річковим терасам і представлені широколистними породами ( дубом ). На піщаних терасах зустрічаються соснові бори. Рослинність лучних степів представляють ковил, типчак, степові вівси, келерія, шалфей, лядвенець, дзвоник. Рослинність степової зони представляє собою різнотравно-ковильні та типчаково-ковильні степи. В нинішній час основні масиви чорноземів розорані. Природна рослинність збереглася тільки на окремих ділянках.

Чорноземні ґрунти розвиваються під степовою і різнотравно-степовою трав’янистою рослинністю. Особливість біологічного круговороту під трав’яними сполученнями чорноземів заключається в тому, що гідротермічні умови зони сприяють розкладу багатого на основи та азот опаду по типу гуміфікації з виникненням складних висококонденсованих перегнійних сполук типу гумінових кислот, закріпленню яких в ґрунті сприяє безперервне утворення в середовищі біогенного кальцію і формування карбонатного ілювіального горизонту.

В нинішній час прийнятий слідуючий розподіл чорноземів на підтипи і роди (табл. 12.1).

Нижче дається опис основних родів чорноземів.

Звичайні – виділяються в усих підтипах; ознаки і властивості відповідають основним характеристикам підтипу.

Слабо диференційовані – розвинені на супіщаних та піщаних породах, типові ознаки чорноземів виражені слабо.

Глибокоскипаючі – скипають більш глибоко у зв’язку з більш вираженим промивним режимом за рахунок полегшенного механічного складу або умов рельєфу. Вирізняються серед типових, звичайних і південних чорноземів.

Безкарбонатні – розвинені на породах, бідних на силікатний кальцій, скипання і виділення карбонатів відсутні; зустрічаються серед типових, вилужених і опідзолених підтипів.

Таблиця 12.1 – Класифікація чорноземів

Карбонатні – характеризуються скипанням по усьому профілю. Серед вилужених і опідзолених не вирізняються.

Солонцюваті – в межах гумусового шару мають ущільнений солонцюватий горизонт з вмістом обмінного натрію більше 5% ; вирізняють серед звичайних і південних чорноземів.

Осолоділі – характеризуються наявністю білястої присипки в гумусовому шарі, патьочністю гумусового забарвлення ; розповсюджені серед типових, звичайних і південних чорноземів.

Глибинно-глеєваті – розвинені на двочленних і складних породах, а також в умовах тривалого збереження глибинної зимової мерзлоти.

Злиті – розвинені на мулово – глинистих породах в теплих фаціях. характеризуються високою щільністю ( злитістю ) горизонту В. Вирізняються серед чорноземів лісостепу.

Неповністю розвинені – мають слаборозвинений ( неповний ) профіль у зв’язку з їх молодістю або формуванням на сильноскелетних або щебнистих породах.

На види всі чорноземи діляться за слідуючими ознаками :

- за потужністю гумусового шару – надпотужні ( >120 см ), потужні ( 120 –80 см ), середньопотужні ( 80 – 40 см ), малопотужні і дуже малопотужні ( <25 см );

- за вмістом гумусу – тучні ( > 9% ), середньогумусові ( 9 – 6% ), малогумусові ( 6 –4% ) і слабогумусові ( <4% ).

Крім того, чорноземи ділять на види по мірі вираження супровідного процесу ( слабо-, середньо-, сильновилужені; слабо-, середньо-, сильносолонцюваті і т.д.).

Зона чорноземних ґрунтів з півночі на південь підрозділяється на слідуючі підзони : чорноземів опідзолених, чорноземів вилужених, чорноземів типових, чорноземів звичайних, чорноземів південних.