Відтворення грунтової родючості


Види родючості

 

Розрізняють такі види родючості: природне (природне); штучне; ефективне (економічне). Виділяють також поняття потенційної родючості.

Природна родючість визначається складною взаємодією властивостей і режимів грунтів, обумовлених розвитком природного грунтоутворюючого процесу, не порушеного людиною. У чистому виді воно властиво цілинним грунтам і характеризується продуктивністю ценозів, що произрастают на грунті.

Землеробське освоєння грунтів вносить істотні зміни в природному розвитку грунтових процесів і режимів, у властивостях грунтів. Ці зміни обумовлені опрацюванням, внесенням добрив, різноманітними меліораціями і т.п. якісні і кількісні зміни у властивостях і режимах грунтів, викликані впливом людини, характеризують їхню штучну родючість. У чистому виді воно виникає при створенні субстратів для вирощування рослин у теплицях, парниках і т.п.

При сільськогосподарському використанні грунтів штучна родючість у сукупності з природним виявляється як ефективна або економічна родючість. Воно реалізується у врожаї сільськогосподарських культур.

Грунт має визначені запаси елементів харчування (запасний фонд), що реалізуються при створенні врожаю рослин шляхом часткової його витрати (обмінний фонд). З цього уявлення випливає поняття про потенційну родючість.

Потенційна родючість характеризується загальними запасами елементів харчування рослин, формами їхніх з'єднань і складної взаємодії всіх інших властивостей, що визначають спроможність грунту в сприятливих умовах забезпечення рослин іншими земними чинниками (водою, теплом) тривалий час мобілізувати в необхідних для рослин кількостях елементи харчування і підтримувати високий рівень ефективної родючості. Високою потенційною родючістю володіють чорноземні грунти, низьким - підзолисті.

 

 

Родючість, так само як і грунтоутворення, тісно пов'язано з процесами перетворення, акумуляції і передачі речовини, що є причиною кількісних і якісних змін чинників і умов родючості. Ці зміни можуть протікати в сприятливому напрямку для розвитку родючості і призводити до його підвищення (накопичення елементів харчування, перехід їх у більш доступні форми, поліпшення структури і т.д.) або в несприятливому, приводячи до зниження родючості (винос елементів харчування, закріплення їх у важкодоступних формах, руйнація структури і т.д.). зміни властивостей грунту протягом якогось періоду можуть призвести також і до щодо вихідному рівню родючості.

Отже, за визначений період часу (вегетаційний період і т.д.) зміна родючості може виявлятися у виді неповного, простого і розширеного його відтворення.

Формування родючості грунту нижче початкового рівня означає неповне відтворення грунтової родючості. Повернення грунтової родючості до вихідного рівня означає просте відтворення родючості. Створення грунтової родючості вище вихідного рівня являє собою розширене відтворення родючості. Відтворення грунтової родючості є об'єктивний закон грунтоутворення, властивим усім формам його прояви. При розвитку природного процесу грунтоутворення відтворення родючості по неповному, простому або розширеному типі визначається розвитком конкретних грунтоутворюючих процесів або їхнього сполучення.

Під впливом природних і антропогенних чинників розвивається культурний грунтоутворюючий процес. При розвитку культурного грунтоутвоюючого процесу змінюються ємність, інтенсивність і характер біологічного круговороту речовин і в цілому обмін речовин і енергії. Найважливіша особливість круговороту речовин при розвитку культурного процесу грунтоутворення - відчуженість із врожаєм частини створеного рослинами органічної речовини і заключних у ньому живильних елементів.

 

 

Контрольні питання

 

1. Що така родючість грунту? Дайте поняття про основні види родючості.

2. Назвіть групи властивостей грунтів, що визначають формування родючості.

3. Родючість як результат складної взаємодії і взаємовпливи складу, властивостей і режимів грунтів.

4. Що таке відтворення родючості?

5. Що таке культурний грунтоутворюючий процес?

 

 

Література

 

10. Дюшофур Ф. Основы почвоведения. – М.: Прогресс, 1970.

11. Почвоведение. Под ред. И.С. Кауричева. – М.: Агропромиздат, 1989.

12. Почвоведение. Под ред. А.С.Фатьянова и С.Н.Тайчинова. – М.: Колос, 1972.

4. Роде А.А., Смирнов В.Н. Почвоведение. – М.: Высшая школа, 1972